Не шукайте оселедця в ставку

24 April, Розділ Агрополітика, переглядів 7 460

Не лише сало, а ще й риба завжди була серед найпопулярніших продуктів на українському столі. Може саме тому й здоровішими за нас були наші пращури?

alt Та часи змінилися. Сьогодні кожен українець, на жаль, споживає риби вдвічі менше, ніж 20 років тому: лише 18 кг у рік. Відтак і на здоров'я ми жаліємося частіше. Хоча й коштує цей цінний продукт у кілька разів дешевше, ніж м'ясо.

А найбільше у світі з'їдають риби японці - 60 кг щороку. І живуть найдовше. Чоловіки в середньому 77 років, а жінки - 84. Україна ж за рівнем тривалості життя посідає ганебне 113 місце в світі. Майже половина наших чоловіків і до пенсії не доживають! І не лише оковита їх губить, а й не меншою мірою - погана закуска. Хоча наші козаки пили не менше, але й рибалками були славними. На своїх «чайках» вони промишляли й у берегів Греції, й у італійців сардини переловлювали. Навіть зачіска в наших козаків має рибне походження - славнозвісний «оселедець».

Довідково. Головне, чим відрізняється морська риба від річкової чи ставкової - це високий вміст повноцінного білка (20-26%), що має всі незамінні амінокислоти, а засвоюється він набагато швидше і легше.

Риб'ячий жир - це унікальне джерело полінасиченних жирних кислот, особливо лінолевої і архидонової, які входять до складу клітин головного мозку і клітинних оболонок.

Також в морській рибі міститься цілий комплекс вітамінів В1, В2, В6, В12 і РР. Є в ній і вітамін С, але в менших кількостях. Морська риба насичує наш організм йодом, фосфором, калієм, магнієм, натрієм, сіркою. Серед інших мікроелементів, які допомагають підтримувати хороше самопочуття і довголіття - бром, фтор, мідь, залізо, цинк, марганець тощо. До речі, доведено, що в прісноводній рибі, на відміну від морської, відсутні йод і бром.

Оселедець - не короп

Що ж відбувається в нашому рибному господарстві і як повернутися на втрачені позиції? Саме з цих запитань і розпочалася наша бесіда з радником міністра аграрної політики України Аркадієм Філімоновим.

- Мене дивує, що обговорюючи «рибну» тему, чимало наших державних діячів зосереджує увагу на ставках і річках, - підкреслює Аркадій Геннадійович. - Може, тому, що суден відповідних не треба? Закинув собі сітку з берега або човна - і чекай свого товстолоба чи коропа. А якщо ще й комбікормом підгодувати... Але ж подивіться: скільки вітчизняної прісноводної риби на наших ринках! І куди її подіти? Справа в тому, що в структурі рибного раціону наших громадян «мешканці» річок і ставків становлять лише 5%. І хоч коштують свіжі коропи, товстолобики, лящі в кілька разів дешевше, ніж солоні оселедці, морожені хек, минтай, скумбрія, ставрида, камбала - українці витрачають свої гривні здебільшого на морську рибу.

- І хто ж ловить для нас морську рибу?

- Протягом року наші громадяни споживають приблизно 800 тис. тонн риби. Власними силами ми виловлюємо лише 210 тис. т, а левову частину - 580 тис. т - імпортуємо. Ось така неприємна статистика.

- А як же можна гарантувати продовольчу безпеку держави при такому співвідношенні?

- Однозначна відповідь на поверхні. Самі розумієте, що вона негативна.

- Тоді скільки ж нам треба виловити риби, щоби себе «убезпечити»?

- Дві третини від того, що споживаємо. Тобто картина має виглядати навпаки.

- Цікаво, скільки ж українці споживають ставково-річкової риби?

- Нехай вас це не дивує, але лише 40 тис. тонн у рік. І вся вона - вітчизняного вилову. В тім, що дефіциту на неї немає, будь хто може переконатися, відвідавши найближчий ринок. І хоч у внутрішніх водоймах вже розводять і осетрові, та наші громадяни не вельми й кидаються на все це багатство.

- Судячи з наших смаків, Україна дійсно велика морська держава...

- Так. Але здебільшого це все лише амбіції. І, на жаль, втрачені можливості.

- Що саме ми імпортуємо?

- Ми, на жаль, завозимо понад 300 видів продукції морів та океанів. Але більше половини всього імпорту - це оселедці, путасу, хек, креветки. Якщо все це зважити, вийде приблизно 300 тис. тонн, з цієї кількості 190 тис. тонн - оселедці та філе (що майже в п'ять разів більше, ніж рівень споживання прісноводної риби!). До речі, українці чи не найбільше в світі споживають оселедців - щороку в середньому по 3,5 кг на кожного. Це на півкіло більше, ніж в Росії. Як би ж ми це все самі наловили - питання продовольчої безпеки втратило б актуальність.

- Хто і що нам заважає власно й досхочу наловити оселедців?

- Ми не маємо відповідної квоти. Всього в світі виловлюють 1млн. 600 тис. тонн оселедців. І розподіляють весь цей вилов між собою країни, що об'єднані в організацію НЕАФК (Комісія з рибальства в Північно-Східній Атлантиці). Членами цієї комісії є Європейський Союз, Форельські острови, Ісландія, Норвегія, Росія. До 1996 року й наша країна була членом НЕАФК. Але з дивних причин «нагорі» було прийняте політичне рішення, що Україні не слід ловити рибу в океані... Таким чином ми полишили цю організацію, а відповідно й втратили свою «частку» оселедців.

У політичному каламутті риба не водиться

- А чи можемо ми повернутися до НЕАФК?

- Так, це реально.

- Чому ж ми досі не є членами цієї організації?

- Треба прийняти відповідне політичне рішення й провести активні переговори з усіма членами цієї організації, щоби переконати їх проголосувати за вступ України до НЕАФК. Але це все не на рівні комітетів з рибного господарства. До речі, питання вже ставилося і обговорювалося на одному з засідань НЕАФК. Та позитивного рішення не було прийнято.

- Хто проти участі нашої держави в НЕАФК?

- Росія й Норвегія. Як коментувати причини такої позиції цих країн? Ви, певне, й самі розумієте, що своєю непослідовністю й непередбачуваністю деякі наші державні діячі власно й провокують таке ставлення. Але ж економічні інтереси держави мають бути вищими й ціннішими за політичну кон'юнктуру.

- Уявімо, що сталося диво: політики знайшли спільну мову й Україна стала членом НЕАФК. Що буде далі? Ми маємо чим ловити своїх оселедців?

- А це вже інше питання. І не другорядне.

З вудкою на оселедця не підеш

Довідково. До 1991 року суднобудування Радянського Союзу займало одну з лідируючих позицій в світі, забезпечуючи третину світового парку суден. Після розпаду СРСР на території України залишилася потужна суднобудівна база. Це 11 суднобудіних заводів, що давали близько 30% продукції СРСР, 7 підприємств суднового машинобудування, 11 підприємств морського приладобудування, 27 окремих науково-дослідних інститутів та конструкторських бюро. Сьогодні наші суднобудівні підприємства й на третину не завантажені. А чимало славних українських фахівців-суднобудівельників працюють не в Миколаєві, Керчі, Севастополі, а, зокрема, в Ризі, де їх цінують, як мінімум у 3000 євро щомісяця. Хоча немає в Латвії, на відміну від України, металургійного комплексу, який би міг забезпечити суднобудівні підприємства відповідною сировиною.

- Вітчизняні риболовельні компанії мають загалом лише 14 траулерів, які можуть протягом доби прийняти на борт і переробити більше 150 тонн риби, це приблизно 20 тис. тонн у рік. Отже, щоби наловити до нашого столу 300 тис. тонн оселедців, треба ще як мінімум 15 великих океанічних суден.

- Скільки приблизно це коштує?

- Щоби побудувати один траулер, потрібно вкласти близько 30 мільйонів доларів.

- Україна може на власних верфях будувати великі океанічні плавзасоби?

- Так, ми маємо такі потужності. Слава Богу, ще маємо висококваліфіковані кадри. Маємо й відповідні проекти нових суден, що відрізняються своєю економією енергетичних ресурсів. Відтак і оселедці, виловлені власними засобами, були б набагато дешевшими за імпортовані.

Морську рибу ловити вигідно й перспективно, але...

- Під час фінансової скрути навряд чи знайдеться в бюджеті понад 3 мільярди гривень на модернізацію риболовельного флоту...

- А ніхто й не просить у держави такі гроші. Інвестори з бажанням вкладали б у цю справу кошти. І людям знайшлася б робота.

- Тож як заманити таких інвесторів? Що вже для цього маємо?

- Треба створити відповідні умови на державному рівні. А зважаючи на те, що це справа прибуткова, капітал би прийшов. І перші преференції вже є. Рибалок, зокрема, океанічних масштабів, прирівняли до сільгоспвиробників і вони отримали податкові пільги по сплаті ПДВ. Цей податок тепер можна використовувати й на ремонт суден, й на розвиток. До речі, вітчизняні рибалки вже включені разом із аграріями до п'ятирічної програми зі здешевлення кредитів. Хочу підкреслити, що всі ці пільги вдалося отримати завдяки розумінню й підтримці особисто міністра аграрної політики України Юрія Мельника.

- А що ще треба задля прискорення процесу?

- Включити риболовельні підприємства до програми компенсації частини вартості обладнання та плавзасобів вітчизняного виробництва аналогічно до сільгоспвиробників, а також запровадити лізингові програми. І ще раз хочу наголосити: потрібно переступити через політичну тріскотню, домовитися про вступ до НЕАФК та отримати відповідну квоту на вилов морської риби. Сподіваюся, що за таких умов інвестори не забаряться, адже в цьому сегменті ринку працювати вигідно, перспективно й цікаво.

Спілкувався Володимир ШАПОВАЛОВ