- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- № 29(198)
- № 24 (193) 11.07-17.07.2011
Свято хліборобського неспокою
Майже 700 тис. тонн зернових намолотили й засипали до засіків аграрії Рівненщини. Звісно, що на роль житниці України невелика поліська область не претендує. Втім, якщо через посушливе літо добряче недорахувалися врожаїв центральні та південні регіони, то й наш «середньостатистичний» 31 центнер зерна на круг – неабияка підмога для держави.
- А є ж господарства, що впевнено подолали й 60-центнерний рубіж, - відзначив перший заступник голови облдержадміністрації Анатолій Юхименко і щиро привітав селян.
Скромні трудівники хлібної ниви в усі часи мислили по-державницьки, незважаючи на ставлення до них самої держави. Їм не виплачували жодних дотацій і компенсацій, а вони все одно «тягли свого плуга»: ну як же можна допустити, казали, щоб
рідна земля чортополохом заростала?
Саме їх, капітанів і стернових зернової ниви, традиційно вшановують на святі обжинків. Цьогорічне, що відбувалося у відомому на весь світ Острозі, мало оригінальну назву – «Хай поле врожайне вам піснею стане!» Не знаю, як щодо пісень на полі, та коли в колонах урочисто крокували фермери, трактористи й комбайнери, на їх честь лунали і щирі слова подяки, й пісні. Це, здається, не залишило байдужим нікого: як нечасто ми ось так, публічно, вклоняємося трударям, котрі годують цілі народи і їх президентів!
Наші українські трударі - люди особливі. Адже ООН назвала Україну в числі чотирьох держав, які рятуватимуть світ від продовольчої кризи, – ось яка у них епохальна місія! Недаремно порадіти за наших хліборобів із глибини іншої епохи прийшли «князь» Василь-Костянтин Острозький та його «племінниця» Гальшка, що фондувала сім кіп золотом на створення в Острозі академії. А ще – «першодрукар» Іван Федоров, який теж працював на цій благодатній древній землі. Ось так органічно й переплелися тут традиції культурно-просвітницькі та хліборобські. Бо не лише великий поборник православ’я Василь-Костянтин Острозький розпочинав день із молитви до Бога про хліб насущний – з нею й сьогодні піднімається раніше від сонця кожен селянин: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…»
Особливість Рівненщини в тому, що тут (знову ж таки традиційно) високий рівень приватного господарювання на землі – але, зауважте, й відповідальність господарів аж ніяк не нижча! У фермерських та індивідуальних селянських господарствах виробляється понад 90% картоплі та овочів, понад 50 – молока та м’яса. Саме тому селянам краю уряд виплатив уже 3 млн. грн. дотацій за утримання великої рогатої худоби – чи не найбільше в Україні. А загалом, стверджують очільники області, саме в АПК – половина економічного потенціалу краю.
Зважаючи на світові тенденції на ринку продовольства, тут вони, гадаю, не помиляються. Єдине, чого не хотілося б, аби перед виборами знову «купили» селянина солодким обманом ті, хто раптом згадав і про своє походження. А втім… Здається, сьогоднішній хлібороб мудріший за всіх політиків разом узятих.
…Він нині думає про те, щоб вчасно зібрати «другий хліб» – картоплю та впорати буряковий лан. Відтак, обжинки – то лише коротка мить перепочинку і разом з тим свято хліборобського неспокою та тривоги за долю вирощеного й зібраного. Тому держава просто зобов’язана знівелювати цю тривогу справедливою ціною на продукцію, яку за будь-якої політичної погоди за вікном виробляє українське село.
Бо вершать тут найвищу і найсвятішу політику – дають Україні хліб і до хліба.
Інна ОМЕЛЯНЧУК,
для «Аграрного тижня. Україна»
