Щоб не пустити «під укіс»

11 June, Розділ Агрополітика, переглядів 9 740

Аномальна спека улітку та снігопади весною… Українці останніми роками на власному досвіді відчувають глобальні зміни клімату. Таке потепління дедалі відчутніше дошкуляє півдню України. До літньої посухи додалися осінні й весняні, влітку температура декадами може триматися на «пекельному» рівні 40°С та вище. У водосховищах бракує води, повернулися суховії, а замість благодатних для посівів рясних дощів маємо зливи з градом, які вибивають рослинність на полях.

То що ж потрібно для виживання селянства й збереження аграрного потенціалу держави за такої скрути?
Відповіді на ці запитання намагались відшукати учасники міжнародної науково-практичної конференції «Кліматичні зміни та сільське господарство. Виклики для аграрної науки та освіти», яку організувала ДУ «НМЦ «Агроосвіта» на базі Миколаївського національного аграрного університету та Інституту зрошуваного землеробства НААН України (м. Херсон).

Розуміючи актуальність проблеми, до організації конференції доклала зусиль і Продовольча сільськогосподарська організація (FAO), що діє під егідою ООН. Адже продовольчий потенціал нашої держави вкрай важливий для планети, де населення незабаром зросте до 9 мільярдів осіб. І всі ці люди хочуть щось їсти.

Клімат змінюється дуже швидкими темпами, зазначив координатор FAO Михайло Малков: «Ми маємо змінюватися ще швидше. Тепер це вже питання не екології, це питання економіки. Сьогодні провідні наукові державні та приватні центри моделюють розвиток ситуації, малюють карти майбутніх підтоплень, прогнозують втрати в агросфері. Всі без винятку провідні країни активно займаються питанням адаптації своєї економіки до майбутніх викликів, проводячи кропіткий аналіз багатьох факторів, на основі яких приймаються рішення, що допоможуть вижити через 30-35 років».

За останні 30 років, як відмітив керівник Херсонського обласного центру з гідрометеорології Юрій Кирияк, температура повітря стрімко зростає. Весна фактично розпочинається на 20 днів раніше. Така інформація потрібна фермерам і агрофірмам, адже кліматичні зміни означають, що треба до них максимально підлаштовуватися, змінюючи час сівби та збирання врожаю. Тут життєво важливі кожен день і кожна година! Втім, оперативне постачання таких відомостей ще потрібно налагодити.

А як взагалі потепління позначиться на агросекторі нашої країни? Чи готові ми до ризиків, викликаних глобальним потеплінням? Відповіді у вітчизняних науковців є.
Приміром, на переконання проректора Таврійського державного агротехнологічного університету, професора Володимира Надикто, треба терміново розробляти нові ефективні технології обробітку ґрунту для збереження вологи у 5-6-сантиметровому його шарі на парах, використовуючи нові робочі інструменти для сільгосптехніки. Їх, до слова, розробили у виші й передали дослідні зразки на виробниче випробування в господарства Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей. Щоправда, до серійного виробництва цих робочих інструментів ще доволі далеко, потрібен час.

Потепління напряму стосується зміни вегетаційного періоду, наголошує директор інституту зрошуваного землеробства, д. с.-г. н., професор Раїса Вожегова. Потрібен новий підхід до проведення польових робіт. «Нам уже сьогодні потрібно прораховувати, яким чином потепління і зменшення вологи призведе до зміни родючості ґрунтів і наскільки збільшиться вплив ерозії. Крім того, особливу увагу потрібно звернути на збільшення впливу вітрів-суховіїв і наперед подбати про стан лісозахисних смуг», - конкретизує науковець.

Запорука виживання сільського господарства за кліматичних змін - розвиток органічного землеробства задля зменшення хімічного й технологічного тиску на ґрунти й запаси підземних вод, активніше використання стійких до посухи культурних рослин, які можуть давати 2-3 врожаї на рік. Це сорго, нут, сочевиця, спаржа, - додає професор Людмила Грановська (Інститут зрошуваного землеробства).
Зрозуміло, для протистояння наслідкам потепління і міжнародний досвід не завадить. Бо «зсув» природних кліматичних зон призводить і до приходу нових шкідників та хвороб, боротьбі з якими ще треба навчитися. На конференції турецький інженер з сільського господарства Бедерхан Сорокут поділився невтішною новиною - як із незвично великими туманами на поля Туреччини прийшов характерний раніше тільки для регіону Месопотамія (Сирія, Ірак та Іран) грибок під назвою «жовта іржа». З ним не могли впоратися жодні фунгіциди, які застосовували до того. А наслідок - втрата суттєвої частини врожаю. І хто знає, можливо, навідається «жовта іржа» найближчим часом і до нас. Адже до Туреччини не так і далеко.

Науковці стверджують: кожне підвищення середньої температури повітря на один градус Цельсію «пересуває» межі природно-кліматичних зон на сто кілометрів (!). Недарма на Херсонщині відроджують зрошення, навіть попри те, що транспортування дніпровської води для поливу постійно дорожчає. Полтавська область уже не Лісостеп, а Степ. І на Черкащині вже побоюються вирощувати вологолюбні культури без зрошення. Така сама веремія і в усьому світі: в Шотландії стали менше виробляти знаменитого віскі, бо поменшали врожаї ячменю - сировини для нього. Натомість потеплішало у північній Швеції, де почали отримувати кращі врожаї того ж ячменю, вперше у своїй історії налагодивши випуск власного сорту односолодового віскі. Знавці кажуть - не гірший від шотландського.

Тож хочемо ми чи ні, а з тими умовами, які диктують зміни клімату, потрібно рахуватися вже зараз. І чим швидше наука допоможе українським аграріям адаптуватися до них, віднайти нові можливості, тим менші втрати понесе вітчизняна економіка. Адже варто згадати: 40% виручки у твердій валюті Україні приносить саме експорт продукції її сільського господарства. Впадуть обсяги цього експорту - піде «під укіс» уся національна економіка.

Олеся Бузок

ДУ «НМЦ «Агроосвіта»
Уже сьогодні потрібно прораховувати, яким чином потепління і зменшення вологи призведе до зміни родючості ґрунтів і наскільки збільшиться вплив ерозії. А особливу увагу потрібно звернути на збільшення впливу вітрів-суховіїв і наперед подбати про стан лісозахисних смуг.
Запорука виживання сільського господарства за кліматичних змін - розвиток органічного землеробства задля зменшення хімічного й технологічного тиску на ґрунти й запаси підземних вод, активне використання стійких до посухи культурних рослин, які можуть давати 2-3 врожаї на рік.