Батько ж Сергія, дізнавшись про те, що можна отримати в користування землю, настійно наполягав: „Бери, сину, адже земля українців споконвіку годувала. А наші млинівські чорноземи - то не бідні поліські суглинки". Врешті зважились. Коли батько йшов реєструвати господарство, запитав щодо назви їх "дітища". "Як Юля скаже, так і назвемо", - хотів, було, віджартуватись Сергій (їхній донечці тоді щойно виповнився рік). А Юля взяла та й сказала: "А-ко!" Так і народилося фермерське господарство з незвичною назвою "Ако".За вікном шаленіла інфляція (пригадуєте купони та мільйони?), а вони взяли мільйонний кредит, за який придбали перший трактор МТЗ-80 (їхній "старий" і досі служить вірою й правдою). А та ж таки інфляція й "допомогла" погасити кредит уже з першого врожаю! Довго не роздумували: зайнялися овочівництвом. - Спочатку все було, я б сказав, на аматорській основі, - повертається до 17-річної історії Сергій. - Як уміли, посадили капусту та картоплю, як уміли - дочекалися сякого-такого врожаю. Далі рік по рік почали ставити все на технологічну основу. Скільки ми тих книг із овочівництва проштудіювали, на скількох семінарах перебували, до скількох мудрих сільських голів дослухалися! Тут таки, на "фазенді", як нарекли ми свою фермерську землю, звели й власну садибу. Щоправда, дітей до школи звідти возили трактором... Згодом зрозуміли: чим ширший асортимент овочів, тим легше знайти на них ринки збуту, тим "цінніший" ти клієнт для гуртової торгівлі. Тож на їхньому фермерському полі з'явилось усе традиційне для столу українців овочеве розмаїття. Та й саме поле поволі приростало: сьогодні Сороки обро***ють 200 гектарів землі, залучивши чимало селянських паїв навіть в інших селах району. Спорудили теплиці, де вирощують розсаду, мають добрі овочесховища. І, відповідно, угоди з солідними фірмами на збут овочів протягом цілого року: фермерська родина з Млинівщини сьогодні добряче підгодовує навіть столицю. Кажу не „сім'я", а родина, бо фермерський бізнес став родинною справою. І рідний брат Олени Олександр з дружиною Валентиною та двома синами долучилися, й двоюрідний брат з дружиною. І діти - Юля з Миколкою - допомагають. - Сергій у нас вирішує організаційні питання: кредити, збут вирощеного, угоди, на моєму братові Сашкові - технічний бік справи, він у нас - головний механік. Навіть серед відпрацьованого залізяччя знайде те, що потрібно для сівалки чи овочевого комбайна. Та ще й до імпортних сівалок українські запчастини підбере: це в когось такий симбіоз не працює, а в нього - ще й як працює! На мені, звісно ж, бухгалтерія: звіти, податки, економічні прогнози - я ж за освітою бухгалтер-економіст, - додає Олена. - В сезон у нас не перший рік півсотні людей з північних районів області працюють. Маємо власний гуртожиток, де вони живуть, харчуються тричі на день, та й зарплату вчасно отримують. Скільки ж то на нашому фермерському полі сімейних пар утворилося, Сергію? - Та вже й не порахувати, - сміється Сергій. - До того ж, 50 жителів навколишніх сіл в овочевий сезон роботу мають. ... Коли голова Всеукраїнської асоціації фермерів Іван Томич торік побував на виїзному семінарі в "Ако" й побачив доглянуті капустяні поля, щиро здивувався: "Стільки капусти в одному місці я ще не бачив!" А було її торік посіяно не мало-не багато - 35 гектарів. І кожен гектар "видав" до 100 тонн. Стільки ж - морквяний, до 40 тонн - картопляний. З такими показниками фермерське господарство впевнено претендувало на пальму першості в Україні. І у 2008 році саме його визнано кращим фермерським господарством у державі за підсумками Всеукраїнського конкурсу, який провели Міністерство агрополітики України спільно з Асоціацією фермерів та приватних землевласників. Тож фонд підтримки фермерів надав переможцям безвідсотковий кредит терміном на п'ять років. Ось вам і вихід, нехай навіть частковий, з кредитного "кута": справу ж бо приємно мати з добропорядними господарями. Сороки - саме такі: завжди справно платять за "векселями", допомагають тим, хто цього потребує - чи то школі, чи садочку, чи духовній семінарії. А тут - ще одна приємна звістка, цього разу з обласного центру: "Ако" виграло тендер на постачання овочів до дитячих дошкільних закладів Рівного в 2009 році. У фермерській родині радіють з того, що Уряд зберіг фіксований сільгоспподаток і що 20% зароблених від реалізації овочів коштів, як і раніше, залишаються на спецрахунку господарства. Саме завдяки цьому "Ако" вже підготувалося до виходу в поле: закупили солярку, добру частину мінеральних добрив, голландські гібриди насіння капусти та моркви. Торік у лізинг взяли ту ж таки голландську овочеву сівалку: стандартних коренеплодів, яких просять замовники, без відповідного насіння та без дотримання технології не матимеш. - Щоправда, посіяний цієї весни гектар буде золотим, - каже з калькулятором у руках Олена. - А якою складеться ціна на овочі, побачимо. - Та не можуть бути овочі в Україні дорогими, неправильно це, неприродно, - зауважує Сергій. - Люди йдуть на базар по дешеву капусту й буряк, а не по таку, як позаторік, коли одна капустина коштувала до 15 гривень. Бо це те, що ми, українці, традиційно споживаємо, що, врешті-решт, допомагало вижити за будь-якої економічної погоди. А фермери мусять триматися на плаву через відповідні обсяги вирощеного. Єдине, що потрібно нам від держави, - стабільні правила гри на аграрному ринку. Тоді Україна заробить пристойні кошти на своєму безцінному багатстві - землі. Відповідно, зможуть розвиватися прикладні галузі, зокрема, сільгоспмашинобудування. Хіба купували б ми імпортну сівалку чи культиватор, якби мали якісні українські? Звісно, ні. Сьогодні, як ніколи, маємо жити за одвічним українським принципом "Свій до свого по своє". Бо саме село здатне стати локомотивом розвитку держави. Тільки треба той локомотив поставити на відповідні рейки, - глибше, ніж шановані експерти, аналізує ситуацію молодий і водночас уже досвідчений фермер. - І ні до чого тут жодні партії чи їхні інтереси. Бо на селі, повірте, не до партій. Головна наша партія - власна сім'я. Чи не так, Сергію? - задає риторичне запитання Олена...