Подайте бідному фермеру

22 April, Розділ Агрогроші, переглядів 3 185

Аграріям на весняну посівну потрібно близько 90 млрд грн. І якщо великим холдингам відносно легко вирішити проблему пошуку грошей, то для фермерів посівна перетворюється на справжнє пекло. Де шукають гроші ті, хто засіває кілька сотень гектарів землі?
«Все своїми силами. Не дуже хочеться годувати нашу банківську систему. Можливо, якщо б відсоток по кредиту був нижче. Але поки намагаємося впоратися без чужих грошей». Так відповів на запитання - де шукаєте гроші на посівну - директор невеликого підприємства «Світанок» з Кіровоградської області Сергій Зеленько.
За його словами, перебуває в розпалі весняна посівна в цьому році буде дорогою як ніколи. Імпортне насіння, добрива та засоби захисту рослин, на які припадає більша частина витрат, подорожчали на третину через падіння курсу гривні. Плюс - підвищений майже в 2 рази єдиний податок і частково скасована пільга по ПДВ. Раніше підприємству було зручно залишати у своєму розпорядженні весь нарахований ПДВ від проданої продукції. Але з нового року зерновики більше не можуть розраховувати на цю пільгу при проведенні посівної. До того ж, цієї весни потрібно засіяти трохи більше, ніж у минулому році, тому що суха осінь не дозволила зайняти ці площі під озимі.
Не тільки «Світанок» буде сіяти за свій рахунок. Сергій Іванович впевнений, що ні один з його колег в окрузі не буде залучати зовнішнє фінансування. Як підрахували експерти асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ), в цілому по Україні 83% витрат на посівну будуть в цьому році забезпечені з власної кишені аграріїв.
Чому не банки
В Україні ставка за користування банківськими коштами коливається в межах 22-25%, що не влаштовує українських фермерів, особливо якщо вони хочуть конкурувати з європейськими колегами, які отримують ті ж гроші під 3-5%.
Як пояснив радник правління банку Credit Agricole за сільськогосподарським питань Жан-Жак Ерве, банки не можуть за своїм бажанням підвищувати або знижувати процентну ставку.
«Так як довіра до банківської системи України обмежена, вартість грошей і депозиту дуже велика. Банки можуть працювати тільки на базі депозитів, які вони отримують і якими вони повинні встановлювати досить дорогі відсотки. Вони не можуть приймати рішення про зниження ставки. Це рішення може приймати тільки Національний банк, виходячи зі стану економіки. Але ставки можуть знижуватися, коли зростає довіра», - розповів експерт.
Розмова з мсьє Ерве відбувся, коли ще не вляглася пил, піднятий одним звалилися київським банком. Очевидно, що зниження ставок найближчим часом не передбачається. Але малий і середній фермер може скоротити для себе процентні витрати за рахунок спеціальної державної програми на 300 млн грн на здешевлення кредитів. Кожен затверджений обладміністрацією її учасник може розраховувати на компенсацію до 15% річних. Але в минулому році, за даними Мінагропроду, 300 млн грн вистачило, щоб компенсувати відсотки для 3,6 тис. підприємств з приблизно 45 тис., зареєстрованих в Україні.
Варто відзначити, що в програмі не зможуть взяти участь дійсно малі підприємства. Банки не дуже охоче беруться кредитувати дрібних фермерів, тому що витрата часу і коштів на оформлення для них кредиту такий же, як відносно великого кредиту, а дохід – в рази менше. Тому не всі банки захочуть возитися з підприємством розміром у 300 га.
«У нас, наприклад, мінімальний розмір рослинницького підприємства, якому ми видаємо кредити, 400 га. Але поріг залежить від банку. Є банки, в яких цей поріг вище. Може бути, це тому що більш важко отримати гарантії, може бути, дрібні фермери вважаються недостатньо стабільними клієнтами», - розповів Ерве, зазначивши, що у Франції Credit Agricole видає кредити для фермерів, чий земельний банк становить від 15-20 га.
Досить гостро стоїть і проблема застави. Банки не видають кредит під майбутній урожай. Крім того, в Україні немає можливості закласти право оренди землі - один з найбільш істотних активів.
Тому не бажають або не мають можливості отримати банківський кредит шукають інші джерела фінансування посівної, яких в Україні не так багато.
У пошуку обхідних шляхів
Найпростішим варіантом є покупка ресурсів для посіву з відстрочкою платежу або товарний кредит. Красюк марія, директор підприємства «Житниця», яке обробляє майже 2 тис. га землі в Чернігівській області, розповіла: у них є можливість купувати засоби захисту рослин з відстрочкою майже на рік. Це - дуже вигідно, тому що товарний кредит оформляється під менший відсоток, ніж банківський. Але при цьому Красюк зазначила, що постачальники пропонують подібні умови кредитування тільки давнім партнерам.
«У нас зараз відстрочка майже на рік. Навряд чи яка-небудь компанія стане працювати на таких умовах з новим клієнтом», - сказала Марія у відповідь на питання, чи стане її підприємство шукати іншого постачальника, якщо нинішній почне піднімати ціни.
Форвардний контракт – ще одна можливість залучити кошти під менший, ніж у банку, відсоток. Такі угоди вже досить давно полягають в Україні і представляють собою угоду на постачання майбутнього врожаю, за якою частину грошей можна отримати авансом. Контракт «на перспективу» дозволяє покупцеві розраховувати на певний обсяг поставок і розподілити за часом свої витрати на закупівлю. Звичайно, форвардний контракт страхується, тим не менш, такі угоди цікавлять лише трьох-чотирьох потенційних кредиторів. До речі, двоє з них – Державна продовольчо-зернова корпорація і не менш державний «Аграрний фонд». Вони витратять на аванси цієї весни на двох приблизно 2 млрд грн, декларуючи однією з основних цілей підтримку малого і середнього агробізнесу. На жаль, дані компанії поки ще не встигли заробити авторитет у роботі з відносно новим для себе інструментом.
«ДПЗКУ - не такий надійний покупець, як приватні компанії. Вони часто затримують плату за поставку не кілька днів. Ми, напевно, не стали б укладати з ними форвардні контракти», - зазначила директор «Житниці».
За словами Марії, їй було б цікаво попрацювати з аграрними розписками. Цей інструмент був запущений в Україні у 2014 році. Він покликаний вирішити проблему отримання оборотного капіталу під заставу погрожуючи. Кредитором може бути як фінансова установа, так і підприємство або приватна особа, але бажаючих виступити в цій ролі, як і у випадку з форвардними контрактами, вкрай мало.
В Україні з аграрними розписками працюють кілька великих міжнародних компаній, які продають насіння, засоби захисту рослин та інші матеріально-технічні ресурси (МТР). Але, як зазначив директор черкаського підприємства «Агродар» (3 тис. га) Роман Лещенко, коли підприємець видає аграрну розписку цим компаніям, він фактично зобов'язується придбати її продукцію.
«Це - прекрасні фірми, але у них найдорожча хімія в світі. В умовах грунтово-кліматичних ризиків, які у нас є, купувати найдорожчу хімію - недоцільно», - сказав Лещенко. Тому він очікує, що з'явиться більше охочих взяти участь у програмі аграрних розписок в якості кредитора.
Економіка повинна бути економною
Єдиним безумовно доступним, не банківським і тому самим популярним методом фінансування посівної в Україні вже багато років поспіль залишається тотальна економія. Насамперед українські аграрії економлять на основних засобах.
«Я не можу сьогодні собі дозволити оновити машинно-тракторний парк. Ми не можемо заробити на те, щоб дотримуватися інтенсивну технологію обробітку ґрунту. На цьому ми заощаджуємо з року в рік», - розповіла директор підприємства «Бесідки», обробного 1 тис. га в Хмельницькій області, Катерина Дацюк.
Знайти ще якісь можливості для економії в сільськогосподарському виробництві досить складно, оскільки скорочувати інші великі витрати на закупівлю насіння або міндобрив - не можна. Така економія може стати згубною для агробізнесу.
«Це постріл собі в ногу. Ми зараз економимо, а потім будемо біля розбитого корита», - підкреслює генеральний директор найбільшого агропідприємства Донецької області «Харвіст» Дмитро Скорняков.
Саме затягнуті пояси допомагають агровиробникам з року в рік справлятися зі зростаючими витратами на посівну. Але економія на техніці або персоналі – сумнівний помічник, коли мова йде про розвиток бізнесу. Як зазначив директор «Харвісту», сільське господарство вичерпало ресурс для екстенсивного розвитку. Якщо виробник хоче залишатися на плаву, випускати більше і дешевше, він буде змушений рано чи пізно інвестувати в нове обладнання і навчання персоналу.
За кордоном з недоліком фінансування справляються по-різному. Коли європейські аграрії зіткнулися з проблемою дорожнечу банківського фінансування в кінці XIX століття, вони почали об'єднуватися у кредитні кооперативи. У Бразилії широке поширення отримали аграрні розписки. Ні той, ні інший варіант в Україні поки що не працює, але це не означає, що не запрацює ніколи.
Пішов у відставку минулого тижня уряд домовлявся з Європейським інвестиційним банком про виділення 400 млн євро на аграрні кредити. Якщо наш парламент ратифікує цю угоду, то гроші повинні вже у цьому році вступити в державні банки, які будуть видавати їх агропідприємствам на тривалий термін під «європейський» відсоток. Але це поки не сталося. І коли депутати згадають про бідних фермерів, невідомо.
https://ukr.media/politics/260728/