Аграрний тиждень. Україна
» » Навіщо фермерам мікрозаповідники для диких бджіл
» » Навіщо фермерам мікрозаповідники для диких бджіл

    Навіщо фермерам мікрозаповідники для диких бджіл


    Аби життя на Землі тривало необмежено довго, переконують науковці, діяльністю людини має бути охоплено не більше 40% території. Причому урбаекосистеми разом з усіма промисловими підприємствами не повинні виходити за межі 10%, а ще 30% – сільгоспугіддя. Решта ж 60% має припадати на природні саморегульовані екосистеми. 
    В Україні, де й так уже повним ходом іде процес опустелювання, розорано понад 70% території. А природні екосистеми й далі втрачають свої позиції у боротьбі з великими містами.  
    Щоб і надалі не погіршувати не надто привабливу ситуацію, кажуть учені, варто більше дбати про врожайність культур. А зарадити тут можуть, виявляється, дикі бджоли, роль котрих у запиленні рослин, зокрема й сільськогосподарських, набагато більша, ніж звичної для нас домашньої медоносної бджоли. 
    Переконатися у цьому ми вирішили у фермерському господарстві «Широкоступ», що в селі Шубівка Кагарлицького району на Київщині, на базі якого один із найбільших у світі виробників засобів захисту рослин (ЗЗР) і насіння – компанія «Сингента» – до 2020 року реалізує комплексний проект боротьби з деградацією сільгоспугідь. 
    …Село Шубівка, опоясане з одного боку мальовничим плесом ставка, а з іншого – полями, знаходиться за якусь сотню кілометрів від Києва: не встигли й зогледітись, як ми вже були на місці. Організована фірмою «Сингента» для журналістів вилазка «в поля» мала на меті не тільки розказати, кому і нащо потрібні ті дикі бджоли, а й показати, як виглядає у реальних умовах створений людьми мікрозаповідник, де селяться ці незамінні комахи-запилювачі.  

    Господарство, де до всього докладають рук 
    «Наше господарство було засноване в 1995 році, й господарювання розпочалося тоді всього з 50 га землі, але ми поступово нарощували банк землі – і зараз працюємо майже на 3 тис. га, – розповідає керівник шубівського ФГ «Широкоступ» Олександр Широкоступ. – Вирощуємо озиму пшеницю і ячмінь, кукурудзу й соняшник, цукровий буряк і кормові культури. Займаємось і тваринництвом: маємо 400 голів великої рогатої худоби, 100 корів дійного стада й півтори тисячі свиней». 
    Розповідаючи про власне господарство, яке він створив у селі, де народився й виріс, Олександр оперує цифрами, які найбільш зрозумілі аграріям: наші поля, каже, торік дали непогані врожаї, цукрових буряків майже по 850 ц/га, кукурудзи – 105 ц, пшениці – у межах 50 ц, ячменю – 50 ц/га. І зупинятися на досягнутому в господарстві не збираються, зокрема й завдяки співпраці з партнерами. 
    «Із «Сингентою», яка працює над збереженням родючості ґрунту, екології й розвитком біорізноманіття, у нас є спільний проект, – пояснює керівник ФГ, – тож дикі бджоли-запилювачі оселилися на наших землях саме завдяки його реалізації». 

    Прискорення інновацій у мінливому світі 
    У Шубівці, кажуть фахівці «Сингенти», їхня компанія спільно з науковцями й спеціалістами господарства реалізує не один, а низку проектів, спрямованих на втілення рішень сталого розвитку у сільському господарстві в рамках глобальної програми The Good Growth Plan, або плану успішного зростання. 
    «Щоб задовольнити потреби у їжі населення нашої планети, кількість якого динамічно росте, – пояснює Крістіан Шлаттер, керівник відділу захисту насіння компанії Syngenta в Україні, Казахстані, Білорусі, – ми щороку розробляємо і запускаємо нові технології, створюємо нові гібриди насіння й засоби захисту рослин, які забезпечують більш високі врожаї. Це те, що ми називаємо прискоренням інновацій у мінливому світі. Крім того, наше зобов’язання - знизити залишковий вміст ЗЗР у сільгосппродукції». 
    Як зазначив Крістіан Шлаттер, принципи ведення сільського господарства змінюються під впливом потреб і сподівань споживачів, котрі очікують від агровиробництва не лише якісних продуктів, а й бережливого ставлення до навколишнього середовища. Водночас аграрії мають підвищувати свою ефективність, аби залишатися прибутковими. Тож нині маємо беззаперечний попит на інновації й активні заходи, що допоможуть упоратися з цими викликами так, щоб вовки ситими були, й вівці – цілими, тобто щоб і аграрії, й споживачі залишилися задоволеними, а довкілля не зазнало негативного впливу. Саме тому Syngenta й націлена на впровадження інноваційних підходів до ведення агровиробництва, спрямованих на подальше удосконалення технологій вирощування й захисту сільгоспкультур, а також на пошук розв’язання проблем, які охоплюють екологічну, соціальну й економічну сфери. 

    Олександр Широкоступ
    Крістіан Шлаттер
    Михайло Філатов

    Спільний проект «Сингенти» з шубівським господарством, до реалізації якого долучилися й провідні науковці профільних інститутів, спрямований на конструктивне вирішення кількох важливих для господарства й усього агросектору проблем. Передусім йдеться про зупинення активних ерозійних процесів на орних землях, але про це ми розповімо пізніше, а також про відновлення рівня їхньої родючості, зменшення забруднення навколишнього середовища пестицидами й збереження та примноження видового біорозмаїття довкілля через створення мікрозаказників для корисних комах і ентомофагів.
    «Чому саме ми вибрали це господарство? Бо його керівник тут народився, вболіває за цю землю і людей, які живуть у цьому селі, – пояснює керівник групи регіональних технічних експертів компанії Syngenta в Україні, фундатор проекту у ФГ «Широкоступ» Олександр Зозуля. – Він хоче передати цю землю своїм потомкам не менш родючою, ніж вона дісталася йому. Проект охоплює кілька напрямків, серед яких дуже важлива турбота про диких бджолиних. Чому диких, якщо ми звикли вважати основними запилювачами домашніх медоносних бджіл? Секрет у тому, що домашня бджола, хай як це звучить дивно, не основний запилювач. Основний – це саме дикі бджоли. Скажу навіть більше, є такі сільгоспкультури (приміром люцерна, і не вона одна), які запилюються тільки дикими бджолами. А через неналежну увагу до диких бджіл і решти комах-запилювачів (тих же джмелів чи метеликів) культури залишаються недозапиленими, і фермери втрачають урожай. Якщо кожне господарство матиме власні мікрозаповідники з дикими бджолами, урожайність усіх комахозапильних культур зросте в рази».  
    Саме тому, пояснює Крістіан Шлаттер, план успішного зростання в Шубівці свого часу й був доповнений ще однією важливою складовою оздоровлення довкілля – формуванням мікрозаказника для приваблення, збереження й розповсюдження корисних для людини комах. Особливо цінними є одинокі дикі бджоли, джмелі й ентомофаги. Для їх існування потрібні ділянки, де комахи зможуть харчуватися, розмножуватися й почуватися в безпеці». Загалом, кажуть у «Сингенті», науковий проект, спрямований на збереження здоров’я диких бджіл і збільшення їхньої кількості, було розпочато у Великобританії ще 2001 року. Наслідок – збільшення кількості джмелів, зокрема рідкісного виду – джмеля червонуватого, на 600%, метеликів – у 12 разів, інших комах-запилювачів – удесятеро. Тож із 2005 року проект почав ширитися світом: операцію «Запилювач» почали проводити в 6-ти країнах. З 2012 року доєдналося ще 14, а тепер він охоплює 23 країни, включаючи США й Канаду.
    «Виглядає операція «Запилювач» дуже просто, – каже пан Шлаттер, – зазвичай ідеться про нескошені краї полів, де розміщують такі мікрозаповідники для цих комах, і вони запилюють агрокультури. Чи то ріпак, чи яблука, чи люцерну. А з початку цього року соціальна програма «Дикі комахи-запилювачі» стартувала і в Україні – в селі Шубівка».   

    Рукотворні «будиночки» для диких бджіл… 
    …Їдемо на механізовану бригаду, або, як казали раніше, на тракторний стан. Саме там, де був шматок некультивованої землі, на якому знаходилось звалище, тепер посіяні медоносні рослини. До речі, живуть дикі бджоли зовсім не у вуликах. Спеціально для них змайстрували з дерев’яних колод, у яких просвердлили багато отворів, і трубочок з тростини спеціальні «будиночки», вкриті дерев’яними дашками, й розставили на певній відстані уздовж огорожі. Саме в цих отворах і трубочках якраз і оселяються дикі комахи-запилювачі. Причому, на відміну від медоносних бджіл, які можуть відлітати від свого вулика аж на 11 км, радіус розльоту дикої бджоли – всього-на-всього 240-300 метрів, тож такі мікрозаказники за потреби можна розміщувати біля конкретного поля. І воно, переконують учені, буде гарантовано запилене й дасть високий урожай. 
    За словами Крістіана Шлаттера, впродовж останніх 15 років Syngenta ініціювала 4 глобальні програми зі збереження здоров’я комах-запилювачів. Операція «Запилювач» - це масштабна ініціатива, яка допомагає відновити популяції комах-запилювачів у різних кліматичних зонах Європи й Північної Америки. А її мета – збільшення площ вирощування нектароносних квітів на некультивованих дільниках, що забезпечує кормову базу для корисних комах і проживання малих ссавців і птахів. 
    Поки дружно роздивляємось рукотворні гнізда для диких бджіл, на їхній ролі в запиленні сільгоспкультур й потребі створювати спеціальні мікрозаповідники наголошує доцент кафедри зоології та ентомології факультету захисту рослин Харківського національного агроуніверситету ім. В. Докучаєва Михайло Філатов, який є науковим консультантом проекту. Вчений переконаний: такі проекти дають змогу цим комахам виживати й за активної господарської діяльності людини. 
    «Тільки в Україні зустрічається 900 видів бджіл, які запилюють не лише дикі, але й сільськогосподарські рослини. Проте господарська діяльність людини призвела до того, що чисельність цієї групи тварин різко скоротилася, – пояснює Михайло Філатов. – Й нині навряд чи знайдеш людину, яка не чула про масову загибель медоносних бджіл, або так званий колапс медоносної бджоли. В Європі загинуло 50% цих комах, у Штатах – понад 60%. Тепер ця проблема підійшла впритул і до України. Тож на тлі цього дуже посилюється роль диких поодиноких бджіл, яких у світі є понад 20 видів. Вони чудово запилюють кормові культури, олійні, сади, крім хіба що тих рослин, для запилення яких комахи не потрібні зовсім, як, приміром, пшениці, яка, як і жито чи кукурудза, є вітрозапильною рослиною. А в запиленні відіграють більш важливу роль, ніж медоносні бджоли, передусім тому, що для вигодовування свого потомства їм потрібний не нектар, як медоносним, а пилок. Тож у мікрозаказниках ми використовуємо приманкові штучні гніздування, де комахи можуть знайти місце для свого проживання, що різко збільшує їхню кількість. Такі ділянки хоч і невеликі, проте вкрай важливі для збереження біорозмаїття». 
    Для збереження цих корисних комах, пояснює науковець, потрібні місця для гніздування й кормова база. «Її можна створити, зберігши невеликі території, не зайняті господарською діяльністю людини, де є дикі рослини, які цвітуть протягом усього сезону і забезпечують запилювачів кормом, – відзначає Михайло Філатов. – А в подяку за це дикі бджоли запилюватимуть сільгоспкультури й у рази підвищуватимуть їхню врожайність. Скажімо, врожайність люцерни, якщо поле межуватиме зі схожим мікрозаповідником, буде вищою більш ніж ушестеро». 
    Зараз у всьому світі вкладають великі кошти саме в збереження й розведення диких поодиноких бджіл. За словами Михайла Філатова, оборот, пов'язаний тільки з одним видом одиночної бджоли – люцерновою бджолою-листорізом, у США й Канаді оцінюється кількома мільярдами доларів щорічно. 
    «Якщо говорити про наші затрати на організацію цього проекту, то вони невеликі, – додає Олександр Широкоступ. – Щоб дикі запилювачі залишилися на створеному для них полігончику, ми подбали про кормову базу для них. Щоправда, цей мікрозаказник, який діє у нас перший рік, поки що один, та ми сподіваємося, що дикі комахи-запилювачі зроблять свою роботу й запилять навколо всі наші культури, а це дасть відчутну прибавку до врожаю. Я переконався, що це реально, коли їздив на запрошення компанії «Сингента» до Угорщини, де ці проекти працюють уже давно. А поки що люцерна дає з гектара 1-1,3 т насіння замість 4,5 т, і саме через недозапилення. Свійська бджола цього зробити не може – у неї хоботок інакше влаштований». 

    …і випаровувач для залишків пестицидів
    Ще один важливий аспект проекту – безпечне використання пестицидів. Адже тут має значення все: й те, які саме хімічні речовини використовуються, і коли ними обробляють поля, й що роблять із залишками розчинів. «Сингента», зі свого боку, продовжує активно працювати над подальшим зниженням залишкового вмісту засобів ЗЗР у сільгосппродукції без будь-яких негативних наслідків для врожайності. «А щоб зберегти популяції бджіл, ми наголошуємо на дотриманні інструкції з використання засобів захисту рослин», – відзначає Олександр Зозуля. 
    «У нас багато культур, які треба запилити. Той самий ріпак, – пояснює керівник ФГ «Широкоступ». – Тому ми активно співпрацюємо з бджолярами. Водночас застосовуємо для захисту рослин ті препарати, які пропонують наші партнери з «Сингенти», й працюємо після заходу сонця, коли бджоли уже в стані спокою, з дотриманням усіх вимог, щоб не постраждали комахи-запилювачі. Тому не маємо жодної проблеми з бджолярами». 
    Водночас із дотриманням правил внесення пестицидів у господарстві – у рамках впроваджуваного фірмою «Сингента» плану успішного зростання – роблять усе, аби зменшити пестицидне навантаження на навколишнє середовище й використовувати засоби ЗЗР якомога ефективніше. Задля цього, за словами менеджера з технологій внесення продуктів компанії Syngenta в Україні Степана Деркача, створили спеціальний випаровувач, куди за потреби зливають залишки робочого розчину. «Це резервуар, покритий спеціальною плівкою, яка знімається, – пояснює він. – Під дією сонячного проміння вода випаровується, а залишки пестицидів залишаються на плівці. А вже коли вся вода випарувалася, плівку із залишками здають на утилізацію спеціальній службі». 
    Такі системні заходи, що покращують біорозмаїття, підвищують врожайність і зменшують пестицидне навантаження на навколишнє середовище, відзначають у «Сингенті», не потребують великих грошей, тож можуть здійснюватися будь-яким господарством власними силами. Головне – аби було бажання. 

    Лариса УСЕНКО, 
    Київ – Шубівка – Київ





    Схожі новини
  • На захист живих комах прийдуть роботи-бджоли
  • Бджоли гинуть в Україні через неякісну агрохімію
  • Японці розробляють роботів-бджіл для запилення квітів
  • Бджоли гудуть
  • Горжеєв: Європа допомагає Україні боротися зі сказом

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Навіщо фермерам мікрозаповідники для диких бджіл


Аби життя на Землі тривало необмежено довго, переконують науковці, діяльністю людини має бути охоплено не більше 40% території. Причому урбаекосистеми разом з усіма промисловими підприємствами не повинні виходити за межі 10%, а ще 30% – сільгоспугіддя. Решта ж 60% має припадати на природні саморегульовані екосистеми. 
В Україні, де й так уже повним ходом іде процес опустелювання, розорано понад 70% території. А природні екосистеми й далі втрачають свої позиції у боротьбі з великими містами.  
Щоб і надалі не погіршувати не надто привабливу ситуацію, кажуть учені, варто більше дбати про врожайність культур. А зарадити тут можуть, виявляється, дикі бджоли, роль котрих у запиленні рослин, зокрема й сільськогосподарських, набагато більша, ніж звичної для нас домашньої медоносної бджоли. 
Переконатися у цьому ми вирішили у фермерському господарстві «Широкоступ», що в селі Шубівка Кагарлицького району на Київщині, на базі якого один із найбільших у світі виробників засобів захисту рослин (ЗЗР) і насіння – компанія «Сингента» – до 2020 року реалізує комплексний проект боротьби з деградацією сільгоспугідь. 
…Село Шубівка, опоясане з одного боку мальовничим плесом ставка, а з іншого – полями, знаходиться за якусь сотню кілометрів від Києва: не встигли й зогледітись, як ми вже були на місці. Організована фірмою «Сингента» для журналістів вилазка «в поля» мала на меті не тільки розказати, кому і нащо потрібні ті дикі бджоли, а й показати, як виглядає у реальних умовах створений людьми мікрозаповідник, де селяться ці незамінні комахи-запилювачі.  

Господарство, де до всього докладають рук 
«Наше господарство було засноване в 1995 році, й господарювання розпочалося тоді всього з 50 га землі, але ми поступово нарощували банк землі – і зараз працюємо майже на 3 тис. га, – розповідає керівник шубівського ФГ «Широкоступ» Олександр Широкоступ. – Вирощуємо озиму пшеницю і ячмінь, кукурудзу й соняшник, цукровий буряк і кормові культури. Займаємось і тваринництвом: маємо 400 голів великої рогатої худоби, 100 корів дійного стада й півтори тисячі свиней». 
Розповідаючи про власне господарство, яке він створив у селі, де народився й виріс, Олександр оперує цифрами, які найбільш зрозумілі аграріям: наші поля, каже, торік дали непогані врожаї, цукрових буряків майже по 850 ц/га, кукурудзи – 105 ц, пшениці – у межах 50 ц, ячменю – 50 ц/га. І зупинятися на досягнутому в господарстві не збираються, зокрема й завдяки співпраці з партнерами. 
«Із «Сингентою», яка працює над збереженням родючості ґрунту, екології й розвитком біорізноманіття, у нас є спільний проект, – пояснює керівник ФГ, – тож дикі бджоли-запилювачі оселилися на наших землях саме завдяки його реалізації». 

Прискорення інновацій у мінливому світі 
У Шубівці, кажуть фахівці «Сингенти», їхня компанія спільно з науковцями й спеціалістами господарства реалізує не один, а низку проектів, спрямованих на втілення рішень сталого розвитку у сільському господарстві в рамках глобальної програми The Good Growth Plan, або плану успішного зростання. 
«Щоб задовольнити потреби у їжі населення нашої планети, кількість якого динамічно росте, – пояснює Крістіан Шлаттер, керівник відділу захисту насіння компанії Syngenta в Україні, Казахстані, Білорусі, – ми щороку розробляємо і запускаємо нові технології, створюємо нові гібриди насіння й засоби захисту рослин, які забезпечують більш високі врожаї. Це те, що ми називаємо прискоренням інновацій у мінливому світі. Крім того, наше зобов’язання - знизити залишковий вміст ЗЗР у сільгосппродукції». 
Як зазначив Крістіан Шлаттер, принципи ведення сільського господарства змінюються під впливом потреб і сподівань споживачів, котрі очікують від агровиробництва не лише якісних продуктів, а й бережливого ставлення до навколишнього середовища. Водночас аграрії мають підвищувати свою ефективність, аби залишатися прибутковими. Тож нині маємо беззаперечний попит на інновації й активні заходи, що допоможуть упоратися з цими викликами так, щоб вовки ситими були, й вівці – цілими, тобто щоб і аграрії, й споживачі залишилися задоволеними, а довкілля не зазнало негативного впливу. Саме тому Syngenta й націлена на впровадження інноваційних підходів до ведення агровиробництва, спрямованих на подальше удосконалення технологій вирощування й захисту сільгоспкультур, а також на пошук розв’язання проблем, які охоплюють екологічну, соціальну й економічну сфери. 

Олександр Широкоступ
Крістіан Шлаттер
Михайло Філатов

Спільний проект «Сингенти» з шубівським господарством, до реалізації якого долучилися й провідні науковці профільних інститутів, спрямований на конструктивне вирішення кількох важливих для господарства й усього агросектору проблем. Передусім йдеться про зупинення активних ерозійних процесів на орних землях, але про це ми розповімо пізніше, а також про відновлення рівня їхньої родючості, зменшення забруднення навколишнього середовища пестицидами й збереження та примноження видового біорозмаїття довкілля через створення мікрозаказників для корисних комах і ентомофагів.
«Чому саме ми вибрали це господарство? Бо його керівник тут народився, вболіває за цю землю і людей, які живуть у цьому селі, – пояснює керівник групи регіональних технічних експертів компанії Syngenta в Україні, фундатор проекту у ФГ «Широкоступ» Олександр Зозуля. – Він хоче передати цю землю своїм потомкам не менш родючою, ніж вона дісталася йому. Проект охоплює кілька напрямків, серед яких дуже важлива турбота про диких бджолиних. Чому диких, якщо ми звикли вважати основними запилювачами домашніх медоносних бджіл? Секрет у тому, що домашня бджола, хай як це звучить дивно, не основний запилювач. Основний – це саме дикі бджоли. Скажу навіть більше, є такі сільгоспкультури (приміром люцерна, і не вона одна), які запилюються тільки дикими бджолами. А через неналежну увагу до диких бджіл і решти комах-запилювачів (тих же джмелів чи метеликів) культури залишаються недозапиленими, і фермери втрачають урожай. Якщо кожне господарство матиме власні мікрозаповідники з дикими бджолами, урожайність усіх комахозапильних культур зросте в рази».  
Саме тому, пояснює Крістіан Шлаттер, план успішного зростання в Шубівці свого часу й був доповнений ще однією важливою складовою оздоровлення довкілля – формуванням мікрозаказника для приваблення, збереження й розповсюдження корисних для людини комах. Особливо цінними є одинокі дикі бджоли, джмелі й ентомофаги. Для їх існування потрібні ділянки, де комахи зможуть харчуватися, розмножуватися й почуватися в безпеці». Загалом, кажуть у «Сингенті», науковий проект, спрямований на збереження здоров’я диких бджіл і збільшення їхньої кількості, було розпочато у Великобританії ще 2001 року. Наслідок – збільшення кількості джмелів, зокрема рідкісного виду – джмеля червонуватого, на 600%, метеликів – у 12 разів, інших комах-запилювачів – удесятеро. Тож із 2005 року проект почав ширитися світом: операцію «Запилювач» почали проводити в 6-ти країнах. З 2012 року доєдналося ще 14, а тепер він охоплює 23 країни, включаючи США й Канаду.
«Виглядає операція «Запилювач» дуже просто, – каже пан Шлаттер, – зазвичай ідеться про нескошені краї полів, де розміщують такі мікрозаповідники для цих комах, і вони запилюють агрокультури. Чи то ріпак, чи яблука, чи люцерну. А з початку цього року соціальна програма «Дикі комахи-запилювачі» стартувала і в Україні – в селі Шубівка».   

Рукотворні «будиночки» для диких бджіл… 
…Їдемо на механізовану бригаду, або, як казали раніше, на тракторний стан. Саме там, де був шматок некультивованої землі, на якому знаходилось звалище, тепер посіяні медоносні рослини. До речі, живуть дикі бджоли зовсім не у вуликах. Спеціально для них змайстрували з дерев’яних колод, у яких просвердлили багато отворів, і трубочок з тростини спеціальні «будиночки», вкриті дерев’яними дашками, й розставили на певній відстані уздовж огорожі. Саме в цих отворах і трубочках якраз і оселяються дикі комахи-запилювачі. Причому, на відміну від медоносних бджіл, які можуть відлітати від свого вулика аж на 11 км, радіус розльоту дикої бджоли – всього-на-всього 240-300 метрів, тож такі мікрозаказники за потреби можна розміщувати біля конкретного поля. І воно, переконують учені, буде гарантовано запилене й дасть високий урожай. 
За словами Крістіана Шлаттера, впродовж останніх 15 років Syngenta ініціювала 4 глобальні програми зі збереження здоров’я комах-запилювачів. Операція «Запилювач» - це масштабна ініціатива, яка допомагає відновити популяції комах-запилювачів у різних кліматичних зонах Європи й Північної Америки. А її мета – збільшення площ вирощування нектароносних квітів на некультивованих дільниках, що забезпечує кормову базу для корисних комах і проживання малих ссавців і птахів. 
Поки дружно роздивляємось рукотворні гнізда для диких бджіл, на їхній ролі в запиленні сільгоспкультур й потребі створювати спеціальні мікрозаповідники наголошує доцент кафедри зоології та ентомології факультету захисту рослин Харківського національного агроуніверситету ім. В. Докучаєва Михайло Філатов, який є науковим консультантом проекту. Вчений переконаний: такі проекти дають змогу цим комахам виживати й за активної господарської діяльності людини. 
«Тільки в Україні зустрічається 900 видів бджіл, які запилюють не лише дикі, але й сільськогосподарські рослини. Проте господарська діяльність людини призвела до того, що чисельність цієї групи тварин різко скоротилася, – пояснює Михайло Філатов. – Й нині навряд чи знайдеш людину, яка не чула про масову загибель медоносних бджіл, або так званий колапс медоносної бджоли. В Європі загинуло 50% цих комах, у Штатах – понад 60%. Тепер ця проблема підійшла впритул і до України. Тож на тлі цього дуже посилюється роль диких поодиноких бджіл, яких у світі є понад 20 видів. Вони чудово запилюють кормові культури, олійні, сади, крім хіба що тих рослин, для запилення яких комахи не потрібні зовсім, як, приміром, пшениці, яка, як і жито чи кукурудза, є вітрозапильною рослиною. А в запиленні відіграють більш важливу роль, ніж медоносні бджоли, передусім тому, що для вигодовування свого потомства їм потрібний не нектар, як медоносним, а пилок. Тож у мікрозаказниках ми використовуємо приманкові штучні гніздування, де комахи можуть знайти місце для свого проживання, що різко збільшує їхню кількість. Такі ділянки хоч і невеликі, проте вкрай важливі для збереження біорозмаїття». 
Для збереження цих корисних комах, пояснює науковець, потрібні місця для гніздування й кормова база. «Її можна створити, зберігши невеликі території, не зайняті господарською діяльністю людини, де є дикі рослини, які цвітуть протягом усього сезону і забезпечують запилювачів кормом, – відзначає Михайло Філатов. – А в подяку за це дикі бджоли запилюватимуть сільгоспкультури й у рази підвищуватимуть їхню врожайність. Скажімо, врожайність люцерни, якщо поле межуватиме зі схожим мікрозаповідником, буде вищою більш ніж ушестеро». 
Зараз у всьому світі вкладають великі кошти саме в збереження й розведення диких поодиноких бджіл. За словами Михайла Філатова, оборот, пов'язаний тільки з одним видом одиночної бджоли – люцерновою бджолою-листорізом, у США й Канаді оцінюється кількома мільярдами доларів щорічно. 
«Якщо говорити про наші затрати на організацію цього проекту, то вони невеликі, – додає Олександр Широкоступ. – Щоб дикі запилювачі залишилися на створеному для них полігончику, ми подбали про кормову базу для них. Щоправда, цей мікрозаказник, який діє у нас перший рік, поки що один, та ми сподіваємося, що дикі комахи-запилювачі зроблять свою роботу й запилять навколо всі наші культури, а це дасть відчутну прибавку до врожаю. Я переконався, що це реально, коли їздив на запрошення компанії «Сингента» до Угорщини, де ці проекти працюють уже давно. А поки що люцерна дає з гектара 1-1,3 т насіння замість 4,5 т, і саме через недозапилення. Свійська бджола цього зробити не може – у неї хоботок інакше влаштований». 

…і випаровувач для залишків пестицидів
Ще один важливий аспект проекту – безпечне використання пестицидів. Адже тут має значення все: й те, які саме хімічні речовини використовуються, і коли ними обробляють поля, й що роблять із залишками розчинів. «Сингента», зі свого боку, продовжує активно працювати над подальшим зниженням залишкового вмісту засобів ЗЗР у сільгосппродукції без будь-яких негативних наслідків для врожайності. «А щоб зберегти популяції бджіл, ми наголошуємо на дотриманні інструкції з використання засобів захисту рослин», – відзначає Олександр Зозуля. 
«У нас багато культур, які треба запилити. Той самий ріпак, – пояснює керівник ФГ «Широкоступ». – Тому ми активно співпрацюємо з бджолярами. Водночас застосовуємо для захисту рослин ті препарати, які пропонують наші партнери з «Сингенти», й працюємо після заходу сонця, коли бджоли уже в стані спокою, з дотриманням усіх вимог, щоб не постраждали комахи-запилювачі. Тому не маємо жодної проблеми з бджолярами». 
Водночас із дотриманням правил внесення пестицидів у господарстві – у рамках впроваджуваного фірмою «Сингента» плану успішного зростання – роблять усе, аби зменшити пестицидне навантаження на навколишнє середовище й використовувати засоби ЗЗР якомога ефективніше. Задля цього, за словами менеджера з технологій внесення продуктів компанії Syngenta в Україні Степана Деркача, створили спеціальний випаровувач, куди за потреби зливають залишки робочого розчину. «Це резервуар, покритий спеціальною плівкою, яка знімається, – пояснює він. – Під дією сонячного проміння вода випаровується, а залишки пестицидів залишаються на плівці. А вже коли вся вода випарувалася, плівку із залишками здають на утилізацію спеціальній службі». 
Такі системні заходи, що покращують біорозмаїття, підвищують врожайність і зменшують пестицидне навантаження на навколишнє середовище, відзначають у «Сингенті», не потребують великих грошей, тож можуть здійснюватися будь-яким господарством власними силами. Головне – аби було бажання. 

Лариса УСЕНКО, 
Київ – Шубівка – Київ





Схожі новини
  • На захист живих комах прийдуть роботи-бджоли
  • Бджоли гинуть в Україні через неякісну агрохімію
  • Японці розробляють роботів-бджіл для запилення квітів
  • Бджоли гудуть
  • Горжеєв: Європа допомагає Україні боротися зі сказом

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.