СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМУ ПОТРІБЕН СВІЙ ЗАКОН

20 March, Розділ Агрополітика, переглядів 7 349

Зелений туризм в Україні набуває поширення як в курортних регіонах, так і в більшості областей України. Для подальшого його розвитку потрібна лише пильніша увага з боку держави.

Про те, що сільський зелений туризм (СЗТ) може стати справжнім порятунком для зубожілого українського селянина, вперше заговорили 10 років тому. Тоді група ентузіастів створила у нашій країні громадську організацію (Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму), яка почала піднімати агротуристичну справу практично з нуля. Але справжнє розуміння цієї украй простої істини, здається, прийшло тільки зараз, – наш вітчизняний агротуризм, долаючи довгий і тернистий шлях свого становлення, нарешті завоював своє місце під сонцем.
Та проблем у відносно молодій для України галузі – непочатий край. Найголовніша з них, як стверджують експерти, – відсутність чіткої і зрозумілої для всіх гравців законодавчої бази, яка б дозволяла сільському господареві працювати легально, а не обслуговувати туристів, перебуваючи, як мовиться, на пташиних правах.
Тож днями, аби визначити шляхи подолання цієї проблеми, відбувся «круглий стіл», проведений спільно фахівцями Мінагрополітики, Державної служби туризму і курортів та Спілки сприяння розвитку СЗТ. Основну тему зібрання так і окреслили – нормативно-законодавче врегулювання розвитку сільського туризму в Україні.
Зараз туризм у сільській місцевості поширений практично в усіх регіонах України, включаючи її центральні та східні області. І хоча, можливо, комусь на перший погляд це може видатися дивним, та насправді, як переконує голова спілки Володимир Васильєв, таке явище цілком закономірне: всі населені пункти без винятку (навіть найвіддаленіші села, де люди вже й не пригадують, як виглядає цивілізація!) мають власну історію, звичаї й традиції. Саме наша історико-культурна спадщина – один з найголовніших чинників, що робить Україну привабливою для іноземних туристів. Щоправда, заморським гостям подавай ще й купу вигод, інфраструктуру, але, якщо проаналізувати, скажімо, досвід наших сусідів-поляків, які успішно експлуатують агротуристичну справу, стає зрозуміло: вона того варта.
До речі, про досвід… Під час «круглого столу» надбання іноземців у сфері СЗТ були чи не найголовнішим козирем у колоді аргументів на користь розвитку сільського туризму. Про це говорив не тільки пан Васильєв, але і його заступник, керівник Львівського відділення спілки Юрій Зінько, президент Асоціації дорадчих служб України Роман Шмідт та інші. Що саме приваблює нас у діяльності поляків та угорців? Відповідь проста: чітке й прозоре законодавство, яке дає змогу сільським господарям не лише стати на ноги, створивши власну справу, але й працювати на благо власної громади.
Скажімо, у тій же Польщі, аби підтримати і тих селян, котрі бажають розпочати діяльність у сфері сільського туризму, і тих, що вже надають такі послуги на базі своїх господарств, їх не змушують законодавчо ставати підприємцями. Мають вони і податкові пільги. За певних умов польське законодавство передбачає цілковите звільнення отриманих доходів від будь-яких податків. Йдеться про те, що житловий будинок, який використовується в галузі сільського туризму, мусить належати до сільського господарства й бути на обійсті селянина, кімнати слід здавати саме туристам (а не, приміром, сезонним працівникам), а їхня кількість не має перевищувати п'яти.
Причому господарі (на відміну від підприємців) звільнені від необхідності реєструвати свою діяльність в органах місцевої влади. А нормативні акти, якими регулюються санітарно-гігієнічні умови при прийомі гостей у готелях чи пансіонатах, до об'єктів сільського туризму не застосовуються. Санітарні умови проживання та харчування туристів мають відповідати мінімальним умовам, що передбачені нормативними актами для будинків садибного типу.
В Угорщині, де традиційно використовують термін «сільська хутірська гостинність», загальні правила, які стосуються діяльності у сфері сільського туризму, визначені нормативними актами щодо ведення сімейних господарств, без встановлення будь-яких додаткових обов'язків чи обмежень цієї діяльності. Тож, відповідно до угорського законодавства, регулювання відносин, що виникають при здійсненні господарювання у сімейних агросадибах, не підпадає під дію нормативних актів, якими регулюється сфера підприємництва. І – відповідно – не підлягають оподаткуванню особисті доходи, отримані від використання господарями для відпочинку туристів свого житла, розташованого у сільській та хутірській місцевості, яка не віднесена до санітарно-курортних зон. Але – за умови, якщо господар має не більше ніж 10 ліжко-місць, а річний дохід від цієї діяльності не перевищує 300 тис. форинтів (10 мінімальних місячних зарплат угорців). Причому немає в Угорщині і спеціальних державних стандартів для цієї діяльності, а використовувані будинки і споруди повинні відповідати загальним нормативним документам щодо утримання житлових та інших приміщень.
«В Україні – попри те, що зелений туризм відсвяткував своє перше 10-річчя, – зазначає пан Васильєв, – досі немає чітких «правил гри» у цій сфері. Причому вони давно – на базі власного досвіду і досвіду угорців та поляків – розроблені, у парламенті зареєстрований проект Закону «Про сільський зелений туризм», є проект Національних стандартів у цій сфері… Тож настав час зробити найголовніший крок – узаконити напрацьовану нормативну базу».
Фахівці держслужби туризму і курортів вважають, що законодавча база, яка буде створена для врегулювання відносин у сфері СЗТ, має не лише відповідати сьогоденним реаліям українського села, але й бути спрямованою на вирішення актуальних проблем, враховуючи перспективний розвиток сільських населених пунктів, а також «гармонійно вписуватися в існуюче законодавче поле України». Найголовніше, на чому наполягали присутні на форумі експерти, – слід відмежувати діяльність у сфері сільського туризму від підприємницької діяльності взагалі, а також від товарного агропромислового виробництва на селі та туристичного бізнесу в Україні. Важливим моментом є також і те, що процес законодавчого регулювання та інші форми унормування діяльності у сфері СЗТ повинні відбуватися за безпосередньої участі не тільки самих господарів, але й сільських громад.
Щоб підняти вітчизняний агротуризм на належний щабель і зробити цю послугу привабливою не тільки для українських туристів, яким набридли гамірні курорти, але й для іноземців, учасники «круглого столу» запропонували комплекс нагальних заходів. Йдеться про таке:
– легалізація та юридичне визначення зеленого туризму мають ґрунтуватися на його базовому визначенні, а саме, що СЗТ – це діяльність сільського населення з надання послуг із використанням майна особистого селянського, підсобного або фермерського господарства;
– система управління, регулювання та повноваження має визначати розподіл функціональних завдань та повноважень між МінАП, Держслужбою туризму і курортів, Спілкою сприяння розвитку СЗТ та іншими організаціями.
Окрім того,
– при центральних органах виконавчої влади, які опікуються питаннями соціального розвитку села, зайнятості населення, подолання бідності, розвитку малого підприємництва та туризму треба створити умови для залучення представників громадського сектору до підготовки та реалізації рішень у сфері СЗТ;
– Мінагрополітики спільно з держслужбою туризму і курортів необхідно розробити проект нормативного акту щодо надання повноважень Спілці сприяння розвитку СЗТ як самоврядній громадській організації, яка ініціювала розвиток СЗТ в Україні, у впровадженні добровільної системи категоризації, а також у підтримці проведення всеукраїнської виставки-ярмарку «Українське село запрошує», виданні журналу «Туризм сільський зелений» та проведенні освітньої діяльності у сільській місцевості.
Учасники форуму вирішили звернутися до Верховної Ради України, Кабміну, Мінагрополітики, Мінкультури і туризму та інших центральних органів виконавчої влади щодо прийняття проекту Закону України «Про сільський зелений туризм» та проекту Національного стандарту України «Послуги туристичні. Туризм сільський зелений. Основні вимоги», в яких були б враховані всі зауваження та пропозиції зібрання.
Оксана ЧИРВА