Подільський борщ з театрального городу Ганни Секрет

20 March, Розділ ---, переглядів 9 008

Село Правилівка Оратівського району стає одним із примітних центрів культури Вінниччини. Це той випадок, коли має значення роль однієї людини.

alt В Правилівці народилася нинішня зірка Вінницького державного телебачення, Заслужена журналістка України Ганна Василівна Секрет. Село її з навколишніми ландшафтами - такої краси, що їх, здається, створив сам Господь. Та ще зі ставом, якого не гріх назвати озером, бо там, певне, з півтисячі гектарів блакитного плеса в оточенні верб...

Природно, що село в біографії Ганни Василівни займає особливу територію, а душа, де б не була, куди б не їхала, все одно живе в Правилівці. Тому на вихідний - до села, у відпустку - до села. Коли були живі батько з мамою - на поміч їм, тепер, коли їх нема, - до сестри, рідної хати, саду, города, квітів.

А якщо ти ще діяльна людина мистецтва, ведеш дві найпопулярніші в області передачі „Дивоцвіти" і „Будьмо знайомі" - про світ пісні, музики, літератури й культури, про особливо цікаві долі й характери, - то неодмінно опиняєшся в епіцентрі цієї пречудової поліфонії і помітно впливаєш на неї.

Коли Ганна йшла у відпустку, її відсутність в телерадіокомпанії одразу фіксувалася і народ «плавом плив» у Правилівку. А це ж народ талановитий, непосидючий, окатий і горлатий. Той малює, той співає, той танцює, той вірші пише і читає - з Києва і Вінниці, Тульчина і Гайсина. З усіх кінців України на посиденьки до Ганни Секрет набивалося стільки талановитих і неординарних, що вечори ставали концертами.

Пішла на них спершу Правилівка, потім прилеглі до неї Животівка і Якимівка. В дворі ставало тісно, концерти „вихлюпнулись" на вулицю, а восени позаминулого року сусіди, побачивши таку людську повінь, майже за безцінь віддали alt Ганні Василівні свого города, і тепер той город перетворений на театр під відкритим небом. Депутату обласної ради підмогли обидві лісові служби Вінниччини, набудували тут альтанок, лавиць, декоративних видзігорій, облаштували сцену. Позаторік за відпускний липень Ганна Секрет на своєму городі організувала 10 концертів, а минулого літа за участю шестиста аматорів і професіоналів вони відбувалися щосереди і щонеділі. Оце відпусточка!

- Ганно Василівно! Вісім концертів за місяць з трьома десятками колективів, це, погодьтеся, не відпочинок, а якийсь каторжанський режим.

- По закінченні ми з моєю сестрою Вірою Катрич, якій спільними зусиллями присвоєне веселе почесне звання виконавчого директора театру на городі, відсипалися і відходили дві доби... Декому довелося їхати за 180-220 кілометрів, цілісінький день чекати черги (всі концерти починалися увечері - це ж літо, спека), а душа їсти просить. Двічі на день треба людей нагодувати. Вони, правда, розуміють ці труднощі, приходять чистити картоплю, варити, дещо приносять із собою. Це наші „волонтери". Волонтерами стають і хлопці з Державтоінспекції. Дякувати Богу, що у нас вулиця довга і широка, машин набирається кілометрів на півтора-два і без міліції там пуття не було б. В середу, а особливо в неділю, їхали не тільки з Оратівського району, а й з усіх навколишніх райцентрів Вінницької, Київської і Житомирської областей.

- Кажуть, Ви 20 соток бараболі викопали на концертні потреби?

alt - Двадцять - не двадцять, хто там її міряє? Добре, що вродила непогано. Матеріальні витрати компенсуються втіхою, яку мають люди від наших концертів. На своєму віку я ще не чула стільки слів подяки. Треба визнати, що театр на городі - дуже вдалий проект. Спасибі за підтримку, передусім, сусідам, районній держадміністрації, обласному управлінню культури і туризму, обласному Будинку народної творчості. Ну, а з особливих вражень... то вперше довелось бачити, як людину на сцені до поясу обклали квітами. Це приїхала, почувши про наші концерти, землячка Надія Палюра. Голос у неї, як у солов'я, а живе вже більше 20-ти років у далекому Саратові. Як одяглася в усе українське, як заспівала „чорнобривців", то мало хто утримався від сліз. Якби над нашим театром був дах, то, певне, упав би на землю, обламавшись від овацій.

- Цей правилівський „театр" став своєрідним знімальним майданчиком обласної телерадіокомпанії?

- Ну, принаймні редакції літературно-драматичного мовлення. Ці насичені концертні програми неодмінно знімаються і перетворюються потім у цікаві передачі.

- В ЗМІ „нашумів" Правилівський фестиваль борщу, який теж відбувся на театральному городі Ганни Секрет...

- Це було в кінці вересня, після сезону холодних осінніх дощів. Видався справжній день бабиного літа. Сімнадцять районів привезли в Правилівку 17 різновидів борщу - 17 поем кулінарної творчості, про які хочеться говорити тільки високими словами. Пишіть „Борщ" з великої літери - саме той випадок! За один день створено справжню хрестоматію, ба ні - енциклопедію. В твоєму розпорядженні вода, картопля, капуста, буряки, цибуля, сало: шість основних компонентів, шість „стовпових" продуктів. Але який діапазон вибору і можливостей використання! Картоплю можна варити цілою, розрізаною навхрест, на кубики, вкупі з іншими компонентами або окремо. Капусту - широкими й помірними пластівцями, тоненькою ниточкою; переварювати, недоварювати, залишати геть твердою, щоб навіть хруст у ній зостався. Буряки ріж кубиками, соломкою, витонченими кружальцями, теж - з хрустом або без нього. А цибулю, зазвичай, з салом, але не обов'язково підсмаженою до „рум'ян". Дуже добрий смак виходить і тоді, коли розтовчена сирою і перетерта зі старим салом.

alt На цих елементарних продуктах в руках талановитої господині утворюється композиція такої смакоти, що язика проковтнеш. Велике має значення, де ти вариш - на газовій чи електричній плиті, на відкритому вогні кабиці чи в печі, де твій борщ умліває, на черіні, чи під подушками, замотаний в газети і стару куфайку. А ще - в чому варився - в баняку, каструлі чи двадцятилітньому горщику, зв'язаному по „шию" дротом.

Це ми, так би мовити, про борщ-шестиклинку, скупий і скромний. А коли на нього працює вся „партитура" продуктів - м'ясо з кісточкою чи без неї, риба - свіжа чи сушена (карась, короп, щука, лящ, лин, краснопірка), квасоля, морква, помідори, томатна паста, часник, петрушка, лавровий лист, перець чорний або стручковий, пшоно, борошно, олія, сметана? Світе ясний! А затирати можна припаленим в ронделику борошном чи звичайним пшоном з сирим салом! І подавати з пампушками в часнику! А ще з гороховими пиріжками і теж в часнику! А ще, коли під пісню, то це вже вершина насолоди! Як же на фестивалі без пісні?

Можна тільки поспівчувати членам журі - дві години вони «товкли борщ у суддівській ступі» і не могли визначити кращого з кращих, бо хто, скажіть, повезе на фестиваль неконкурентоспроможне?

...І тоді визріла думка - хай кожен учасник опише свою роботу з найтоншими деталями і подробицями, з епітетами і метафорами, а якщо не вміє сам, то хай залучить до цього тих, хто володіє словом так, як господиня ложкою і ножем, подасть це до Будинку народної творчості, а там усе зведуть докупи і вийде Хрестоматія Подільського Борщу. А щоб вона стала Енциклопедією, то всі пісні про Борщ (певне, з 50 прозвучало) будуть розшифровані та долучені до фестивальних рецептів із побажаннями доброї дороги дуже добрій справі, яку започаткувала невтомна трудівниця й вигадниця Ганна Василівна Секрет.

Іван ВОЛОШЕНЮК

Фото Олександра ГОРДІЄВИЧА