- Родючість української землі захищатиме закон
- Ліки для ґрунтів
- Використанню і охороні земель потрібна стратегія
- Пильну увагу – нашим грунтам
- В Україні створено більше 34 тис. нових агроформувань - Держкомзем
ОХОРОНІ ҐРУНТІВ – ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ
Землі України - унікальне багатство. За даними провідних вчених, у нашій державі розташовано 26,56 млн. га чорноземних ґрунтів (64% від площі сільгоспугідь), тобто ми маємо майже 7% світових запасів чорноземів.
Росія має 145,36 млн. га цих ґрунтів (36,9%), Казахстан - 16,56 млн. га (4,2%) та Молдова - 2,02 млн. га (0,6%). Разом у державах колишнього СРСР площі чорноземних ґрунтів становлять 190,5 млн. га (48,4%). Інші країни - а це Болгарія, Румунія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Німеччина, Китай, США, Аргентина, Уругвай - мають 203,1 млн. га чорноземів (51,6% усіх запасів). Проте їх якість дещо гірша.
Стійкий розвиток агровиробництва, екологічна і продовольча безпека України визначаються ефективністю використання сільськогосподарських угідь, рівнем відтворення родючості ґрунтів.
Результати останніх турів агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення свідчать: стан родючості ґрунтів в останні роки погіршується і ми констатуємо факт не збереження і відтворення родючості ґрунтів, а їх втрату.
Деградаційні явища призводять до значного скорочення продуктивних площ сільськогосподарських угідь, погіршення якості природних сіножатей, пасовищ та екологічної стійкості природних екосистем. На жаль, ґрунти на даному етапі ведення землеробства вже втратили свою самовідновлюючу здатність. Також кошти земельного податку (стаття 22 закону України «Про плату за землю»), які призначені для охорони земель та відтворення родючості ґрунтів, використовують на інші цілі.
Виконання завдань охорони та відтворення родючості ґрунтів потребує постійного вдосконалення законодавчої і нормативної бази, методів оперативного аналізу, моніторингу ґрунтів та оцінки їх еколого-агрохімічного стану.
Вітчизняний та зарубіжний досвід охорони та раціонального використання ґрунтів безперечно свідчить, що поодинокими, навіть найефективнішими заходами проблема не вирішується. Методологічною основою конструювання надійного ґрунтоохоронного захисту і системи раціонального використання земель повинен бути системний підхід спільної роботи Мінагрополітики та Держкомзему за науково-методичного забезпечення НААНУ.
Проте здійснювати роботи як з охорони та відтворення родючості ґрунтів, так і з моніторингу ґрунтів і агрохімічної паспортизації земель в повному обсязі можливо лише за державної підтримки.
Так, одним із напрямів реалізації нормативно-правових актів і вдосконалення управління охороною земель (ґрунтів) є створення національної нормативної бази в сфері охорони земель та раціонального використання ґрунтів, яка відповідає вимогам чинного законодавства в цій сфері, враховує міжнародну практику щодо побудови нормативної бази та специфіку, яка випливає з суттєвих особливостей соціально-економічних, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Без використання принципів, методів стандартизації та інших видів нормування створення такої бази неможливе. А значить і законодавство практично не може виконувати своєї регулювальної функції. Ось чому, маючи велику кількість чинних законодавчих та нормативно-правових актів, ми проблему використання та охорони земель і відтворення родючості ґрунтів не можемо вирішити, вона залишається дуже гострою. Відносно розвинута законодавча і нормативно-правова база малоефективна, бо недостатньо підкріплена нормами прямого впровадження, тобто національними і галузевими стандартами, стандартами організацій України тощо.
Довідково. Науково-дослідними установами НААНУ вже розроблено понад 300 нормативних документів, що складають основу таких комплексів:
- моніторинг та бонітування ґрунтів, агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення;
- класифікація ґрунтів природно-кліматичних зон України за показниками їх родючості;
- методи за засоби відтворення родючості ґрунтів та запобігання техногенному забрудненню земель;
- методи визначення складу та властивостей ґрунтів;
- добровільна сертифікація земель (ґрунтів) сільськогосподарського призначення.
Вдночас нині існують міждержавні стандарти, які не відповідають чинним нормативним документам, тому вони потребують скасування й заміни розробленими стандартами.
Реалізація регіональних програм
У 2004-2005 роках в кожній області було розроблено і затверджено управліннями агропромислового розвитку регіональні програми охорони родючості ґрунтів на період до 2015 року. Тобто намічено конкретні заходи, визначено оптимальні обсяги робіт, проведення яких забезпечило б прогресивне підвищення родючості ґрунтів, стійкість агроландшафтів і усунення негативних явищ у сучасному розвитку ґрунтових процесів. Проте, фінансування цих заходів не проводиться.
Для вирішення цього питання, наприклад, можна було б використовувати кошти, що надходять від земельного податку або у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва.
Державна служба охорони родючості ґрунтів
Існуюча система управління земельними ресурсами України характеризується багатьма недоліками і перш за все тим, що управління розпорошено між окремими міністерствами і відомствами. Мінагрополітики відповідає за сільгоспугіддя, Держкомітет з лісового господарства – за лісові землі, Держкомітет з водного господарства – за землі водного фонду тощо. Держкомітет України із земельних ресурсів, якому надано великі повноваження з опрацювання раціональної стратегії використання і охорони земельних ресурсів, неодноразово довів свою повну неспроможність ефективно вирішувати ці питання. Явно невдала земельна реформа, витоки якої виходять з Держкомзему, призвела до того, що держава остаточно втратила важелі управління земельними ресурсами і, особливо, їхньою охороною.
Тепер, як ніколи, актуально і доцільно повернутися до створення в країні Державної служби охорони родючості ґрунтів – авторитетного, розгалуженого у вертикальному і горизонтальному напрямках органу, який об’єднав би зусилля різних відомств (перш за все, Держкомзему і Мінагрополітики) для розробки і реалізації принципово нового підходу – сталого (ефективного та ощадливого) землекористування.
В нашому суспільстві переважає недостатньо повне і правильне уявлення про ґрунт. Його розглядають винятково як джерело для одержання сільгосппродукції. Про екологічні функції ґрунтів, від яких залежить вміст органічної речовини, водно-сольовий баланс, умови функціонування безлічі організмів, склад повітря, обмін газів між ґрунтом і атмосферою, а в кінцевому підсумку - життя людини, знають недостатньо.
Загальна справа підвищення та збереження родючості ґрунтів виграє тільки тоді, коли до розв’язання цих питань долучаться засоби культури і масової інформації, щоб дати мінімум знань про ґрунт щонайбільшій кількості жителів, підняти в суспільстві рейтинг ґрунту, привернути увагу до необхідності його охорони. Не останню роль у цій роботі повинно відіграти й дорадництво.
Олександр ДЕМИДОВ, к. с.-г. н.
Департамент ринків рослинництва Мінагрополітики
Валерій ГРЕКОВ, к. с.-г. н.
Людмила ДАЦЬКО, к. с.-г. н.
Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів
