Польові дослідження аграрної політики

01 July, Розділ Агрополітика, переглядів 4 163

Україну на світовому ринку продовольства вже зараз бояться і поважають як серйозного гравця та небезпечного конкурента – запевняє Віце-прем’єр Віктор Слаута. І посилається на звернення Франції до європейської комісії із сільського господарства, де міститься стурбованість тим, що Україна може потіснити багатьох західних сільгоспвиробників із європейського ринку.

Антиконкурентні дії урядовець вбачає і у діоксиновому скандалі №2 – цього разу культову сполуку ніби-то виявили в українській кукурудзі. Цю “знахідку” Віце-прем’єр Віктор Андрійович пояснює тільки одним – Захід злякався, що не витримає конкуренції з українською кукурудзою, котру наші аграрії цьогоріч посіяли на рекордній площі у 2 млн. 700 тис. гектарів. Україна також лідирує у виробництві олії. І все це при тому, що країна навряд чи задіяла і половину свого аграрного потенціалу. Особливо наочним це стає під час оцінки ситуації у вітчизняній селекції рослин. Потенціал сорту, заявлений селекціонерами, зазвичай ледь не втричі перевищує реальні врожаї, отримані у господарствах.

Зерна майбутнього успіху

«Не треба до України завозити насіннєвий матеріал з інших країн, – наполягає Віктор Слаута, - у нас чудові сорти для усіх зон країни”. Один лише Селекційно-генетичний інститут (м. Одеса) за останні 5 років створив і зареєстрував 86 сортів і гібридів агрокультур. Про що вчені й поінформували Віце-прем’єра під час його нещодавньої робочої поїздки на Одещину. Свідченням високої споживчої якості одеських сортів є успішна реалізація насіння за кордон. “На 87% зерновий клин Молдови зумовлений нашими сортами, - каже директор Селекційно-генетичного інституту В’ячеслав

alt Соколов, - нашу продукцію купує Туреччина, Грузія, Вірменія, Узбекистан. Маємо замовлення на тисячу тонн елітного зерна для Росії”. Головною перевагою одеського насіння В’ячеслав Соколов вважає його високу якість. А сортове розмаїття дозволяє відшукати у рідних краях зерно, оптимізоване для різних умов сільгоспвиробництва – від звичайного фермерського поля до зрошуваних земель.

Втім, в умовах сучасного українського господарювання витягти із гарного насіння все, на що воно здатне – практично нереально. Справжнє обурення у Віце-прем’єра викликала та обставина, що навіть на дослідних ділянках інституту врожайність виходить більш ніж скромною: “Нам селекціонери показують потенціальну можливість сорту 105-120 ц/га, а на дослідних ділянках цього ж наукового господарства врожайність менша, ніж у пересічного фермера”. Фахівці однозначно констатували: без чіткого дотримання агротехнологій, без використання якісної техніки та сільгоспхімії використання найліпшого сорту не гарантуватиме навіть і задовільної врожайності. Втім, якщо танцювати не від потенційної врожайності українського насіння, а просто порівнювати ситуацію із типовою для останніх років, то врожай-2010 обіцяє бути зовсім не найгіршим.

Врожай підкрався непомітно

“Ми відпрацювали баланс зерна і бачимо, що Україна буде з хлібом, - каже Віктор Слаута, - ми забезпечимо і власні потреби країни, котрі становлять десь 6-7 млн. т, і на експорт зможемо дати десь 22 млн. тонн”. Віце-прем’єр каже, що в країні сформована нормальна структура посівних площ і збирання ранніх колосових у нас вже розпочалося. Однак, слід бути готовими до того, що за давньою традицією гарний врожай може завдати клопотів ледь не більше, аніж

alt неврожай. В країні цілком ймовірно утвориться суттєвий надлишок зерна. Бо крім гарного цьогорічного врожаю на ринку залишилося ще близько 6 млн. тонн торішнього зерна.

Світові залишки пшениці становлять ледь не третину річного валового збору, відтак збувати зерно за кордон теж буде нелегко. У цих умовах держава має подбати про те, щоб селяни не продавали хліб за безцінь. Втримати ціну від просідання збираються з допомогою цілком ринкового механізму, сутність якого виклав міністр АПК Микола Присяжнюк, котрий разом із Віце-прем’єром також відвідав Одещину:

- Кабінет Міністрів ухвалив постанову, за якою Аграрному фонду України виділять облігації на суму 5 млрд. гривень. Банки їх отоварять і ми зможемо вийти на ринок зерна із державною програмою.

Мета цієї програми – відтіснити зернотрейдерів від поля і не дозволити їм закупити зерно за безцінь. Задля цього бюджетним коштом планується придбати його близько 5 млн. тонн, аби знизити перенасиченість ринку. Поза тим планується, що активна робота інспекції з контролю якості сільгосппродукції не дозволить перекупникам занижувати якість зерна, а відтак знову ж таки необґрунтовано збивати ціну. До речі, під час зустрічі на полях Селекційно-генетичного інституту, вчені цієї установи продемонстрували прилад, який дозволяє робити якісний і швидкий аналіз якості зерна і який якраз і мав би допомогти селянам вимагати за своє зерно красну ціну.

Для зерна 3-го класу Аграрний фонд встановив її на рівні 1150 грн. за тонну. “Коли я назвав цю цифру, - каже Віктор Слаута, - у залі не було невдоволення. Звісно, хотілося б і 1400, і 1500, але ми розуміємо, що ринок цього не дозволяє”.

Урядовці зважають і на те, що запорукою доброго господарювання мають бути не тільки максимально можливі ціни, але й мінімально важливі витрати: “Ми опрацьовуємо весь ланцюжок логістики – вартість послуг елеватора – залізничний тариф – послуги карантинної та інспекції з якості. Боїмося, що якщо пшениця 3 класу коштуватиме під 1 тис. грн., то до Одеси доїде з усіма цими “помічниками” і вже буде півтори тисячі вартувати. Ми ж прагнемо такої моделі, при котрій сільгоспвиробник мав би від 30 до 60% прибутку на зерновій групі”.

Звісна річ, важливу роль у цій моделі відіграватиме й інфраструктура для збереження і перевалки зерна. Адже вона дозволяє забезпечити стабільність у галузі, котра в кожному разі неодмінно реагує на капризи погоди. “Зерносховищ у нас вистачає, - каже Віктор Слаута, - за останні 7-8 років ми з 7 млн. т можливостей з перевалки зерна вийшли вже на 32 млн., і зараз ще будуть вводитись нові потужності”.

Ще одним резервом для збереження вирощеного збіжжя урядовець вважає оновлення технічного парку господарства. І в цьому сенсі Віце-прем’єр дає високу оцінку діям одеської обласної влади, спрямованим на те, аби допомогти господарствам придбати нову техніку.

Заборгований пряник

Губернатор Одещини Едуард Матвійчук каже, що на підтримку села область цьогоріч виділила 60 млн. грн. – майже у 10 разів більше, ніж торік. Серед іншого, бюджет взяв на себе 30% вартості ста комбайнів, ключі від яких були урочисто вручені під час візиту високопосадовців. “Навіть свої 70% вони не відразу сплачують, - зауважує одеський губернатор. - Ми зводимо їх з банками, з котрими вони укладають угоди про відстрочку платежів. Насправді це дуже вигідний проект”.

Очільник області постійно говорить про необхідність заощаджувати бюджетні кошти. У випадку з комбайнами він вважає, що це саме і є та річ, заради якої варто було відмовитися від цілого ряду менш важливих програм.

Едуард Матвійчук переконаний, що державні пільги жодним чином не розбалують сільгоспвиробника, а навпаки дадуть йому стимул для ефективної роботи. Поточні пільги губернатор називає “пряником, котрий ми давно заборгували”.

Віктор Слаута з полегшенням констатував, що селянам залишили “пряники” і на державному рівні: “Для господарств дві головні програми залишилися, за які ми боялися, – зберігається спеціальний режим оподаткування сільгосппідприємств, що зменшує сумарне навантаження на них на 9,2 млрд. гривень. Залишиться і фіксований сільськогосподарський податок. Без нього аграріям довелося б сплачувати 2,6 млрд. грн., а так вони щороку сплачують 120 мільонів.” Ще одним пряником може стати 30-відсоткове здешевлення палива для господарств. Проект відповідної постанови вже спрямовано до Уряду.

Пряники потроху роздаються, вади виправляються, а докладати рук до землі селяни, власне, й не припиняли. Може, дочекаємося і тих часів, коли країну, що володіє 40% світових чорноземів, на Заході вважатимуть не просто серйозним конкурентом на ринкові продовольства, а безумовним лідером, чия висока позиція від початку зумовлена винятковими Богом даними ресурсами.

Іван ШЕВЧУК