Аграрний тиждень. Україна
» » » Енергоносіям з біосировини – науковий підхід
» » » Енергоносіям з біосировини – науковий підхід

    Енергоносіям з біосировини – науковий підхід


    alt    Що стосується використання соломи і стебел культурних рослин для виробництва біогазу або спалювання в якості твердого палива, то при визначенні допустимих обсягів їх як біоенергетичної сировини необхідно враховувати і традиційні напрями їх використання: для утримання і годівлі тварин та відтворення родючості ґрунту.

        Потреба в органічних добривах для відтворення родючості ґрунту в залежності від кількості рослинних решток, що залишаються у ґрунті, показана на слайді 34.

    Очевидно, що у зв’язку з відсутністю органічних добрив у переважної частини господарств на перше місце у вирішенні синтезу гумусу у ґрунті стає використання саме рослинних решток. Тому безоглядне використання соломи для виробництва енергії не може бути прийнятним при сучасному стані сільського господарства (слайди 35, 36).

        Науковими установами проведений детальний аналіз теплоенергетичних властивостей рослинних решток (слайд 37), а також економічної ефективності їх використання як палива.

        Загальна кількість рослинної біомаси суттєво змінювалася за останні роки (слайд 38) і зростання валового збору сільгоспкультур значно збільшує обсяги біомаси, що може бути використана як джерело енергії.

        При сучасному валовому зборі зерна на рівні 50 млн. т для енергетичних цілей може бути використано до 24 млн. т соломи. При зростанні валового збору до 80 млн. т ця цифра зросте до 40 млн. тонн. Якщо врахувати, що така кількість рослинної маси еквівалентна 5 і 8 млн. т умовного палива, відповідно, значення такого виду біопалива важко переоцінити. Так, енергія, що може бути отримана при використанні такої кількості палива, перевищує потужності всіх

     

    altопалювальних котелень, що експлуатуються у сільській місцевості. Використання соломи в таких обсягах дозволило б зекономити від 4,5 до 14 млрд м3 природного газу.

        Нами вивчені техніко-економічні показники використання соломи для спалювання у розсипному вигляді, ущільненої у рулони або пресованої у брикети (слайд 39).

    Вітчизняна промисловість налагоджує виробництво необхідного обладнання, на ринку присутні котли іноземного виробництва. Але темпи впровадження альтернативного виду палива стримуються необхідністю значних капіталовкладень на переобладнання котелень і підготовку соломи для спалювання. Так, додаткові капіталовкладення для використання твердого біопалива у сільській місцевості складають 14,5 млрд. грн, хоча термін їх окупності коливається у межах всього 2-3 років.

        Підбиваючи підсумки виконання завдань програми «Біосировина», можна констатувати: науково-дослідні установи академії за досить стислий строк за умов обмеженого фінансування отримали помітні результати, що дозволили організувати масове виробництво біоенергетичних культур в Україні; показали принципову можливість використання біопалива, в першу чергу, для сільськогосподарської техніки; розробили відповідні технології переробки біосировини і сопродуктів; впровадили розробки з використання біопалива і твердого палива з рослинної маси у власних підприємствах; запропонували відповідні проекти для урядових структур і аграрного бізнесу.

     

    alt   Втім, необхідно відзначити, що розробка загальнодержавної програми з розвитку біоенергетики, якої потребує Україна, вимагає більш глибокого наукового обґрунтування проблеми, вжиття Урядом організаційних заходів щодо обсягу і якості виконання наукових досліджень з даної проблематики.

        Вважаємо, що під час розробки науково-технічних програм на 2011-2015 роки необхідно врахувати існуючий досвід роботи і значно поглибити рівень досліджень, зробити цей напрям досліджень дійсно одним із пріоритетів як за обсягами фінансування, так і за кадровим забезпеченням.

        В умовах, в яких створювалася і виконувалася програма, надзвичайну роль зіграла позиція провідних вчених академії, їх ініціатива і наполегливість. Водночас необхідно значно підсилити програму кадрами і коштами, покращити координацію досліджень, для чого слід створити спеціалізовану наукову установу в НААН з даної проблематики.

        Як і зараз, основне навантаження у виконанні програми лежатиме на науково-дослідних установах відділення рослинництва. А для того, щоб утримати необхідний рівень наукового забезпечення біоенергетики, потрібно значно розширити дослідження з оцінки та добору вихідного матеріалу для селекції, зокрема, забезпечити виробництво не тільки вітчизняними сортами ріпаку, але й вітчизняними гібридами. Розробити показники біоенергетичної оцінки сільгоспкультур і запровадити реєстрацію сортів і гібридів за такими показниками. Значно розширити використання молекулярно-генетичних технологій для створення рослинної сировини із заданими господарсько-корисними властивостями.

      

    alt Як було показано, основні наші наукові здобутки знаходяться у сфері створення біосировини, а тому на наступному етапі програми особливу увагу необхідно приділити науковому забезпеченню переробки біосировини на біопалива. Це завдання стосується, в першу чергу, наших технологічних інститутів: механізації і електрифікації сільського господарства, механізації тваринництва та олії і жирів.

        Програма, що розглядається, як жодна інша є комплексною. Бо коло проблем, яких вона торкається, охоплює напрями наукових установ семи відділень з восьми, що працюють в академії. У зв’язку з цим відділенням рослинництва, зоотехнії, зберігання і переробки продукції, землеробства, агроекології і меліорації, аграрної економіки необхідно націлити колективи інститутів на вирішення тих наукових проблем, які забезпечать комплексне рішення питання.

        Хочу привернути особливу увагу економістів до даної проблематики. Особливістю економічного блоку програми є не тільки науково-методичне супроводження економічної оцінки результатів досліджень з виробництва біопалива, а й, в першу чергу, розробка пропозицій щодо державної політики зі стимулювання інноваційної діяльності у цій галузі і заходів та механізмів державної підтримки виробництва біопалива.

        Надзвичайно важливим є вирішення проблеми паритетності використання сільгосппродукції на харчові та біоенергетичні цілі. Стихійний розвиток галузі є неприпустимим. Тому вкрай актуальною є розробка концепції розвитку вітчизняного агросектору з урахуванням продовольчої безпеки, виробництва біопалива і експортної політики України.

        Регіональним центрам наукового забезпечення потрібно значно розширити план заходів, спрямованих на розвиток

     

    altсистеми наукового забезпечення виробництва біопалива, зокрема, рекламу на демонстраційних полігонах кращих вітчизняних сортів і гібридів біоенергетичних культур. Доречно приділити і відповідну увагу цій проблематиці на виставковому інноваційному центрі НААН, який створюється зараз в ДПДГ «Саливонківське» Інституту цукрових буряків.

        Тільки цей короткий перелік першочергових завдань значно розширює програму «Біосировина», яку ми зараз виконуємо. Тому при розробці науково-технічної програми, що буде вирішувати означений комплекс проблем у 2011-2015 роках, необхідно врахувати всі пропозиції, які будуть напрацьовані.

        Аналіз інноваційно-інвестиційної діяльності потенційних суб’єктів біоенергетичного ринку показує серйозну диспропорцію між потребою держави у використанні поновлювальних джерел енергії біологічного походження, обсягами вирощування біоенергетичних культур в АПК, а також наявністю значної кількості біомаси рослинного і тваринного походження з одного боку, і обсягами впровадження біоенергетичних технологій – з іншого.

        Підводячи підсумки досліджень наших вчених до 2007 року і результатів виконання програми «Біосировина» у 2007-

     

    alt2009 роках, можна стверджувати: аграрна наука прийняла виклик сучасності й дала відповіді на значну частину питань, що поставила біоенергетика перед суспільством. Та поки що Україна задовольняє свої енергетичні потреби лише за рахунок традиційних джерел енергії, чим ставить себе у перелік країн, які продовжують екстенсивний шлях розвитку. Це є неприпустимим.

        У державі є всі передумови для поступового переходу національної енергетики на відновлювальні джерела енергії, у т.ч. біологічного походження. Для цього потрібна відповідна політична воля. Тому НААН України запропонував створити Загальнодержавну програму по біоенергетиці, до виконання якої залучити всі зацікавлені відомства та міністерства, і направити пропозиції вчених-аграріїв керівництву держави.

    Микола БЕЗУГЛИЙ,     

    академік, віце-президент НААН України

     

     

     

     

     

     

     

     

     

    alt





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • №42 (254)
  • Медичні інновації - на півдорозі до хворих
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Фотозвіти
Новини техніки
Рослинництво
Тваринництво
Відео

Енергоносіям з біосировини – науковий підхід


alt    Що стосується використання соломи і стебел культурних рослин для виробництва біогазу або спалювання в якості твердого палива, то при визначенні допустимих обсягів їх як біоенергетичної сировини необхідно враховувати і традиційні напрями їх використання: для утримання і годівлі тварин та відтворення родючості ґрунту.

    Потреба в органічних добривах для відтворення родючості ґрунту в залежності від кількості рослинних решток, що залишаються у ґрунті, показана на слайді 34.

Очевидно, що у зв’язку з відсутністю органічних добрив у переважної частини господарств на перше місце у вирішенні синтезу гумусу у ґрунті стає використання саме рослинних решток. Тому безоглядне використання соломи для виробництва енергії не може бути прийнятним при сучасному стані сільського господарства (слайди 35, 36).

    Науковими установами проведений детальний аналіз теплоенергетичних властивостей рослинних решток (слайд 37), а також економічної ефективності їх використання як палива.

    Загальна кількість рослинної біомаси суттєво змінювалася за останні роки (слайд 38) і зростання валового збору сільгоспкультур значно збільшує обсяги біомаси, що може бути використана як джерело енергії.

    При сучасному валовому зборі зерна на рівні 50 млн. т для енергетичних цілей може бути використано до 24 млн. т соломи. При зростанні валового збору до 80 млн. т ця цифра зросте до 40 млн. тонн. Якщо врахувати, що така кількість рослинної маси еквівалентна 5 і 8 млн. т умовного палива, відповідно, значення такого виду біопалива важко переоцінити. Так, енергія, що може бути отримана при використанні такої кількості палива, перевищує потужності всіх

 

altопалювальних котелень, що експлуатуються у сільській місцевості. Використання соломи в таких обсягах дозволило б зекономити від 4,5 до 14 млрд м3 природного газу.

    Нами вивчені техніко-економічні показники використання соломи для спалювання у розсипному вигляді, ущільненої у рулони або пресованої у брикети (слайд 39).

Вітчизняна промисловість налагоджує виробництво необхідного обладнання, на ринку присутні котли іноземного виробництва. Але темпи впровадження альтернативного виду палива стримуються необхідністю значних капіталовкладень на переобладнання котелень і підготовку соломи для спалювання. Так, додаткові капіталовкладення для використання твердого біопалива у сільській місцевості складають 14,5 млрд. грн, хоча термін їх окупності коливається у межах всього 2-3 років.

    Підбиваючи підсумки виконання завдань програми «Біосировина», можна констатувати: науково-дослідні установи академії за досить стислий строк за умов обмеженого фінансування отримали помітні результати, що дозволили організувати масове виробництво біоенергетичних культур в Україні; показали принципову можливість використання біопалива, в першу чергу, для сільськогосподарської техніки; розробили відповідні технології переробки біосировини і сопродуктів; впровадили розробки з використання біопалива і твердого палива з рослинної маси у власних підприємствах; запропонували відповідні проекти для урядових структур і аграрного бізнесу.

 

alt   Втім, необхідно відзначити, що розробка загальнодержавної програми з розвитку біоенергетики, якої потребує Україна, вимагає більш глибокого наукового обґрунтування проблеми, вжиття Урядом організаційних заходів щодо обсягу і якості виконання наукових досліджень з даної проблематики.

    Вважаємо, що під час розробки науково-технічних програм на 2011-2015 роки необхідно врахувати існуючий досвід роботи і значно поглибити рівень досліджень, зробити цей напрям досліджень дійсно одним із пріоритетів як за обсягами фінансування, так і за кадровим забезпеченням.

    В умовах, в яких створювалася і виконувалася програма, надзвичайну роль зіграла позиція провідних вчених академії, їх ініціатива і наполегливість. Водночас необхідно значно підсилити програму кадрами і коштами, покращити координацію досліджень, для чого слід створити спеціалізовану наукову установу в НААН з даної проблематики.

    Як і зараз, основне навантаження у виконанні програми лежатиме на науково-дослідних установах відділення рослинництва. А для того, щоб утримати необхідний рівень наукового забезпечення біоенергетики, потрібно значно розширити дослідження з оцінки та добору вихідного матеріалу для селекції, зокрема, забезпечити виробництво не тільки вітчизняними сортами ріпаку, але й вітчизняними гібридами. Розробити показники біоенергетичної оцінки сільгоспкультур і запровадити реєстрацію сортів і гібридів за такими показниками. Значно розширити використання молекулярно-генетичних технологій для створення рослинної сировини із заданими господарсько-корисними властивостями.

  

alt Як було показано, основні наші наукові здобутки знаходяться у сфері створення біосировини, а тому на наступному етапі програми особливу увагу необхідно приділити науковому забезпеченню переробки біосировини на біопалива. Це завдання стосується, в першу чергу, наших технологічних інститутів: механізації і електрифікації сільського господарства, механізації тваринництва та олії і жирів.

    Програма, що розглядається, як жодна інша є комплексною. Бо коло проблем, яких вона торкається, охоплює напрями наукових установ семи відділень з восьми, що працюють в академії. У зв’язку з цим відділенням рослинництва, зоотехнії, зберігання і переробки продукції, землеробства, агроекології і меліорації, аграрної економіки необхідно націлити колективи інститутів на вирішення тих наукових проблем, які забезпечать комплексне рішення питання.

    Хочу привернути особливу увагу економістів до даної проблематики. Особливістю економічного блоку програми є не тільки науково-методичне супроводження економічної оцінки результатів досліджень з виробництва біопалива, а й, в першу чергу, розробка пропозицій щодо державної політики зі стимулювання інноваційної діяльності у цій галузі і заходів та механізмів державної підтримки виробництва біопалива.

    Надзвичайно важливим є вирішення проблеми паритетності використання сільгосппродукції на харчові та біоенергетичні цілі. Стихійний розвиток галузі є неприпустимим. Тому вкрай актуальною є розробка концепції розвитку вітчизняного агросектору з урахуванням продовольчої безпеки, виробництва біопалива і експортної політики України.

    Регіональним центрам наукового забезпечення потрібно значно розширити план заходів, спрямованих на розвиток

 

altсистеми наукового забезпечення виробництва біопалива, зокрема, рекламу на демонстраційних полігонах кращих вітчизняних сортів і гібридів біоенергетичних культур. Доречно приділити і відповідну увагу цій проблематиці на виставковому інноваційному центрі НААН, який створюється зараз в ДПДГ «Саливонківське» Інституту цукрових буряків.

    Тільки цей короткий перелік першочергових завдань значно розширює програму «Біосировина», яку ми зараз виконуємо. Тому при розробці науково-технічної програми, що буде вирішувати означений комплекс проблем у 2011-2015 роках, необхідно врахувати всі пропозиції, які будуть напрацьовані.

    Аналіз інноваційно-інвестиційної діяльності потенційних суб’єктів біоенергетичного ринку показує серйозну диспропорцію між потребою держави у використанні поновлювальних джерел енергії біологічного походження, обсягами вирощування біоенергетичних культур в АПК, а також наявністю значної кількості біомаси рослинного і тваринного походження з одного боку, і обсягами впровадження біоенергетичних технологій – з іншого.

    Підводячи підсумки досліджень наших вчених до 2007 року і результатів виконання програми «Біосировина» у 2007-

 

alt2009 роках, можна стверджувати: аграрна наука прийняла виклик сучасності й дала відповіді на значну частину питань, що поставила біоенергетика перед суспільством. Та поки що Україна задовольняє свої енергетичні потреби лише за рахунок традиційних джерел енергії, чим ставить себе у перелік країн, які продовжують екстенсивний шлях розвитку. Це є неприпустимим.

    У державі є всі передумови для поступового переходу національної енергетики на відновлювальні джерела енергії, у т.ч. біологічного походження. Для цього потрібна відповідна політична воля. Тому НААН України запропонував створити Загальнодержавну програму по біоенергетиці, до виконання якої залучити всі зацікавлені відомства та міністерства, і направити пропозиції вчених-аграріїв керівництву держави.

Микола БЕЗУГЛИЙ,     

академік, віце-президент НААН України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

alt





Схожі новини
  • №4 (259)
  • Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
  • №42 (254)
  • Медичні інновації - на півдорозі до хворих
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.