Паводки Закарпаття - спільна проблема сусідніх країн

23 October, Розділ Агрополітика, переглядів 3 908

Закарпаття - один із наймальовничіших куточків України (площа - 12,8 тис. км²; населення - 1288,2 тис. осіб) - розташоване на південно-західних схилах і передгір'ях українських Карпат. Область на заході межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Близько 80% території краю - гори, а понад 50% - ліс.

Українські Карпати

Їх площа - 37 тис. кв. км, середня висота гір - 1000 м над рівнем моря, розташовані в зоні вологого клімату. У Чопі (102 м над рівнем моря) випадає 700 мм опадів на рік, а в гірській зоні Закарпаття на метеостанції Руська-Мокра (640 м н.р.м.) - 1600 міліметрів. Періодично під час циклонів і мікроциклонів упродовж кількох днів у горах може випасти місячна норма опадів, а то й більше. Тож часто виникає небезпечна паводкова ситуація.

Слід зауважити, що в Карпатах найгустіша в Україні гідромережа, яка в середньому становить 0,5-0,7 км на 1 кв. кілометр. У Закарпатті вона ще густіша - 1,7 км на кв. кілометр. У регіоні налічується 9426 річок і потічків загальною довжиною 19793 кілометрів. Річний обсяг стоку в річках Карпат перевищує 12 млрд.м³. В умовах такої гідрометеорологічної ситуації та розсіченого рельєфу стиглі лісові масиви виконують важливу водо- та ґрунтозахисну функцію, яку неможливо замінити жодними гідротехнічними спорудами.

Вченими встановлено: Карпати щороку випаровують близько 20 куб. км вологи, яка західними повітряними потоками переноситься у рівнинні райони Львівської, Чернівецької, Вінницької областей, що позитивно впливає на їх сільське господарство.

Порушення гідрологічного режиму у верхів'ях рік (Сян, Дністер, Прут, Тиса, Латориця, Уж) проявляється і в сусідніх країнах, тому водо- та ґрунтозахисна роль набуває міждержавного значення.

За останні сто років у карпатському регіоні 19 разів відбувались катастрофічні повені, 16 - селеві потоки і 25 - лавини, які завдали величезної шкоди народному господарству. Паводки, що спостерігаються на р. Боржава та на ділянці р. Тиса, які течуть через регіон Берег, формуються в будь-який час року і можуть бути зливового, снігового або сніго-дощового походження. Багаторічні спостереження за рівневим режимом і максимальним стоком показують: особливо значні та надзвичайно високі паводки, починаючи з 1913 року, відмічались у 1947, 1957, 1968, 1970, 1992, 1998 і 2001 роках.

Прогноз повторення паводків у Карпатах невтішний. При невисокій лісистості (53,5%), великій кількості опадів (до 1600 мм), існуючій тенденції потепління клімату внаслідок парникового ефекту та прогнозованого збільшення рівня води у річках Західної Європи, існує постійна небезпека паводкових процесів, передусім у Закарпатті, яке розташоване на теплішому південно-західному макросхилі Карпат.

Спільна діяльність двох держав

За географічним положенням і кліматичними умовами низинна зона Закарпатської області належить до зони розвинутої дощової активності, що на рівні з іншими несприятливими факторами є причиною формування високих, часто катастрофічних паводків. На території України і Угорщини діє міжнародна Берегівська польдерна (осушувальна) система. Як водне господарство, ця система є цілісним комплексом і будь-яка діяльність на ній має транскордонний вплив. Загальна площа системи - 880 км², її 60% розташовано на території України. У міжпаводковий період вода з системи скидається в річки Тиса та Латориця, а в період паводків, коли рівень води у річках вищий від рівнів у каналах, і шлюзи в дамбах закриваються, внутрішні води з системи скидаються стаціонарними насосними станціями, частина їх акумулюється в сухих рівнинних ємкостях (польдерах).

Найгостріша проблема для Берегівської польдерної системи - захист населення, населених пунктів, народногосподарських об'єктів і сільгоспугідь від затоплення паводковими і внутрішніми водами та забезпечення обводнення системи у засушливі періоди. Нині аналіз водогосподарської ситуації на території системи показав: вона потребує реконструкції. Тож згідно Програми добросусідства Угорщина-Словаччина-Україна INTERREG IIIА/TACIS торік Закарпатське обласне виробниче управління по меліорації та водному господарству, яке очолює Володимир Чіпак, розпочало реалізацію спільного українсько-угорського проекту «Розвиток Берегівської транскордонної польдерної системи в басейні р. Тиса».

Власне виграти вже не перший грант Євросоюзу допомогли добрі дружні стосунки Володимира Петровича з угорськими колегами. У свій час їх започаткував, будучи директором Закарпатського водгоспу, Орест Іваницький. Тепер він працює експертом у цьому проекті. Керівником став головний інженер водгоспу - Олег Кисіль (досконало володіє угорською мовою, що значно полегшує роботу).

Проектом передбачено розчистити 5 основних магістральних каналів системи та реконструювати гідротехнічні споруди - шлюзи, дамби, водовипускники на цих каналах. А ще здійснити alt сільськогосподарські, еколого-біологічні, туристично-рекреаційні дослідження. Серед інших заходів - тематичні й еколого-освітні семінари, тренінги з упровадження методологічних основ Водної Рамкової Директиви ЄС, створення цифрової бази даних ГІС, закупівля спеціалізованого обладнання для експлуатаційних робіт по догляду за системою каналів.

Партнери проекту (проводять дослідження на сільгоспугіддях) - спеціалісти Закарпатського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Основне їх завдання - вивчити стан сільгоспугідь у зоні проекту, розробити рекомендації з їх використання після реконструкції гідротехнічних споруд.

В рамках проекту передбачена технологічна очистка каналу Чоронда-Латориця, тож велика кількість намулу закумулюється на берегах каналу. Куди його подіти? Спеціалістам центру і було запропоновано визначити агрохімічні, токсикологічні, мікробіологічні властивості намулу для подальшого його використання як органічного добрива на прилеглих сільгоспугіддях і в присадибних господарствах. Провівши всі необхідні аналізи, ми встановили: добутий намул можна використати під усi сільгоспкультури, а особливо - зернові та овочеві.

Програмою досліджень передбачено провести й інвентаризацію землекористування з визначенням структури посівних площ і найбільш вразливих до водної ерозії ділянок, аби вжити протиерозійні та гідромеліоративні заходи. Для визначення динаміки показників родючості ґрунту на різних агроугіддях закладені постійно діючі моніторингові площадки: на них вивчається поживний, повітряний і водний режими. Це дасть змогу визначити втрати гумусу і поживних речовин, розробити заходи по їх зменшенню.

У рамках угоди експертна група Закарпатського центру «Облдержродючість» (Ю. Пензеник, А. Фандалюк, В. Матієга, І. Пензеник, В. Поличко) взяли участь у роботі семінару «Розвиток Берегівської транскордонної польдерної системи в басейні р. Тиса», який відбувся в Угорщині. Обговорювались гідротехнічні, сільськогосподарські, екологічні та туристично-рекреаційні дослідження проекту.

Спеціалісти центру дізнались, які заходи органи місцевого самоврядування вживають для захисту від шкідливої дії паводків; побачили природоохоронні цінності регіону Берег і проекти захисту довкілля. Угорські спеціалісти розповіли українським про існуючі закони щодо відчуження сільгоспземель під гідротехнічні споруди: земля виділяється державою тільки за контрактом, землевласнику виплачується компенсація. З 42-х тис. га території зони проекту 22 тис. - рілля. Тут знизилось поголів'я ВРХ і свиней, але збільшилась кількість овець і коней. Водники Угорщини продають воду каналів фермерським господарствам для поливу культур. На ремонт гідротехнічних споруд кошти виділяє держава (на систему Берег у 2009 р. виділено 1 млн. 800 тис. форинтів).

Алла ФАНДАЛЮК,

головний інженер-ґрунтознавець

Закарпатського центру «Облдержродючість»