Субсидоване агрострахування повертається

12 November, Розділ Агрополітика, переглядів 6 385

На субсидоване агрострахування наступного року уряд має намір виділити 150 млн. гривень. Принаймні, так записано в проекті бюджету-2013. Та чи одержать ці кошти учасники страхування сільгосппродукції, що здійснюється за державної підтримки?

Відповідь ще зарано давати. Бюджетний процес є доволі тривалим у часі. Тим паче, що парламент повернув уряду проект бюджету на доопрацювання. Директор Департаменту фінансово-кредитної політики Мінагропроду Баграт Ахіджанов не виключає, що в ході підготовки остаточного варіанту бюджету-2013 державний внесок, спрямований на підтримку субсидованого агрострахування, може збільшитися. Що не має ніякого стосунку до депутатської або урядової щедрості.

Нещодавно на прес-конференції Баграт Рафікович розповів, що замість 13 існуючих програм розвитку села уряд хоче запровадити лише одну, але комплексну. А кожна масштабна програма вимагає значних коштів на її реалізацію. Тож з’являється можливість у межах цих потужних бюджетних асигнувань знайти таку кількість грошей, що цілком задовольнить потреби страховиків та аграріїв, які візьмуть участь у субсидованому агрострахуванні. Але все це - плани.

Нинішні ж реалії набагато скромніші. У 2012-му на підтримку субсидованого агрострахування уряд виділив 70 млн. гривень. Та до цього кілька років поспіль в Україні взагалі не було такого страхування. Воно зійшло нанівець, тільки-но до нашої країни «завітала» економічна криза. Сьогодні держава повертається в агрострахування, стає у цій справі партнером для страхового і аграрного бізнесу.

Втім, як показує практика, впровадження субсидованого агрострахування дається нелегко. 9 лютого Верховна Рада тільки з другої спроби спромоглася ухвалити Закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою». Передбачалося, що його паперове життя триватиме до 1 липня, а після цього він набере чинності. Згаданий закон зазначеного числа таки запрацював, але… лише в чиновницьких документах. Дотепер він не може повноцінно функціонувати, бо не підкріплений багатьма нормативними актами.

Перешкод на прес-конференції називалося чимало. Одна з них стосується добровільного ліцензування, яке є обов’язковим для тих страхових компаній, що надають послуги аграріям.

Донедавна страхові компанії хоч і займалися агрострахуванням, але робили це у відповідності до ліцензії, яка передбачала майнове страхування. Маючи її, можна було страхувати і посіви, і будівлі тощо. Та як за майновим страхуванням можна визначити, скільки чого застраховано?

Ніхто не міг дати чіткої відповіді на поставлені питання. Тому й вирішили: майнове страхування – це одне, а сільгосппродукція – зовсім інше. Відтак, і ліценція на надання страхових послуг має бути іншою.

Сказано – зроблено: запровадили нову ліцензію, та страхові компанії не поспішають її одержувати. За інформацією члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Валентини Левченко, перша заява на видачу ліцензії на добровільне страхування сільгосппродукції надійшла лише 23 серпня. «Нині надійшло 8 заяв. Ми прийняли 4 позитивних рішення. Три компанії отримали ліцензії».

Четверта компанія, як з'ясувалося, за цей документ ще не сплатила гроші і як тільки вона розкошелиться, то одразу поповнить лави вже ліцензованих колег. Бажаючих стати наступними ліцензійними щасливчиками теж небагато. Заявки на отримання потрібної ліцензії подали ще 3 компанії. Хоча, за даними Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, Група Світового банку) «Розвиток агрострахування в Україні», в нашій країні серйозно агрострахуванням займається приблизно 15 компаній.

Баграт Ахіджанов не сумнівається у тому, що субсидоване агрострахування запрацює вже у цьому році. На сьогодні власники 600 тис. га вже виявили бажання скористатися його можливостями. Щоправда, представник міністерства попередив, що це не офіційні дані, а результат проведеного його відомством опитування.

Інша проблема, яка вже не стукає, а грюкає у двері, - створення агрострахового пулу. Особливу стурбованість щодо його відсутності демонструють представники страхового ринку. А парадокс полягає у тому, що саме від їхнього бажання і конкретних дій залежить – з’явиться така структура чи ні.

Принаймні, такої думки керівник Проекту IFC Гарі Роше: «Ми кілька років працювали над ідеєю про страховий пул. У нас уже підготовлено його статут, розроблені положення про порядок його створення та функціонування. Ми не могли запровадити їх раніше, бо спочатку треба було вирішити питання про отримання страховими компаніями ліцензій. Тепер все залежить від рішення страхових компаній, які мають вступити до пулу».

Гарі Роше також погоджується з тим, що аграрне міністерство має рекомендувати страхові компанії, які вступатимуть до пулу.

А президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко констатує: торік наші аграрії за відсутності сучасного методу управління трьома групами ризиків (політичні, які пов’язані з діями влади, цінові та природно-кліматичні) втратили понад 70 млрд. гривень. Вартість природно-кліматичних оцінюється майже у 20 мільярдів. Тому експерт визнає: «Агрострахування має дуже велике значення для розвитку АПК».

Особливо, якщо його учасником стає держава.

Микола ЛУГОВИЙ,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»