9 січня 2007 року відбулося пленарне засідання Верховної Ради України. Воно заслуговувало на особливу увагу з боку аграріїв, адже головним питанням для розгляду був Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» (щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення) з пропозиціями Президента. Власне, мова йде про вето Президента.
Зазначеним законом до 1 січня 2008 року забороняється внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.
До 1 січня 2008 року також не допускається:
а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;
б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту (пункт 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України – прим. ред.), запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Ранкове засідання почалося із заяв представників депутатських фракцій. Представник фракції Соціалістичної Партії України Іван Бокий та лідер Комуністичної Партії України Петро Симоненко у своїх промовах досить красномовно закликали народних депутатів до подолання вето.
Депутат Бокий був занепокоєний тим, що президент своїми діями нехтує зобов'язаннями, узятими на себе в Універсалі. Свою позицію народний депутат обґрунтовує наступним: «Немає закону про кадастр, немає реальної ціни на землю, є поки що адміністративна, а не ринкова її оцінка. Не є переконливим посилання на дві статті Конституції України. Президент не врахував положення статей 13-ї та 14-ї Конституції України про те, що земля є об'єктом права власності українського народу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також правової позиції Конституційного Суду у рішенні №5 за 2005 рік у справі про постійне користування земельними ділянками, згідно з якою брак законодавчо встановленого і завершеного механізму реалізації права власності на землю суперечить Конституції України. Право власності на землю згідно з Основним Законом не може бути використано на шкоду суспільству».
І тут із ним важко не погодитись – розпочинати продаж землі без відповідної нормативно-правової бази в умовах українських реалій було б катастрофою. Але чому ж досі немає цих законів? А мораторій накладається уже втретє. Це, напевне, запитання до народних депутатів.
Лідер українських комуністів Петро Симоненко у своїй промові пригадав усі лиха українського села сьогодні. Зі слів Петра Миколайовича вимальовується така страшна картина, що навіть важко собі уявити, що зняття мораторію може спричинити ситуацію гіршу від тої, що вже склалася.
Власне голосування з даного закону передбачалося на вечірньому засіданні, яке розпочав перший заступник голови Секретаріату Президента Арсеній Яценюк. За трибуною пан Яценюк намагався пояснити незрозумілі депутатам мотиви Президента, який скористався правом вето. Головним каменем спотикання між Президентом і Парламентом виявився термін дії мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення: «В першу чергу, хотілось би зазначити стосовно юридичного формулювання даного законодавства і терміну введення такого мораторію. Даний закон вводить мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення на невизначений термін. Мова йде про те, що в даному законі є відкладальна умова, а саме: прийняття двох законів щодо оцінки земель та до Земельного кадастру, а також врегулювання цілої низки питань щодо земель державної та комунальної власності, за умови яких буде знятий мораторій. Таким чином, мова йде про встановлення мораторію не до першого січня 2008 року, а на невизначений термін», – сказав Яценюк.
Відмова від мораторію і найшвидше прийняття законів, що регулюють вищезгадані відносини, на його думу, змінили б стан справ на краще, дозволили б селянину повноцінно реалізувати його конституційне право на землю.
На думку ж голови профільного комітету Михайла Гладія, саме зазначені Яценюком «відкладальні умови» чергового мораторію є його перевагами: «… в третій раз продовжується мораторій на продаж сільськогосподарських земель і в жодному законі, який приймався попередньо, не були обумовлені законопроекти, які повинні прийняти. Я вважаю, що це було великою помилкою. Навпаки, ми правильно зробили, що вказали ті два стратегічні законопроекти, які обов'язково приймемо. Тоді ми з 1 січня 2008 року обов'язково введемо цивілізований, прозорий ринок землі. Якщо ми таку умову не поставимо, то знову дійдемо до 1 січня 2008 року і будемо продовжувати мораторій». Тобто, голосуючи за мораторій, депутати зобов'язуються до 2008 року сформувати повноцінний ринок землі.
Після голосування президентське вето було подолано 367 голосами «за»: Партія регіонів – 185, «Блок Тимошенко» – 120, «Наша Україна» – 5, соціалісти – 31, комуністи – 20, позафракційні – 6.
Дмитро ПЕКАРЧУК