АГРАРНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ НА ЗАХИСТІ ІНТЕРЕСІВ СЕЛЯН

19 November, Розділ Агрополітика, переглядів 5 338

У тіні активних президентських перегонів і епідемії грипу поза увагою ЗМІ залишилась доволі цікава політична подія. Свій ІІ-й з’їзд провела відроджена Аграрна партія України.

Зокрема я не дивуюсь цьому. Суспільство звикло споживацьки ставитись до сільського господарства. Інколи здається, що люди як у доброму радянському мультфільмі про лінивого школяра вважають: продукти харчування ростуть на деревах. Своєю стабільною роботою не додає агросектор рейтингів і засобам масової інформації: там звикли виливати на нас купу негативної інформації, а про село згадувати лише тоді, коли трапляється щось надзвичайне...

Між тим, агропромисловому комплексу є що показати: сучасні тваринницькі ферми, доглянуті лани, високий рівень аграрної освіти, інноваційні проекти сектора. Хоча в АПК накопичилося і чимало проблем. В сільській місцевості проживають сьогодні мільйони українців (33% населення!). А от згадує суспільство про те, чи є у цих людей газ, гаряча вода, медичне обслуговування? Чи мають села між собою нормальне транспортне сполучення? Чи є садки і школи, кінотеатри і будинки культури хоча би віддалено схожі на міські?.. Перелік запитань можна продовжувати до нескінченості. А відповідь на них мають лише самі селяни.

Нещодавно у Києві зібрались найактивніші їх представники. Це і керівники агропідприємств, і представники агробізнесу, і науковці. Об’єднало їх єдине бажання – відродити сруктуру, яка би представляла їхні інтереси в усіх рівнях влади. Бо хіба можна сьогодні вирішити бодай одну сільську проблему, якщо їхнього голоса не чує ніхто ні на місцевому, ні на республіканському рівнях! Мали колись свою партію і її розвинену структуру в країні, та якось непомітно їх втратили. Підвела одвічна селянська скромність: alt та нехай, може ж не забудуть, дбатимуть про село. Забули...

Усвідомили втрату лише 3 роки тому. Народний депутат Михайло Зубець спробував відновити своє дітище – Аграрну партію України, ставши її почесним головою. Справу корифея АПК підхопили інші колеги. Певний час лідером партії був Микола Безуглий. Варто сказати, що Микола Дмитрович непогано попрацював. Разом із однодумцями вони чимало часу присвятили утворенню обласних осередків організації. Благо, залишилось чимало колишніх членів колишньої АПУ, які не захотіли увійти до лав Народної партії. На них в першу чергу і опирались у своїй роботі партійні організатори. Тож сьогодні аграрії мають більш-менш стабільну працюючу партійну вертикаль. Залишалось обрати лідера.

Це сталося спочатку на політраді, а потім на з’їзді. 199 делегатів зі всієї України одноголосно обрали своїм ватажком Юрія Михайловича Карасика. Людину цю добре знають в АПК. Колишній двічі міністр сільського господарства України, колишній радник Президента з питань агропромислової політики і виконувач обов’язків голови Херсонської облдержадміністрації. Нині Юрій Карасик – Герой України, відомий аграрний бізнесмен і голова Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств (віднедавна ВССП має назву „Аграрний союз України”). То кому, як не людині з таким великим організаторським досвідом, сьогодні очолити рух за інтереси селянства?

- Я не новачок у сільському господарстві, пам’ятаю про свій вік і заслуги, - звернувся Юрій Михайлович до однопартійців. - Ось чому я не можу стояти осторонь аграрних проблем. Сьогодні немає жодної партії, яка би стала для селян плацдармом, яка би допомогла їм вибороти свої інтереси, бути представленими у владі. Я чимало поїздив по Україні, провів багато зустрічей, знаю ситуацію в АПК досконало. Тож можу стверджувати: інтелект нашого агросектора – найвищий, але він перебуває у пригніченому стані. Селяни завжди отримують не більше 30% від кінцевої ціни, решту 70% - всі, хто наживається на селі. Хіба так повинно бути?

Зараз ми закликаємо аграріїв не підтримувати жодного з кандидатів у президенти. Чому? Через популістські заклики. Нам щоразу багато обіцяють, а після виборів саме селяни залишаються бездоглядними.

З багатьма тезами виступу Юрія Карасика не можна не погодитись. Генделики і харчевні замінили селянам клуби. Роботи практично немає. Плата за вироблену продукцію (молоко, овочі, картопля, фрукти тощо) – мізерна. Через таку недалекоглядну політику і отримали депресивні території. Тож завдання відродженої Аграрної партії – стати об’єднавчим інструментом для селян і агровиробників.

- Аграрна партія не повинна бути галузевою, як комусь хочеться, - наголосив Юрій Карасик. – Вона повинна стати загальнонаціональною політичною силою і захищати інтереси людей, які живуть і працюють в селі, захищати їхню землю і екологію, врешті-решт, захищати і інтереси агробізнеса. Бо в АПК прийшли інвестори, вони розвивають аграрне виробництво, створюють нові робочі місця, дбають про сільських мешканців, думають про майбутнє українського села. І я переконаний: президент, який не захищатиме село, - це тимчасовий президент.

Ми живемо в умовах капіталізму, в умовах ринку, все купуємо за світовими цінами. Тож і ціна на агропродукцію повинна бути адекватною, і умови проживання людей в сільській місцевості, і умови роботи, і заробітна плата. Без боротьби нам все це ніхто на «блакитному блюдечку» не принесе.

Варто сказати, що цього дня Юрій Карасик хоч і говорив емоційно, проте в його словах було чимало аргументів і пропозицій. Зокрема, він пропонує добиватися у органах влади того, щоб у державній політиці пріоритетною була підтримка сільгоспвиробника. Потрібно реально прискорити роботу над розвитком інфраструктури села, дбати про родючість наших чорноземів, надати селянам і їхньому майну справжній юридичний захист...

Партнером у цій роботі Аграрна партія України бачить Всеукраїнський союз сільгоспвиробників. Який, нагадаю, змінив назву. У цьому об’єднанні, за задумом організаторів, є кадровий резерв для партії. За статистикою, в колишньому ВССП – близько 7 мільйонів членів, більше 4 мільйонів із них – позапартійні. З приходом Юрія Карасика союз активізував свою роботу, проводячи акції протесту проти імпорту сільськогосподарської продукції та вимагаючи від Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко змінити пріоритети державної підтримки: звертати більше уваги на середніх і великих товаровиробників. Страйковий комітет Аграрного союзу нині бореться з Міністерством економіки, яке дозволило завозити до України закордонне м’ясо, олію й сухе молоко, а самого міністра Богдана Данилишина звинувачує у службовій невідповідності.

Одне слово, є досить завдань, які необхідно реалізувати. Одне зі стратегічних - до другого етапу з”їзду партійці спробують домовитися з „колегами”, що входять до політичних структур, які мають у назві слова „селянська” чи „аграрна”, і створити блок. А в Україні таких зареєстровано щонайменше вісім. Під яким прапором їх намагатимуться об’єднати, „аграрії” мають вирішити за кілька місяців.

Цього ж дня в урочистій атмосфері до лав АПУ увійшли нові партійці: Віталій Скоцик, Олександр Бакуменко, Віталій Головко, Григорій Грушовенко, Віктор Тимченко і В’ячеслав Беззубов.

Згодом у кулуарах з”їзду делегати спробували порахувати: скільки голосів їм доведеться взяти для подолання тривідсоткового бар’єру. І дійшли висновку: у випадку правильної організації роботи, завдання не таке вже й фантастичне.

Наталія ЛЮПИН