Аграрний тиждень. Україна
» » В Україні запрацювала Чиказька біржа
» » В Україні запрацювала Чиказька біржа

    В Україні запрацювала Чиказька біржа


    КозаченкоСеред потужних країн-експортерів зерна Україна донедавна була чи не єдиною, де не діяв ф’ючерсний біржовий ринок. У цивілізованому світі бізнесу це викликало і здивування, і співчуття, адже мало виростити високі урожаї сільгоспкультур – треба ще й вміти те все із гарантією на високі прибутки продати. З багатьох причин таке не вдавалось. Та із 6 червня цього року тут усе змінилось на користь (хочеться, зрештою, так сподіватись) українських фермерів, керівників сільгосппідприємств.

     

    Саме 6 червня 2012-го в країні Чиказька торгова палата (СВОТ) – товарна біржа у складі найпотужнішої у світі Чиказької Групи (CME Group) – вперше в історії українського агробізнесу випустила в обіг ф’ючерсний контракт на продовольчу пшеницю Чорноморського регіону.

    Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко так прокоментував цю подію:

    - Діюча у нас практика, коли українські виробники або орієнтуються на зовнішні ринки, що не завжди відображає ситуацію в Україні, або йдуть на неорганізований ринок, де є багато ринків, досить часто себе не виправдовує. Чиказька ж біржа - це для України не лише крок назустріч організованому глобальному ринку торгівлі зерном і новітніми технологіями управління ціновими ризиками, а й свідоцтво того, що наша країна здатна ефективно співпрацювати з визнаними світовими лідерами.

    За словами Л. Козаченка, страховий фонд, який повинен обслужити контракти, оцінюється в 1 млрд. доларів. Кошти, як видно, немалі. Поки що все робитиметься через чиказький майданчик. Але за підсумками року, якщо все буде гаразд, то, можливо, у нас буде вже своя клірингова організація і локальна платформа.

    Було непросто переконати американців мати з нами справу. У перемовинах, котрі тривали не один рік, брало участь чимало фахівців різних рівнів і рангів, а також представники багатьох агроінституцій. Козаченко ще у 2002-му почав особисто цим займатись. Саме тоді у Чикаго, аби розпочати роботу біржі в Україні вже із 2003 року, наші фахівці пройшли тримісячний тренінг, отримавши відповідні сертифікати з правом на роботу на біржі. Але! Біржа в Україні на той час із ряду багатьох причин, у т.ч. політичних, так і не запрацювала. І ось аж за десять років вдалося досягнути поставленої мети. До речі, випередивши у цьому Росію. Тож маємо здобуте шанувати, підтримувати, розвивати.

    - Звичайно, нове декого відлякує, - зауважує Л. Козаченко. – То від одного сільгоспвиробника, то від іншого можна почути щось на зразок: «Ой, ні, ми якось обійдемось без біржі, будемо так, як звикли, продавати вирощене...». Але подібне, як те загальновідомо, себе не виправдовує. Тому треба все ж звикати до цивілізованого товарного ринку. Переваг тут чимало. Ось головні для фермерів. По-перше, завдяки біржі сільгоспвиробник може далеко наперед визначитись, що йому вигідніше сіяти, аби у подальшому бути із хорошими прибутками. Тоді простіше визначатись із банківськими кредитами, надійно співпрацювати з банками. По-друге, завдяки наперед підписаним контрактам на продаж того ж зерна, де чітко буде вказана ціна на нього, аграрій отримує гарантію, що саме за такою ціною, а не за нижчою, він продасть збіжжя. А якщо десь знайде вигіднішого покупця – має повне право скористатись цим шансом: ф’ючерсний контракт такого не заперечує.

    Передбачається також, що ф’ючерсні контракти і в цілому діяльність Чиказької біржі в Україні знімуть проблему спекуляції на вітчизняному ринку зерна пшениці. Поки що – саме пшениці. На перспективу такі контракти прогнозуються на кукурудзу, ячмінь, соняшник, молоко, м’ясо, інші види агропродукції, а також на продукцію металургійного комплексу (метал), на міндобрива, енергоносії тощо. Тобто на все, що буде у попиті і обіцятиме виробнику прибуток.

    Отже, як бачимо, ф’ючерсні контракти дадуть можливість виробникам і переробникам сільгосппродукції в Україні мінімізувати цінові ризики і фіксувати на необхідний проміжок часу ціни продажу або закупівлі поки що продовольчої пшениці. Органи державного регулювання, інші учасники ринку та всі зацікавлені особи отримають можливість спостерігати за майбутніми цінами на пшеницю регіону. Ті, які склались у конкурентній боротьбі на прозорому і ліквідному світовому ринку. І хоча локальна, як про те було мовлено на прес-конференції, система клірингу в Україні ще не створена, але до послуг брокерів - міжнародна електронна система CME Globex, де представлені усі важливі зернові ринки світу, включаючи і Чорноморський регіон.

    За оцінками Globex, саме цей регіон забезпечує близько 20% глобального ринку зерна і у недалекому майбутньому перевищить усі 30%. Відтак, ф’ючерсний контракт на чорноморську продовольчу пшеницю (BSW) передбачає можливість фізичної поставки зерна з портів України, Росії, Румунії. Обсяг одного контракту становить 136 метричних тонн м’якої пшениці насипом, поставка відбуватиметься за найменшою кількістю у 75 контрактів. Умови торгівлі контрактом, процедури поставки та інша додаткова інформація надається у вільному доступі англійською мовою на інтернет-сайті Чиказької Групи у розділі сільгосппродукції.

    А ось інформація кому для роздумів, а кому до дії, бо розпочались жнива і треба добре подумати, зважити, як продати зерно нового урожаю: на середину червня цього року в електронній платформі СМЕ Globex за вересневим ф’ючерсним контрактом на чорноморську продовольчу пшеницю встановлені кращі ціни купівлі $245,5 за тонну і продажу – $260,5 за тонну. З початку торгівлі контрактом 6 червня цього року ціна укладених угод дійшла до позначки $255,0 за тонну. Крім вересневого контракту в обігу є грудневий контракт, березневий контракт 2013 року, травневий контракт 2013-го і липневий контракт 2013 року. За цими контрактами угод поки що укладено не було.

                                                                                Валентина ПИСЬМЕННА

     

     

     

     

    Корисне - про ф’ючерс

     

    Ф’ючерс – типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов’язання поставити або отримати зазначену у ньому кількість продукції за ціною, яка була встановлена під час завершення операції. Первинний покупець укладає із виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може протягом всього терміну дії перекуповуватись багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати вартість товару, яка коливається, програти або отримати прибуток. Торгівля ф’ючерсами ведеться на організованих біржах.

    Історично ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, які укладали на середньовічних ярмарках у Фландрії та Шотландії у ХІІ столітті. На основі зразків на цілу партію товарів до того, як товар надходив морським транспортом, ціна на товари узгоджувалась на момент укладання угоди так, щоб покупець був застрахований від підняття цін, яке могло відбутись до поставки товару.

    У ХVІ ст. в Японії імператорська династія Шоган запровадила систему карток, що надавали право власності на врожай рису, який ще не був зібраний з полів або навіть не сіявся. Ці картки фактично були першими ф’ючерсними (строковими) контрактами, їх купували і багаторазово перепродавали торговці з розрахунку на майбутні потреби рису. Були відпрацьовані правила, які уточнювали строки поставки рису, визначали сорт і кількість для кожного контракту. А найголовніше, що торговці обов’язково користувалися кредитом у кліринговій палаті, через яку ці картки поширювались. Упорядковані та добре організовані японські ф’ючерсні ринки рису були офіційно визнані у 1730 році, однак цей досвід не поширився.

    У 1608-му на Амстердамській біржі вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товару. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дало змогу не поставляти товари на біржові торги. З 1720 року тут запроваджуються ф’ючерсні угоди.

    Коли у ХІХ ст. почала розвиватися торгівля зерном та бавовною між США і Європою, виникла необхідність встановити систему угод, аналогічну до середньовічних ф’ючерсів. Поставки товарів потребували багато часу, тож товари продавалися і купувалися за договірними цінами, коли ще перебували у дорозі.

    Отже, поява строкових інструментів пов’язана з прагненням суб’єктів господарювання до стабільності у середовищі постійних економічних змін. Стихійні строкові угоди, які регулювалися лише договірними відносинами між контрагентами, в процесі своєї еволюції поступово перетворювалися на організовані ринки і були врегульовані правилами, що надавало операціям зі строковими інстументами більшої захищеності від ризиків невиконання угод та підвищувало їх ліквідність.

    У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася у США у 1751 році на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а перша строкова біржа – Чиказька торгова палата, де проводилися торги ф’ючерсними контрактами на сільгосппродукцію, - відкрита у 1848-му. Її поява сприяла формуванню інфраструктури ринку, в т.ч. і строкового, і відіграла вирішальну роль у становленні ф’ючерсної торгівлі.

    Незважаючи на наявність у давнину прообразів сучасних деривативів, а також розвиток ф’ючерсної торгівлі в другій половині ХІХ ст., всесвітніх масштабів обсяги їх використання досягли тільки в другій половині ХХ ст. Бо розвиток світової економіки набув нового змісту та якісних характеристик саме після Другої світової війни.





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • Аналітичний огляд ринку 13 вересня 2012 року
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

В Україні запрацювала Чиказька біржа


КозаченкоСеред потужних країн-експортерів зерна Україна донедавна була чи не єдиною, де не діяв ф’ючерсний біржовий ринок. У цивілізованому світі бізнесу це викликало і здивування, і співчуття, адже мало виростити високі урожаї сільгоспкультур – треба ще й вміти те все із гарантією на високі прибутки продати. З багатьох причин таке не вдавалось. Та із 6 червня цього року тут усе змінилось на користь (хочеться, зрештою, так сподіватись) українських фермерів, керівників сільгосппідприємств.

 

Саме 6 червня 2012-го в країні Чиказька торгова палата (СВОТ) – товарна біржа у складі найпотужнішої у світі Чиказької Групи (CME Group) – вперше в історії українського агробізнесу випустила в обіг ф’ючерсний контракт на продовольчу пшеницю Чорноморського регіону.

Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко так прокоментував цю подію:

- Діюча у нас практика, коли українські виробники або орієнтуються на зовнішні ринки, що не завжди відображає ситуацію в Україні, або йдуть на неорганізований ринок, де є багато ринків, досить часто себе не виправдовує. Чиказька ж біржа - це для України не лише крок назустріч організованому глобальному ринку торгівлі зерном і новітніми технологіями управління ціновими ризиками, а й свідоцтво того, що наша країна здатна ефективно співпрацювати з визнаними світовими лідерами.

За словами Л. Козаченка, страховий фонд, який повинен обслужити контракти, оцінюється в 1 млрд. доларів. Кошти, як видно, немалі. Поки що все робитиметься через чиказький майданчик. Але за підсумками року, якщо все буде гаразд, то, можливо, у нас буде вже своя клірингова організація і локальна платформа.

Було непросто переконати американців мати з нами справу. У перемовинах, котрі тривали не один рік, брало участь чимало фахівців різних рівнів і рангів, а також представники багатьох агроінституцій. Козаченко ще у 2002-му почав особисто цим займатись. Саме тоді у Чикаго, аби розпочати роботу біржі в Україні вже із 2003 року, наші фахівці пройшли тримісячний тренінг, отримавши відповідні сертифікати з правом на роботу на біржі. Але! Біржа в Україні на той час із ряду багатьох причин, у т.ч. політичних, так і не запрацювала. І ось аж за десять років вдалося досягнути поставленої мети. До речі, випередивши у цьому Росію. Тож маємо здобуте шанувати, підтримувати, розвивати.

- Звичайно, нове декого відлякує, - зауважує Л. Козаченко. – То від одного сільгоспвиробника, то від іншого можна почути щось на зразок: «Ой, ні, ми якось обійдемось без біржі, будемо так, як звикли, продавати вирощене...». Але подібне, як те загальновідомо, себе не виправдовує. Тому треба все ж звикати до цивілізованого товарного ринку. Переваг тут чимало. Ось головні для фермерів. По-перше, завдяки біржі сільгоспвиробник може далеко наперед визначитись, що йому вигідніше сіяти, аби у подальшому бути із хорошими прибутками. Тоді простіше визначатись із банківськими кредитами, надійно співпрацювати з банками. По-друге, завдяки наперед підписаним контрактам на продаж того ж зерна, де чітко буде вказана ціна на нього, аграрій отримує гарантію, що саме за такою ціною, а не за нижчою, він продасть збіжжя. А якщо десь знайде вигіднішого покупця – має повне право скористатись цим шансом: ф’ючерсний контракт такого не заперечує.

Передбачається також, що ф’ючерсні контракти і в цілому діяльність Чиказької біржі в Україні знімуть проблему спекуляції на вітчизняному ринку зерна пшениці. Поки що – саме пшениці. На перспективу такі контракти прогнозуються на кукурудзу, ячмінь, соняшник, молоко, м’ясо, інші види агропродукції, а також на продукцію металургійного комплексу (метал), на міндобрива, енергоносії тощо. Тобто на все, що буде у попиті і обіцятиме виробнику прибуток.

Отже, як бачимо, ф’ючерсні контракти дадуть можливість виробникам і переробникам сільгосппродукції в Україні мінімізувати цінові ризики і фіксувати на необхідний проміжок часу ціни продажу або закупівлі поки що продовольчої пшениці. Органи державного регулювання, інші учасники ринку та всі зацікавлені особи отримають можливість спостерігати за майбутніми цінами на пшеницю регіону. Ті, які склались у конкурентній боротьбі на прозорому і ліквідному світовому ринку. І хоча локальна, як про те було мовлено на прес-конференції, система клірингу в Україні ще не створена, але до послуг брокерів - міжнародна електронна система CME Globex, де представлені усі важливі зернові ринки світу, включаючи і Чорноморський регіон.

За оцінками Globex, саме цей регіон забезпечує близько 20% глобального ринку зерна і у недалекому майбутньому перевищить усі 30%. Відтак, ф’ючерсний контракт на чорноморську продовольчу пшеницю (BSW) передбачає можливість фізичної поставки зерна з портів України, Росії, Румунії. Обсяг одного контракту становить 136 метричних тонн м’якої пшениці насипом, поставка відбуватиметься за найменшою кількістю у 75 контрактів. Умови торгівлі контрактом, процедури поставки та інша додаткова інформація надається у вільному доступі англійською мовою на інтернет-сайті Чиказької Групи у розділі сільгосппродукції.

А ось інформація кому для роздумів, а кому до дії, бо розпочались жнива і треба добре подумати, зважити, як продати зерно нового урожаю: на середину червня цього року в електронній платформі СМЕ Globex за вересневим ф’ючерсним контрактом на чорноморську продовольчу пшеницю встановлені кращі ціни купівлі $245,5 за тонну і продажу – $260,5 за тонну. З початку торгівлі контрактом 6 червня цього року ціна укладених угод дійшла до позначки $255,0 за тонну. Крім вересневого контракту в обігу є грудневий контракт, березневий контракт 2013 року, травневий контракт 2013-го і липневий контракт 2013 року. За цими контрактами угод поки що укладено не було.

                                                                            Валентина ПИСЬМЕННА

 

 

 

 

Корисне - про ф’ючерс

 

Ф’ючерс – типовий біржовий терміновий контракт, купівля і продаж якого означають зобов’язання поставити або отримати зазначену у ньому кількість продукції за ціною, яка була встановлена під час завершення операції. Первинний покупець укладає із виробником (або продавцем) типовий контракт з відповідною специфікацією на певну передбачувану суму. При цьому контракт стає цінним папером і може протягом всього терміну дії перекуповуватись багато разів. Держатель контракту може як вгадати, так і не вгадати вартість товару, яка коливається, програти або отримати прибуток. Торгівля ф’ючерсами ведеться на організованих біржах.

Історично ф’ючерсним угодам передував певний вид угод, які укладали на середньовічних ярмарках у Фландрії та Шотландії у ХІІ столітті. На основі зразків на цілу партію товарів до того, як товар надходив морським транспортом, ціна на товари узгоджувалась на момент укладання угоди так, щоб покупець був застрахований від підняття цін, яке могло відбутись до поставки товару.

У ХVІ ст. в Японії імператорська династія Шоган запровадила систему карток, що надавали право власності на врожай рису, який ще не був зібраний з полів або навіть не сіявся. Ці картки фактично були першими ф’ючерсними (строковими) контрактами, їх купували і багаторазово перепродавали торговці з розрахунку на майбутні потреби рису. Були відпрацьовані правила, які уточнювали строки поставки рису, визначали сорт і кількість для кожного контракту. А найголовніше, що торговці обов’язково користувалися кредитом у кліринговій палаті, через яку ці картки поширювались. Упорядковані та добре організовані японські ф’ючерсні ринки рису були офіційно визнані у 1730 році, однак цей досвід не поширився.

У 1608-му на Амстердамській біржі вперше були встановлені середні норми, які характеризували якість товару. Виникнення внутрішніх біржових стандартів дало змогу не поставляти товари на біржові торги. З 1720 року тут запроваджуються ф’ючерсні угоди.

Коли у ХІХ ст. почала розвиватися торгівля зерном та бавовною між США і Європою, виникла необхідність встановити систему угод, аналогічну до середньовічних ф’ючерсів. Поставки товарів потребували багато часу, тож товари продавалися і купувалися за договірними цінами, коли ще перебували у дорозі.

Отже, поява строкових інструментів пов’язана з прагненням суб’єктів господарювання до стабільності у середовищі постійних економічних змін. Стихійні строкові угоди, які регулювалися лише договірними відносинами між контрагентами, в процесі своєї еволюції поступово перетворювалися на організовані ринки і були врегульовані правилами, що надавало операціям зі строковими інстументами більшої захищеності від ризиків невиконання угод та підвищувало їх ліквідність.

У формі, близькій до сучасної, вперше організована торгівля строковими контрактами відбулася у США у 1751 році на Нью-Йоркській продовольчій біржі, а перша строкова біржа – Чиказька торгова палата, де проводилися торги ф’ючерсними контрактами на сільгосппродукцію, - відкрита у 1848-му. Її поява сприяла формуванню інфраструктури ринку, в т.ч. і строкового, і відіграла вирішальну роль у становленні ф’ючерсної торгівлі.

Незважаючи на наявність у давнину прообразів сучасних деривативів, а також розвиток ф’ючерсної торгівлі в другій половині ХІХ ст., всесвітніх масштабів обсяги їх використання досягли тільки в другій половині ХХ ст. Бо розвиток світової економіки набув нового змісту та якісних характеристик саме після Другої світової війни.





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • Аналітичний огляд ринку 13 вересня 2012 року
  • Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
  • Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.