Уникнути багатьох непорозумінь

28 January, Розділ Агрополітика, переглядів 6 889

Використання національного земельного ресурсу. Як це зробити ефективно? Адже під час реалізації цих намірів можуть виникнути вагомі проблеми, вважає головний юридичний радник Проекту USAID «АгроІнвест» Павло Кулинич.

- З 1 січня ряд повноважень з розпорядження землями державної власності передано Держземагентству України та його територіальним органам. Що це за повноваження і чи поширюються вони на землі сільгосппризначення?

- 1 січня збулася мрія не одного покоління керівників Держкомзему, які намагалися отримати повноваження по розпорядженню землями державної власності. До нашого земельного законодавства внесені зміни, які і наділили агентство цими повноваженнями. Вони стосуються лише однієї категорії земель – сільськогосподарського призначення. Тобто з 2013 р. від імені держави правом розпоряджатися, тобто надавати у власність, користування, оренду земельні ділянки державної власності можуть лише державні органи земельних ресурсів, до яких відноситься Держземагентство та його територіальні органи.

Але Земельним кодексом передбачений ще один вид розпорядження землями держвласності, а саме - передача земельних ділянок сільгосппризначення до статутного капіталу Державного земельного банку. Цей вид повноважень уряд залишив за собою.

- Чим обумовлена потреба в такому земельному нововведенні і наскільки воно виправдане?

- Досі землями держвласності, в т. ч. й ділянками сільгосппризначення, розпоряджалися органи виконавчої влади загальної компетенції – районні та обласні держадміністрації, Кабмін. У випадку, коли ці повноваження здійснювали райдержадміністрації, мали місце численні порушення чинного законодавства. Пояснюється це тим, що доволі часто районні держадміністрації потрапляли під вплив різних структур, які хотіли в будь-який спосіб отримати земельні ділянки сільгосппризначення. Спостерігалися й інші випадки порушення земельного законодавства. Всі вони не залишалися поза увагою Державної земельної інспекції України, яка донедавна перебувала у складі Державного земельного агентства України. Тому для усунення таких порушень Держземагентство і запропонувало централізувати розпорядження згадуваними землями, що перебувають у власності держави. А їх не так уже й мало – близько 5-6 млн. гектарів.

- Донедавна Держземагентство України виконувало контрольну функцію. За наданих повноважень, хто його контролюватиме?

- Це найслабше місце у нинішній законодавчій новації. Тепер контрольний механізм став менш ефективним. Звісно, він діє, бо діяльність усіх органів держвлади перебуває у сфері прокурорського нагляду. Однак контроль з боку прокуратури має обмежену сферу застосування і не може замінити попереднього, який здійснювали держоргани земельних ресурсів. Той мав професійний характер, бо здійснювався фахівцями-земельниками. До того ж стосувався детальної оцінки проектів землеустрою, їх відповідності чинному законодавству тощо. Тепер виходить, що Держземагентство, здійснюючи розпорядження землями держвласності, що відносяться до категорії земель сільгосппризначення, контролюватиме саме себе.

- Чи не стане агентство безконтрольним монополістом на ринку земель?

- Концентрація повноважень відбулася, але вона не набула монопольного рівня. З часом, я впевнений, Держземагентство втрачатиме сферу свого впливу. Це зумовлено скороченням кількості земель, що перебувають у держвласності. Зокрема, землі сільгосппризначення.

Адже триває земельна реформа, одним із напрямків якої є приватизація земель. І частина земель держвласності й надалі передаватиметься у приватну власність громадян і юридичних осіб.

- Як за теперішніх обставин розділятимуться повноваження між Держземагентством та Державним земельним банком?

- Це питання досі залишається відкритим. Банк створений, законом визначені його повноваження, та не вирішено ряд дуже важливих моментів.

Передача земельної ділянки до статутного капіталу юридичної особи завжди асоціюється з її передачею у приватну власність цієї юридичної особи. Державний земельний банк є і надалі залишатиметься державною юридичною особою. Саме тому передача земельних ділянок до його статутного капіталу не означатиме передачу цих земель до його власності. Як ці землі асоціюватимуться з Державним земельним банком? На яких правах вони перебуватимуть у його віданні?

Згідно Закону «Про банки і банківську діяльність» земельний банк створюється не тільки як державна кредитна установа, а і як оператор на ринку земель (суб’єкт, який здійснює певні земельні операції). Та статутом банку ці повноваження поки що не підтверджені. Хоча у згадуваному законі прописано - Держзембанк здійснює свою діяльність відповідно до закону і статуту.

Фактично статуту (затверджується урядом) у визначенні повноважень земельного банку надано переважне значення. І допоки діятиме нинішній статут цього банку, він залишатиметься замороженою юридичною особою: такою, що не може приступити до виконання своїх функцій через недоліки у законодавстві.

Питання співвідносин між Держзембанком та Держземагентством також не вирішене чинним законодавством. Бо землі, що передаватимуться до статутного капіталу банку, залишатимуться у власності держави, зокрема землі сільгосппризначення. А згідно із Земельним кодексом, всі землі держвласності, які відносяться до категорії земель сільгосппризначення, перебуватимуть у віданні Державного агентства земельних ресурсів. Виходить, що навіть після передачі земельних ділянок до статутного капіталу земельного банку, вони залишатимуться у власності держави. Тож формально правом розпоряджатися ними будуть наділені держоргани земельних ресурсів. А це є конфліктом повноважень.

- У яких випадках землі держвласності, в тому числі землі сільгосппризначення, передаються у власність або в користування за рішенням Держземагентства, а в яких випадках – за рішенням його обласних, районних чи міських управлінь?

- На жаль, Земельний кодекс України не розмежовує повноваження Держземагентства та його територіальних органів. Хоча і зазначає, що всі вони мають повноваження розпоряджатися такими землями.

Земельні ділянки розташовані по всій Україні, й Держземагентство не зможе з Києва ефективно управляти ними. Очевидно, такі повноваження краще можуть реалізовувати місцеві органи земельних ресурсів.

До Нового року Президент України видав указ, яким внесені зміни до Положення про Державне агентство земельних ресурсів: право здійснювати повноваження з розпорядження землями держвласності, які відносяться до категорії земель сільгосппризначення, належать земельному агентству та його територіальним органам відповідно до їх повноважень, визначених у встановленому порядку. Та тільки цього «встановленого порядку» досі немає. І виходить, що доки його не буде, будь-якими землями держвласності розпоряджатиметься або держагентство, або будь-яке його районне чи обласне управління. У цьому полягає велика проблема.

Державне земельне агентство своїм рішенням не може розмежувати цих повноважень. Бо, згідно з Конституцією України, право власності на земельні ділянки може набуватися в порядку, визначеному законом. А він не розмежовує ці повноваження. За ситуації, що склалася, будь-який юрист може визначити їх такими, що суперечать Конституції.

- Що потрібно, насамперед, зробити в цій ситуації?

- Конфлікт інтересів, який має місце у діяльності держорганів земельних ресурсів, може бути усунутий внесенням певних змін до чинного законодавства, зокрема до Земельного кодексу України. З цього приводу наш проект підготував низку пропозицій і передав до Верховної Ради. Сподіваємося, вони будуть враховані нашими законодавцями, що дасть змогу уникнути багатьох непорозумінь, які зараз на нас чатують.

Михайло ВЕРНИГОРА,

Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань