«КОМПЛЕКСНІЙ ПРОГРАМІ ПІДТРИМКИ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА ДО 2015 РОКУ – БУТИ!»

30 March, Розділ Агрополітика, переглядів 5 422

...зауважив віце-прем’єр-міністр Віктор Слаута під час «круглого столу» з питань підготовки проекту програми за участі міністра аграрної політики Юрія Мельника, заступника міністра аграрної політики Юрія Лузана, заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського, науковців та представників громадськості.

За словами віце-прем’єр-міністра, програмою передбачено розвиток ринків фінансових послуг, сільгоспкооперації, аграрної науки і освіти, організацію прозорих схем руху продукції і фінансів, удосконалення податкової і бюджетної політики, системи управління АПК в сучасних умовах. У ній визначено заходи із забезпечення якості та безпеки продовольства, адаптації до світового продовольчого ринку, страхування аграрних ризиків, захист доходів учасників аграрного ринку, особливо при вступі до СОТ, а також активізацію зовнішньо-економічної діяльності. Крім того, за допомогою цієї вкрай важливої програми планується вирішити низку соціальних проблем села подібно до того, як це робиться у містах.
– Чому в містах соціальні проблеми вирішуються за допомогою місцевого бюджету, а в селах має бути інакше? – резонно зауважує заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан. – Адже, за великим рахунком, облаштування сіл, розвиток сільських територій, зайнятість сільського населення – це питання держави та територіальних громад, а не проблеми аграрної економіки, як це звикли вважати.
З цього приводу заступник міністра агрополітики навів такий приклад. Нині у розвинених країнах сільгоспдіяльністю зайнято лише 3-5% населення. В українських селах проживає 30% українців, а кількість працюючих у сільському господарстві за останні роки скоротилась удвічі. Щоб змінити такий стан речей, програма поєднує інтереси сільських територій і аграрного виробництва, а також закладає перехід до централізованого фінансування соціальної сфери села.
Програма передбачає щорічне виділення з бюджету 20 млрд. грн., з них одну половину спрямовуватимуть на потреби агропромислового комплексу, іншу – на соціальну сферу. В Україні дотепер немає чітких стандартів умов селянського побуту та забезпечення мінімальних потреб населення, яке живе у гірських територіях, депресивних районах, поліських, степових та інших областях.
Зрозуміло, що державний бюджет не гумовий, тому розробники програми пропонують увести платіж розміром 0,5%, який відраховуватиметься з доходів суб'єктів підприємницької діяльності, що наповнить ресурсами спеціальний фонд для підтримки села.
Щоправда, за словами заступника міністра фінансів Анатолія Мярковського, це суперечить позиціям уряду про зниження податкового навантаження на економіку згідно з проектом податкового кодексу. Він переконаний, що піввідсотковий платіж у роздрібній торгівлі матиме кумулятивний ефект і, доки дійде до кінцевого споживача, зросте до 2,5%. Тому заступник міністра фінансів порадив представникам аграрного сектору терміново внести свої пропозиції щодо податкової бази та наповнення бюджетів, щоб вже у травні можна було вийти на дискусію в Кабміні. Крім того, Міністерству аграрної політики слід визначитися з форматом документу: це буде стратегія чи програма. Треба підкоригувати документ під стратегію соціально-економічного розвитку до 2011 року, яку нині розробляє уряд, а також виписати ставку ПДВ.
Директор Національного наукового центру «Інститут аграрної політики» Петро Саблук упевнений, що активи української землі та села ще не оцінені достатньою мірою.
– Адже з одного кілограма заліза можна отримати лише один кілограм гвіздків, а в сільському господарстві мультиплікація зовсім інша, – образно висловлюється він.
Заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Віктор Месель-Веселяк пропонує врахувати у програмі специфіку сільського господарства і вирівняти економічні умови міжгалузевого господарювання. Адже оборот капіталів у сільському господарстві становить 1,5-2 роки. Водночас, у інших галузях – від місяця до двох. Тому при реформуванні економічних відносин в Україні ціни на товари, які йшли у сільське господарство, зросли ушестеро, порівняно з сільськогосподарською продукцією. Відтак з аграрного сектору вимито 600 млрд. грн. І хоч нині це питання ще не зовсім усвідомлене політичною елітою, ми переконані у потребі підтримки сільського господарства на державному рівні, як це практикується у світовій практиці.
– Навіть Білорусь бере 1,5% від реалізації будь-якої сфери і направляє на сільське господарство, а ми ведемо мову про 0,5%, що не є значним навантаженням на економіку, – каже він.
Як зазначає міністр аграрної політики Юрій Мельник, «поки ми не вирішимо у комплексі проблеми села, нам годі чекати, що потенціал сільського господарства буде використаний повною мірою».
– Україні варто піти європейським шляхом стратегічного планування і створення умов для життя людей, – наголошує Юрій Мельник. – Завдяки цьому в об'єднаній Європі вже окреслилися дві позитивні тенденції. По-перше, молодь почала повертатися в село і, по-друге, налагодилося конкурентоздатне сільгоспвиробництво.
Якщо поглянути на країни ближнього зарубіжжя – Росію, Білорусь, Казахстан, то вони вже прийняли цілісні програми розвитку села і мають певні результати.
– Найбільш показовим є приклад Білорусі, – наголошує віце-прем’єр-міністр Віктор Слаута. – Якщо в Україні Указ Президента щодо розробки програми розвитку села був підписаний у грудні 2005 року, то в Білорусі подібний указ з`явився у березні того ж року. Однак у нас програма хоч і є, але ще не прийнята, бо на це не було політичної волі (лише за один рік проект програми розглядався 37 разів і відправлявся на доопрацювання). А в Білорусі вона вже успішно працює і солідарно фінансується: з республіканського бюджету виділяється 2,136 трлн. білоруських рублів, з місцевих бюджетів – 1,6 трлн., з власних ресурсів – 4 трлн., з кредитних – 1,5 трлн. Є надходження також з інноваційних фондів та коштів інвесторів.
Наразі прийняттю програми заважає постанова Кабміну №106 від 31.01.2007 року «Про запровадження порядку розроблення державних цільових програм», згідно з якою її треба практично повністю переробити, починаючи з концепції, паспорту, структури документу, текстової частини програми та заходів із забезпечення виконання програми.
– Якщо діятимемо згідно з постановою №106, то поховаємо унікальну загальнонаціональну програму, над створенням якої понад два роки працювали сотні фахівців, – резюмує віце-президент УААН Микола Безуглий. – Щоб вийти із замкненого кола правових колізій, програму треба приймати окремою постановою Кабміну. При цьому державна підтримка розглядається не як дотація, а захід державного регулювання, щоб аграрний бізнес виробляв ту продукцію, яка є соціально необхідною або конкурентоспроможною.
Микола Безуглий певен, що в разі прийняття програми цього року, в 2015-му кожен українець матиме змогу харчуватися згідно з медично обґрунтованими нормами, а Україна буде потужною державою і серйозним гравцем на міжнародному ринку за кількома важливими позиціями.
Важливою тезою програми, за словами Юрія Лузана, є обмеженість формування місткості внутрішнього продовольчого ринку, незатребуваність значних обсягів продукції сільського господарства через низьку купівельну спроможність населення. Тому фахівцями запропоновано ввести бюджетні субсидії для малозабезпечених громадян для адресної продовольчої допомоги у розмірі 3,6 млрд. грн.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко переконаний, що забезпечувати можна виключно рівень виробництва, а не споживання. Інакше це призведе до конфліктів некомерційного характеру. Тому документ потребує незначного доопрацювання.
Ректор Національного аграрного університету, Герой України Дмитро Мельничук доводить, що в програмі треба ширше висвітлити питання адаптації сільгосппродукції до світових стандартів, інтелектуальної власності в аграрній сфері та проблем екології.
Як вважає начальник управління організаційних структур і соціальних трудових відносин МінАП Віктор Ніколаєнко, аграрна сфера програє у багатьох стратегічних моментах через брак механізмів для розв'язання проблем села управлінською системою. Відтак, кошти, що виділяються на вирішення проблемних питань, переважно з’їдаються. На його думку, для виправлення ситуації систему управління треба удосконалити шляхом реформування і саме за допомогою такого інструменту, як проект управління трансформаційним розвитком українського агропотенціалу на тривалий період. Окрім того, для більшої ефективності потрібно проводити аналітичну роботу щодо стану та наслідків реформ, аби чітко бачити проблеми та досягнення.
За словами заступника голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств Василя Ярошовця, аграріїв найбільше турбує низька мотивація до праці. Це має вирішити майбутня програма, а також ті структури, які створюватимуться у селах в умовах ринку землі. Адже якщо поглянути на сільське населення, то воно досить структуроване. Через те, що ми суттєво спізнились у процесі кооперації сільського господарства на землю та майно, більшість селян не можуть самостійно працювати і змушені йти під чийсь фінансовий «дах».
Підсумовуючи засідання, віце-прем'єр-міністр дав доручення міністерствам і відомствам протягом двох-трьох тижнів доопрацювати проект програми, враховуючи зауваження та пропозиції фахівців та громадськості. Адже якщо програму не приймуть в найближчі два-три місяці, то маркетинговий рік буде втрачено.

Галина ІЩЕНКО