Олександр Зельдін: «Відповідальність потребує ідей»

02 January, Розділ Агрополітика / Досвід, переглядів 12 781

Аж ось у робочому графіку генерального директора ТОВ «Агрофірма «Нива» (Запорізька область) – вільна годинка, і Олександр Юхимович привітно запрошує на гостини. Його «Нива» має численні дипломи і грамоти, господарює всього на 1200 га орної землі, але працює стабільно і злагоджено.

- Олександре Юхимовичу, - починаю розмову, - уміння керувати – природний талант чи цьому можна навчитися, як кажуть, «по ходу п’єси»?

- Однозначно й не скажеш. Добре, коли у тебе є вроджений талант лідера, але навіть маючи його, ти будеш неодмінно вчитися, набувати нових навиків і досвіду, бо працювати з людьми – то непроста наука.

В аграрний бізнес я прийшов понад 20 років тому, коли ми займалися забезпеченням агрогосподарств технікою і запасними частинами. Тож вчитись доводилося на марші. Найперше треба було освоїти ази агрономічної науки: читав літературу, працював з механізаторами на сівалці, рахував норми висіву, придивлявся до всього і «мацав» усе своїми руками. Такою була моя практика освоєння агрономії.

- Що підштовхнуло вас, математика, фізика – до професії управлінця в агросфері? Не жалкуєте про обраний шлях?

- Я народився і виріс у Запоріжжі, суто дитя асфальту. Закінчив Запорізький національний університет, за освітою я фізик. Мої батьки працювали на заводі ПАТ«Мотор Січ»: мати Ніна Володимирівна – головний бухгалтер цеху, батько Юхим Семенович – токар вищого розряду. Що мене підштовхнуло стати сільським управлінцем?... Швидше за все, спрацювали гени, бо мій дідусь по материнській лінії свого часу працював бухгалтером у колгоспі. Тож саме йому я вдячний за те, що він навчив мене підґрунтю бухгалтерської науки, без якої зараз ані туди, ані сюди. Дід завжди говорив: «Математику вчити треба хоча би тому, що вона розум у порядок приводить». А математика з фізикою тісно пов’язані. До речі, коли я в 90-х роках навчався в університеті, не без успіху підробляв саме бухгалтером у малому підприємстві.

- Маєте команду однодумців?

- В управлінні підприємством надважливо опиратися на команду. Впродовж майже двох десятків років вона значних змін не зазнала, і це головне. Ми довіряємо одне одному, допомагаємо одне одному, виручаємо одне одного.

Зі мною в агрофірму прийшла головним бухгалтером Любов Борисюк. Про неї можна розповісти чимало, та я охарактеризую її кількома словами: людина на своєму місці. Бо крізь її пильну увагу до нюансів бухгалтерського обліку жодна «миша не прошмигне».

Мій заступник – брат Євген. Моя і права, і ліва рука. Прийшов до нас через кілька років після створення «Ниви». Людина, яка інноваційно мислить і яка вирішує багато питань. Очевидці кажуть, що рідство у бізнесі – це міна уповільненої дії. Можливо, у когось і так, але це не стосується нашої роботи. У мою відсутність він вирішує ті ж питання, що і я, хоча повсякдень більше переймається станом машинно-тракторного парку.

Коли ми впритул почали займатися тваринництвом, в команду прийшов Вадим Баршацький. На всі руки майстер у повному розумінні цього слова: він не тільки зоотехнік, а й ветеринар і технік штучного запліднення тварин. Його внесок в організацію виробництва молока безсумнівний.

І я, і мої помічники, прийшовши в агробізнес, робимо так, як того вимагають сучасні технології ведення сільського господарства. Звісно, у колишньому досвіді є чимало корисного, це добре, і ми від цього не відмовляємося. Так, характерним є приклад нашої завідуючої фермою Світлани Шафунової, яка тривалий час працювала у місцевому колгоспі.

- Від чого довелося відмовитися і чому?

- Нагадаю: до моменту організації «Ниви» ми поставляли запчастини, працюючи напряму з заводами. Було простіше: купив на підприємстві товар, тут реалізував. Менше клопоту, завжди є свіжа копійка, голова не болить. Незгоди і природні катаклізми (піде дощ - не піде), які підстерігають селянина на кожному кроці, мені були невідомі. Реформи в агросекторі відбувались важко й повільно, і я з часом все більше замислювався: а чому так? Чому озима пшениця дає з гектара не більше 15-20 ц/га, а соняшник «врожаїться» по 6-7 центнерів?

У землі є величезний потенціал, я це бачив і відчував, тож виникло бажання себе проявити, довести іншим, що можна одержувати нормальні врожаї і мати прибуток. Ми довго розраховували, малювали перспективу з усіма її перевагами і ймовірними невдачами. І зрозуміли: все залежить тільки від нас.

Ясна річ, розпочинаючи справу, зіткнулися з рядом серйозних проблем, і поки навчилися працювати, багато часу витратили даремно А може й ні, бо негативний досвід – це теж досвід. Зараз озимої пшениці одержуємо в межах 40 і більше центнерів, соняшнику – 25-27 ц/га. Для наших бугристих схилів це, вважаю, досить непогано.

Головне, треба було заволодіти довірою людей, аби ті згодилися передати свої земельні паї нам в оренду, і потім нікого не підвести, виконати свої обіцянки. Зараз ми сплачуємо 5% від вартості паю (у грошовому еквіваленті в середньому – 12-15 тис. грн), даємо борошно, цукор, олію, солому, зорюємо пайовикам присадибні ділянки.

Про техніку ми подбали заздалегідь, що стало вирішальним фактором доброго старту і надалі - стабільної роботи.

Спочатку зайнялися вирощуванням грибів. Підготували приміщення, необхідну сировину, завезли міцелій - і справа пішла. Років 5 наші гриби надходили у торговельну мережу міста і, без перебільшення, користувалися попитом. Але це сезонне виробництво. Коли «масами» почала оволодівати ідея організувати молочне тваринництво, ми закрили грибівництво. І аби не розпилюватися на всі боки, зосередились на двох напрямках – рослинництво і тваринництво.

- Але ж тваринництво, тим більше молочне, є не дуже популярним: затрати великі, прибутки – малі…

- Так, тваринництво надто затратне в економіці господарства. Та, забігаючи наперед, скажу: воно у нас рентабельне.

З приміщень нам дісталися лише голі стіни колишнього кормоцеху. Поступово викупили ще кілька приміщень у господарстві, яке вже розвалювалося. Не допустили того, щоб їх розібрали по цеглинці. Ми постійно докладаємо зусиль, аби наше молоко за якістю було не гіршим від того, що виробляють відомі господарства. Всю нашу продукцію переробники приймають тільки екстра-класом.

Утримуємо тільки високоудійних корів, ведемо селекційний відбір, створюємо щороку міцну кормову базу. Маємо 300 голів ВРХ і 126 корів. Продуктивність – 26 кг молока від корови за добу, або за рік близько 8000 кілограмів.

- Чи закрадаються у вас сумніви у правильності рішення, яке ви прийняли?

- Буває всяк. Як казав великий французький філософ: «Я сумніваюсь - отже, я існую». Скажімо, рішення прийняте, час пішов, сумніви залишилися. Як далі бути? Тож ми весь час коригуємо і свої дії, і дії підлеглих. Головне – бачити генеральну лінію. Час все одно розставить всі пріоритети, не проґавити б тільки! Приміром, сьогодні вигідно такий сорт пшениці вирощувати, а завтра, дивись, треба шукати йому заміну. Діяльність у агросекторі – процес творчий.

Ми вчимося кожного дня, відкриваючи щось нове для себе: нові технології, нові підходи. Життя змушує. Дуже допомагає те, що «Нива» є членом Асоціації виробників молока. В ній близько 200 господарств. Ми ділимось інформацією, досвідом, консультуємось. Часто збираємося на спільні наради і семінари, відвідуємо молочні конгреси.

Систематично відвідуємо агровиставки регіонального та національного рівнів. У 2014-му мені пощастило побувати на спеціалізованій міжнародній виставці Agritechnica у Ганновері, слоган якої, до речі, - «Відповідальність потребує ідей». Там провідні виробники і постачальники світу знайомлять відвідувачів зі своїми ідеями та інноваціями у аграрній сфері. Для мене такі поїздки - дуже гарне джерело натхнення та наснаги для подальшої праці.

Зараз на часі - створення молочних кооперативів і об’єднань сільгоспвиробників. Об’єднавшись, ми зможемо самі обирати собі ринок збуту продукції й навіть виходити на європейський ринок, пропонуючи великі партії молока. Та ж сама проблема - і перед виробниками м’яса.

У всьому потрібна логічна доцільність. Так, я завжди опираюсь на команду. Але бувають моменти, коли я стаю авторитарним керівником. У всьому має бути гнучка політика. Неможливо тримати всіх у якійсь постійній напрузі. Десь треба поступитися, десь пробачити, час такий. Часто рятує гумор.

Чи жалкую про обраний шлях? Після двадцятирічної роботи на землі, думаю, ні.

- Уявімо, що ви міністр аграрної політики. Що б ви зробили для поліпшення та спрощення роботи в агросекторі?

- Я не бачу себе і, скажу більше, не хочу бути міністром. Але висловлю свої побажання тим, хто сидить у високих кабінетах. Насамперед треба спростити систему оподаткування, прив’язати її до чогось зрозумілого, щоб було легше господарювати.

У нас добрі землі, працелюбні люди, гарні технології. Що нам заважає протягом багатьох років розвиватися і зробити так, щоби було краще? Ми платимо податки, а на що вони йдуть? Чому не будуються дороги, гине сільська інфраструктура, «вимирають» цілі села?..

У команді міністра повинно бути побільше людей, які б хотіли щось змінити в АПК, які б на всіх рівнях лобіювали інтереси не тільки крупних агроструктур, а й таких невеликих господарств, як наше.

- Зізнайтесь, Олександре Юхимовичу, ваші мрії і плани на майбутнє пов’язані ж не тільки з агрофірмою «Нива»?

- Звісно, ми маємо цікаві задуми у виробництві. Приміром, хочемо відкрити власну сироварню. Але так виходить, що навіть під час відпустки – я на роботі... Нещодавно ми з сім’єю (дружина Тетяна та син Едуард) побували в Італії, відвідали приватну молочну ферму у старовинному містечку Браччано і взяли там участь у майстер-класі з виготовлення сиру. До речі, Едуард дуже цікавиться роботою «Ниви» і під час канікул охоче пропадає зі мною на полях та у майстерні. Він – студент університету в місті Прага (Чехія). Минулого літа за його допомогою нам вдалося налагодити контакти з чеською фірмою «EURO BAGGING s.r.o.» - виробником сільськогосподарського обладнання для заготівлі кормів.

У вільний час особисто я захоплююся спортом – хокей, великий та настільний теніс, лижі… Особлива любов у мене до шахів.

Люблю гарну книжку, цікавлюсь психологією, приваблює мене і філософія тібетських монахів. Хотів би там побувати…

А ще я хочу, як писав поет Саша Чорний:

Стоять на вершине голой,

Писать простые сонеты.

И брать от людей из дола

Хлеб, вино и конфеты…

Микола БОРДЮЖА

Людмила ЩЕРБИНА, заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Запорізької ОДА

Олександр Зельдін – один із небагатьох в області, хто наважився працювати за програмою розвитку галузі молочного скотарства в сільгосппідприємствах та сільгоспкооперативах Запорізької області на 2014-2018 роки. Як новатор, він сміливо упроваджує в агрофірмі найновіші технології утримання тварин. Завжди направляє своїх співробітників на численні семінари і тренінги, активно залучає до роботи молодь, навіть міську, готовий навчати управлінню молодих спеціалістів.

Приємно, що Олександр Юхимович з цікавістю ділиться напрацьованим досвідом, не відмовляється показувати своє господарство, дуже конструктивно працює з владою. Як результат, в агрофірмі – високопродуктивне поголів’я, що дає молоко найвищого ґатунку. Ми пишаємось «Нивою» і таким поміркованим, мудрим і підприємливим керівником, як Олександр Зельдін. Дай Боже йому наснаги і нових трудових перемог!

Олег КОШЕВОЙ, агроном АФ «Нива»

Я пришел в агрофирму не так давно. А познакомился с Александром Ефимовичем 18 лет назад, когда работал главным агрономом управления сельского хозяйства Запорожского района. Вместе со своим коллективом он вынес все тяготы перестройки и становления независимого государства, оставаясь руководителем-организатором даже тогда, когда другие бежали из агросектора в поисках «лёгкого хлеба».

Под руководством этого опытного волевого человека, который постоянно учится сам и воодушевляет других, сегодня «Нива» строится, создает новое производство, увеличивает поголовье скота, заботится об эффективности использования земли, повышая её плодородие. Помимо всех положительных качеств, Александр Ефимович обладает редким даром понимать людей. Искренне поздравляю его с днем рождения! Желаю богатырского здоровья, чтобы жизненный путь был долгим, светлым, полным радости и счастья! Пусть бизнес процветает, сопутствует удача, планы реализовываются, ведь план – это мост в будущее! Благослови его Господь!

Вікторія КАНІВЕЦЬ, директор Наталівського навчально-виховного комплексу

Знаєте, про хорошу людину можна говорити багато. Олександр Зельдін – наш справжній помічник і партнер. Дуже привітний у спілкуванні, він завжди уважно вислухає, трішки поміркує і неодмінно допоможе. Яким би не було наше прохання: чи то ремонт школи, чи поточні проблеми.

Олександр Юхимович – дуже доброзичлива, контактна і щира людина. На наше прохання він подарував школі мультимедійну дошку. Це доволі недешева річ. Дітям тепер дуже подобається вчитись. І ми щиро вдячні Олександру Юхимовичу від усього колективу дітей, вчителів і батьків. Міцного здоров’я йому, процвітання його агрофірмі, вдалої реалізації всіх задумів.

Валентина ПАЩІНА, землевпорядник Степнинської сільради

Олександр Зельдін із тих людей, хто не шукає легких шляхів. Кажу так ствердно, бо знаю його з початку 2000-х. Він єдиний на лівобережжі Запорізького району, хто професійно розвиває таку складну галузь, як тваринництво. І мені дуже імпонує в цій людині його відповідальність, цілеспрямованість, компетентність. А ще – уважність і чуйність до людей. Олександр Юхимович завжди з розумінням ставиться до проблем орендарів, повсякчас йде назустріч, якщо комусь потрібна його допомога.

Ще одна характерна риса Зельдіна – він ніколи не забуває привітати селян зі святами і подарувати не лише гарний настрій, а й приємні подарунки. Тому ми дуже вдячні Олександру Юхимовичу за багаторічну співпрацю і від імені нашої сільської громади бажаємо йому здійснення мрій та задумів, натхнення і удачі!

5 січня своє 50-річчя святкує Олександр Зельдін

Шановний Олександре Юхимовичу, прийміть наші найщиріші вітання. Хай вдалою буде Ваша хліборобська доля, цікавими і результативними задуми!
Здоров’я Вам, наснаги, життєвої енергії та оптимізму.
І неодмінно - любові, добра, щастя і благополуччя в родині!