КОМЕНТАР Володимир СЛАБОВСЬКИЙ, президент Всеукраїнської асоціації пекарів.

15 March, Розділ Агрополітика, переглядів 6 187

Запровадження квотування експорту зерна з України було цілком доцільним і виправданим кроком. Сама ситуація в зерновій галузі продиктувала таке рішення. Але судіть самі: хлібороби ще навіть не встигли зібрати увесь урожай ранніх зернових, а ми вже стали свідками агресивної політики експортерів. І їхню ділову активність легко пояснити. Річ у тім, що торік сумарний світовий урожай пшениці становив 585 млн.т, що на 33 млн. т менше, ніж у 2005 році. Такого мінімального валового збору світ не знав упродовж останніх двадцяти п'яти років. І в цей час, вже у серпні минулого року, зернотрейдери вивезли з України один мільйон тонн продовольчого зерна. А портові елеватори й далі активно поповнювалися новим урожаєм. Стало зрозумілим: якщо експорт здійснюватиметься такими швидкими темпами, то до нового, 2007 року, країна може залишитися без зерна.
Як відомо, офіційна статистика засвідчила, що українські селяни зібрали торік приблизно 8 млн. т продовольчої пшениці, а внутрішні потреби країни становлять 6 млн. т. Тому квотування – цілком правильний крок, продиктований вимогами продовольчої безпеки.
Водночас від квотування зерна виграло передусім українське суспільство, яке має змогу купувати хліб за доступними цінами. А усі нарікання, мовляв, селяни зазнали значних фінансових збитків від запровадження квот, надто перебільшені. Судіть самі. Якщо 2005 року сільгоспвиробники продавали зерно по 500-600 грн. за тонну, то минулого – вже по 800 грн. Це передовсім пов'язано зі зростанням світових цін.
Так, коли в Україні внутрішня ціна тонни пшениці становила 150 у. о., то в Туреччині вона була вдвічі вищою. Це могло б спричинити величезний відтік українського врожаю до тієї країни. Але наш уряд вчасно запровадив квотування експортних операцій із зерном. Адже в Туреччині треба платити мито за імпортовану пшеницю. І поки там міркували – відмовитися від мита чи залишити його? – українці запровадили експортні квоти і таким чином стабілізували внутрішній ринок.
Не секрет, що саме ВАП пропонувала уряду відрегулювати ситуацію на вітчизняному ринку зерна. І тепер пекарям закидають, нібито завдяки запровадженню квот вони мають значні прибутки. Але це неправда. Якщо ціни на хліб упродовж минулого року збільшилися на 20%, то ціни на зерно – на 50%. До того ж, суттєво зросла плата за газ, комунальні послуги. Про великі прибутки годі й казати. Підприємства хлібопекарської галузі працюють на рівні 5-10% рентабельності. Лише окремі виробництва сягнули 15-відсоткового рівня.