- У березні відбулося скорочення імпорту цільно-молочної продукції
- Виробники молока в Україні опинилися на межі виживання
- Мінагрополітики: Серед усіх галузей тваринництва у пріоритеті - скотарство
- У листопаді відбулося найбільше скорочення поголів’я свиней за останні два роки
- Віктор Слаута: питання недопущення імпорту низькоякісної продукції та контрабанди повинні бути на постійному контролі
Бути чи не бути?
Але мова не про Гамлета, а про виживання у сьогоденні звичайних селян та, як би це не парадоксально прозвучало, потужних агропідприємств. Бо всім нині важко, а селу і тим, хто споріднений із ним працею, бізнесовими інтересами, - тим більше...
Нещодавно пройшли чергові АгроДебати «Тваринництво в Україні – чи є шанси на швидке відродження?» Організаторами їх виступили УКАБ та агенство «Agrievent» за підтримки Міністерства агрополітики України. У дебатах взяли участь представники від влади, профільного міністерства, асоціацій «Укрм’ясопродукт», «Союз птахівників України», потужних м’ясо-молочних підприємств, а також менеджери, експерти у галузі сільського господарства.
Що ж маємо у тваринництві? У дебатах акцентувалося, що люди по селах продовжують вирізати корів, телят, яких помітно зменшилось по хлівах, бо їх важко та й невигідно одноосібно утримувати. Це ж стосується і кабанчиків, птиці. Не влаштовують селян і закупівельні ціни на молоко, що нижчі двох гривень за літр.
Ще одна проблема, яка гальмує виробництво молока і м’яса, – через ряд об’єктивних причин українським виробникам до багатьох країн закритий експортний шлях продукції.
Тож маємо, що маємо. Ось факти щодо молока: як один із основних продуктів тваринництва воно формує понад 11% в структурі виробництва валової продукції сільського господарства. Однак за останні десять років обсяги виробництва продукту скоротилися на 12,4%, а поголів’я корів зменшилось на 18,6%. Торік виробництво молока в усіх категоріях господарств склало 11,084 млн. т (98,5% до 2010 р.). Цей показник – найнижчий в Україні за всю історію статистичних спостережень.
Серед основних поточних проблем фахівці виділили низькі закупівельні ціни та чутливість виробників молочної продукції до кон’юнктури зовнішніх ринків. Вперше за останні три роки і на вітчизняному ринку м’яса спостерігається тенденція до зменшення виробництва всіх видів цієї продукції. Так, виробництво охолодженого м’яса птиці зменшилось на 5,6% (до 181 тис. т), а мороженого – на 27% (до 23 тис. т) при тому, що в структурі ринку даний вид м’яса складає понад 50%. Водночас експерти УКАБ констатують зростання імпорту: за три місяці 2012-го в Україну імпортовано 59 тис. т м’яса, тоді як за аналогічний період минулого року обсяги імпорту не перевищували 35,5 тис. тонн.
- Варто піти у магазини, і це кидається у вічі, - зауважив президент УКАБ Алекс Ліссітса. – Нещодавно бачив в одному зі столичних супермаркетів: завезена з Франції індичка коштувала 907 гривень. І на неї є покупці. Чому наш виробник, вирощуючи індиків, так не заробляє на власній продукції? Можливо, причина та, що птахівники нині опинились у проблемній ситуації: внутрішній ринок насичений, а тому вони змушені шукати експортні ринки збуту. Та це непросто зробити...
Неоднозначна й інформація від експерта УКАБ Єлизавети Святківської: реалізація худоби та птиці на забій, відповідно до даних Держстату, скоротилась на 1,9% (до 731,4 тис. т) у живій вазі у порівнянні з І-м кварталом минулого року. З її слів, на це вплинуло зменшення поголів’я ВРХ та свиней у всіх категоріях господарств і скорочення поголів’я птиці в сільгосппідприємствах. Зменшення ж виробництва дозволяє виробникам утримувати ціни на худобу та птицю, хоча на ринку свинини, починаючи з 7 травня, вже почалося незначне зниження цін.
Чи збережеться дана тенденція впродовж року та якими будуть перспективи ринку м’яса і в цілому тваринництва? Взявши слово, народний депутат України, голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин ВРУ Григорій Калетнік наголосив: успішне та ефективне використання землі неможливе без збалансованості виробництва рослинницької та м’ясо-молочної продукції. Проблему можна владнати, якщо буде вироблена певна стратегічна лінія, яка могла би бути перспективною на кілька років наперед. Адже головне, що губить сільське господарство – це нестабільність. Тож у комітеті працюють над тим, аби визначити у сільському господарстві перспективні й стабільні напрямки фінансової підтримки держави хоча б на 3-5 років.
Заступник директора Департаменту ринків тваринництва Мінагрополітики Володимир Пищолка продовжив розмову:
– У першу чергу, повинна бути відпрацьована стратегія кожної галузі. Треба визначитись, яка ємність ринку на сьогодні, скільки нам потрібно молока і м’яса? Скільки споживає його наш внутрішній ринок, і скільки можна реалізувати за кордон?
Інше питання – бюджетна підтримка. Давайте скажемо прямо: у нас немає в тваринництві малого і середнього бізнесу. Бо одна-дві корови у хліві – це не бізнес. Проте, це дає змогу селянину вижити. І якщо на рівні держави вирішено підтримати одноосібників, особисті підсобні господарства, то, можливо, це дозволить у якійсь мірі зберегти поголів’я ВРХ.
Є слово, то, хочеться так думати, буде й діло: дійсно виважена підтримка сільгоспвиробників на рівні держави і, як результат цього - їхнє бажання виробляти у необхідній кількості якісну та доступну за цінами продукцію як для внутрішнього ринку, так і на експорт.
Валентина ПИСЬМЕННА
