Нестерпна мука усвідомлювати, що його більше немає...

01 березень, Розділ ---, переглядів 4 958

Колектив Міністерства аграрної політики України глибоко сумує з приводу передчасної смерті голови Державного комітету ветеринарної медицини України Вербицького Петра Івановича.

На 58-му році життя перестало битися серце доброзичливої і чуйної людини, досвідченого фахівця, відповідального керівника, який більше 30-ти років віддав сільськогосподарській справі, вніс вагомий внесок у формування і розвиток аграрного комплексу України. На всіх ділянках роботи Вербицького Петра Івановича супроводжували високий професійний рівень, надзвичайна працездатність, самовідданість справі, справедливість, чуйність, повага до людей та непохитна віра у майбутнє нашої держави.

Це непоправна втрата для рідних, близьких і колег.

Світла пам’ять про Петра Івановича назавжди залишиться в серцях людей, які працювали поруч із ним.

12 лютого 2010 року передчасно пішов з життя Петро Іванович Вербицький – голова Державного комітету ветеринарної медицини України – Головний державний інспектор ветеринарної медицини України.

Сумна звістка пекучим болем відгукнулася в серці кожного, хто знав Петра Івановича, кому довелося спілкуватися з ним, кому поталанило долучитися до його щирості, порядності, надзвичайної людяності й великої духовності. Тяжка втрата стискає серця рідних, друзів, колег. У глибокій повазі й тузі вшановуємо нетлінною пам’яттю цю мужню і високопорядну людину. Світла пам'ять про нього назавжди збережеться в людських душах і серцях.

Колеги ветеринарної медицини Сумської області висловлюють щире співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати.

До 50-річчя П.І. Вербицького,

з власного архіву

СТАБІЛЬНА ТА КОНТРОЛЬОВАНА

На Сході вважають, що той, хто народився у перший день року, поспішає зробити в житті якомога більше. Це цілком відповідає характерові Петра Вербицького, який прийшов у світ 1 січня 1953 р. у с. Ново-Мікільське Міловського району Луганської області. Та, мабуть, найбільше на його долю вплинуло все ж не це, а те, що у великій родині Вербицьких (Петро четвертий серед одинадцяти дітей) працьовитість була найбільшою з чеснот.

Вдумливість, допитливість, здатність до аналізу, тяга до знань - все це сформувало його і як висококваліфікованого фахівця-практика, і як науковця. Які б посади не обіймав П. Вербицький (а він пройшов майже всі щаблі обраного фаху), завжди відзначався відповідальністю за доручену справу.

У квітні 1999 р. Петро Іванович був призначений Головним державним інспектором ветеринарної медицини України - головою Державного департаменту ветмедицини Мінагрополітики України.

З першого дня він активно включився у вирішення нагальних проблем галузі. Була праця над удосконаленням діючого Закону України “Про ветеринарну медицину”, докладено чимало зусиль для гармонізації чинних вітчизняних законодавчих і нормативних актів до вимог ЄС. Проведено колосальну організаційну роботу по створенню в областях управлінь ветеринарної медицини, їх формувань на рівні району, міста для покращення і оперативності служби.

Для надійної безпеки сировини та харчових продуктів тваринного походження на переробних підприємствах створені й укомплектовані кадри офіційних лікарів ветмедицини. Підтримується департаментом і підприємницька діяльність спеціалістів ветмедицини за ліцензіями, пропонуються спільні напрямки роботи. Для України це ще нова справа, але перспективна.

Впроваджуються і нові форми сервісного ветеринарного обслуговування тваринництва. Зміцнюється матеріально-технічна база лабораторно-діагностичної служби. Застосовується на практиці новітня апаратура та методи досліджень. Продовжується акредитація лабораторій відповідно до вимог GLP...

І в тому, що сьогодні виробництво й асортимент вітчизняних ветпрепаратів і лікарських засобів неухильно розширюється, без перебільшення, - велика частка його турбот. Перш за все – це гарантованість державних замовлень. Розрахунки, на жаль, надходять несвоєчасно і не з вини департаменту. Це один з болючих моментів, що дуже непокоїть Петра Івановича. Адже своєчасно повернуті за одержану продукцію кошти могли б значно прискорити перехід до випуску продукції у відповідності до вимог ISO та ЄС, який повинен бути завершений до 2005 року...

Чималий потенціал, який важко піддається матеріальним вимірам – науковий супровід галузі. І Петро Вербицький це дуже добре розуміє. Взагалі до науки у нього особливе ставлення. Ще зі студентських років вона була його найзаповітнішою мрією. Для здійснення були і відмінні знання, і бажання, і запрошення до аспірантури при Харківському зооветеринарному інституті, та на заваді стали матеріальні проблеми (треба було і свою сім’ю годувати, і батькам з меншими братами і сестрами допомагати). Але ж кажуть, те що повинно статися, обов’язково станеться. У грудні 2000 р. Петро Вербицький отримав науковий ступінь кандидата ветеринарних наук і вважає цю подію у своєму житті однією з найщасливіших. Допоміг він здійснитись і мрії науковців галузі. Завдяки його ініціативі і клопотанню у складі Президії УААН було відновлено відділення ветмедицини та нових напрямків наукових досліджень і розробок. Тільки протягом 2002 р. науково-дослідними установами і підрозділами ветеринарної медицини, державними контрольними інститутами, вищими навчальними закладами розроблено і запропоновано виробництву понад 190 нових найменувань вітчизняних засобів ефективного захисту тварин. Президією УААН розроблена і затверджена перша галузева науково-технічна програма „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні”. Поглиблюється співпраця із зарубіжними колегами на основі міжнародних угод та залучення іноземних інвестицій.

Держдепартамент ветмедицини надає великого значення проведенню заходів з оздоровлення та профілактики тваринництва від хронічних інфекцій – туберкульозу та лейкозу тварин. Епізоотологічний моніторинг у галузі птахівництва та країнах-експортерах проводить Державний науково-виробничий центр ветеринарної медицини птахівництва України.

На Міжнародній агропромисловій виставці-ярмарку „Агро-2002” вперше галузь ветеринарної медицини мала власний павільйон. Президент України дав високу оцінку побаченому. Державним визнанням активної позиції й результатів діяльності галузі стали укази Президента України про встановлення професійного свята - Дня працівників ветеринарної медицини та почесного звання Заслужений працівник ветмедицини України. До речі, така календарна дата є лише у нашій країні. І коли на черговій сесії Міжнародного епізоотичного бюро П. Вербицький оголосив це з трибуни, всі присутні зустріли звістку бурхливими оплесками...

Можна написати не одну сторінку про зроблене Державним департаментом ветмедицини України, який очолює Петро Вербицький. І водночас все це можна висловити лише двома місткими реченнями: „В умовах складної міжнародної епізоотичної ситуації в країні забезпечено стабільний контрольований епізоотичний стан. Україна зберігає статус держави, вільної від хвороб списку „А” класифікації Міжнародного епізоотичного бюро”. Щоб так було й надалі, Петро Вербицький дбає про високу кваліфікацію фахівців і бере активну участь у вирішенні проблем удосконалення підготовки спеціалістів ветмедицини у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації та працевлаштуванні випускників. Бо Петру Івановичу дуже хочеться, щоб і вони були так само очікуваними у господарствах, як колись він, молодий спеціаліст випуску 1977 р., щоб їм довіряли, як довірили йому спочатку посаду головного ветлікаря колгоспу, а через три роки – і всього Біловодського району Луганщини. І тоді, можливо, через багато років вони, як і Петро Іванович, згадуючи пройдений шлях, казатимуть: ”Мені пощастило”. І так само продовжуватимуть думку: „...пощастило на мудрих вчителів, добрих друзів, з вибором професії, з нелегкою роботою, пощастило з довірою і з особистою відповідальністю за доручену справу”...

Вікторія ВОЛОШКА