Аграрний тиждень. Україна
» » » На українському порозі – епоха біогазу
» » » На українському порозі – епоха біогазу

    На українському порозі – епоха біогазу


    Ми, українці, вкотре «позаду потягу». Бо, спостерігаючи за тим, як стрімко зростають ціни на природний газ, надто довго вагалися переходити на використання альтернативного палива. Хоча воно у нас було і є буквально під ногами... Але ж треба за ним нагнутися, по-справжньому натужитись! Втім, життя це вже змусило нас зробити.

     

    Не соломою єдиною і тирсою...

    Природний газ, знаємо, нині насторожує не лише дороговизною, а й прогнозами вчених: його запасів у природі залишилось хіба що на 50 літ. Але природа мудра і давно нас, людей, схиляє до використання біогазу. Що у багатьох цивілізованих країнах, де прийняті та діють відповідні закони, й робиться. Надто схильні до цього великі агрохолдинги, які займаються тваринництвом і рослинництвом. Виробляючи біогаз із гною, курячого посліду, вони, перш за все, успішно вирішили проблему зайвих ще донедавна сотень тисяч тонн цих відходів, накопичених у довкіллі. І це, зрозуміло, пішло на користь природі. Заразом виграли фінансово, забезпечивши свої виробничі об’єкти безкоштовним газом, теплом. Та це ще не все: на полях, які почали удобрювати гноєм, з якого вже отримали біогаз (органічне землеробство вийшло на перший план!), урожайність стала вражати - вона виявилася на 10-20% вища, ніж на тих, котрі удобрювались звичайно. Вчені, провівши дослідження, підтвердили, що це не випадковість: виявляється, у біогазових установках у курячому посліді, гної ВРХ синтезуються речовини, що прискорюють розвиток і зростання сільгоспкультур.

    Отак успішно енергоефективність по закордонах поєдналася із захистом навколишнього середовища і отриманням якісної сільгосппродукції.  

    Нині і в Україні на рівні держави пишуться відповідні закони на користь біогазу. Та ще задовго до них чимало приватних підприємців, фермерів уже робили спроби у виробленні біогазу для потреб господарств. У котельнях, де були встановлені спеціальні котли, в хід йшли відходи деревини, тюкована солома, брикети та пелети, відходи переробки зерна, соняшнику. Підрахунки показали: вигідно.

    Ось тільки не все ще ми випробували. Бо список органічних відходів, придатних для вироблення біогазу, далеко ширший. Крім згаданих, сюди належать зернова і мелясна післяспиртова барда, буряковий жом, фекальні відходи, відходи рибного і забійного цехів (кров, жир, кишки), трава, побутові відходи, відходи молокозаводів (солона і солодка молочні сироватки), відходи виробництва біодизеля (технічний гліцерин від виробництва біодизеля із ріпаку), відходи від виробництва соків (жом фруктовий, ягідний, овочевий, виноградна вижимка), відходи виробництва крохмалю і патоки (мезга і сироп), відходи переробки картоплі, виробництва чіпсів (шкаралупа, гнилі бульби).

    Ще біогаз можна виробляти зі спеціально вирощених енергетичних культур. Для прикладу, із сої, силосної кукрудзи, водоростей, кукурудзи, ріпаку. Тобто, поле діяльності тут широке і у переносному, і у буквальному розумінні цього слова. Бо на просторах нашої країни чимало ланів, а ще неугідь, де напрошується (у т.ч. за рекомендаціями науковців) вирощування таких культур. І земля, як мовиться, не простоюватиме даремно, і користь від того буде.

     

    Німці звикли до вітряків    

    Звичайно, нам поки що важко уявити себе без природного газу: на карті світу Україна одна з тих, де чи не найбільше споживається енергія цього «блакитного вогника». А от у країнах ЄС, США природного газу споживається далеко менше. Бо тут активно розвивається альтернативна енергетика. Скажімо, у Німеччині, де чимало зроблено і робиться заради запровадження відновлюваної енергетики, місцеве населення близько 20% електроенергії отримує саме з альтернативних джерел. Адже вміють і економити, і раціонально використовувати блага природи. Тож звичними для німців стали «краєвиди» потужних вітрових і сонячних парків, приватних будинків із сонячними панелями. «Зелена енергетика» працює і на фермерів, великі підприємства. Притому у країні планується у найближче десятиліття закрити 14 атомних станцій, а до 2050 року повністю перейти на біоенергетику, отримуючи її з біомаси, води, землі, вітру, сонця. Трапиться так чи ні – час покаже. Та рух уперед саме до такого гармонійного співіснування з довкіллям внаслідок створення високоефективної мережі відновлюваної енергетики по всій країні у німців очевидний.

    Ще один приклад - Данія, яка свого часу на 99% залежала від закордонної нафти, а нині вільна від цього, бо активно використовує альтернативне паливо, у т. ч. вітрові електростанції, сонячну енергію. Цікаво, що альтернативна енергетика підказала данським фермерам, як успішно вирощувати свиней і заразом... помідори! Тут на відповідно обладнаних і досить сучасних свинофермах гній від свиней дає біопаливо, біодобриво і так необхідний помідорам, плантації яких неподалік, азот.

    В Італії, до речі, також успішно використовують гній свиноферм на вироблення біогазу. В ходу сонячна, вітрова енергетика. Зокрема, у місті Вітербо (за 100 км від Риму) збудовано сонячну електростанцію потужністю 2,4 МВт, яку забезпечують встановлені на 5 га близько 13 тисяч фотоелектричних модулів.

     

    У планах – біозаводи

    Нині і в Україні робляться серйозні, а, головне, практичні кроки до розвитку вітчизняної біоенергетики. Відтак, один із найпотужніших в Україні агрохолдингів «Укрлендфармінг» планує до 2015 р. у 18 областях країни звести 30 біогазових заводів. Із відповідною сировиною проблем не буде: агрохолдинг досить потужно займається вирощуванням зернових, виробництвом яєць, цукру, утриманням ВРХ і не лише. Виходячи з цього, було досить цікаво послухати на ІV Міжнародній конференції «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2013 року» думки з приводу біоенергетики головного інженера з енергозбереження цього агрохолдингу Володимира Дмитерка.

    Він наголосив, що Україна має хороші перспективи для розвитку альтернативної енергетики. Тож цілком може з часом вийти на виробництво близько 26 млрд. м3 біометану у рік. Тобто, якщо офіційна заявка країни на 2013 р. на імпорт природного газу становить близько 24 млрд. м3, то виробляючи біометан, можна не лише позбутися залежності від імпортної енергетики, а й вирішити проблему в енергетиці загалом і навіть дещо з того експортувати.

    Переваги біоенергетики: підприємства, які планують виробляти біогаз, будуть щорічно отримувати не лише свою електроенергію, тепло і газ, але і вестимуть органічне землеробство. Вирішиться і проблема з накопиченням відходів, яку подолати не так просто, надто потужним агрохолдингам. «Ми плануємо переробляти близько 1 млн. 300 тис. т органічних відходів на рік у вигляді курячого посліду, гною ВРХ і не лише», - наголосив В. Дмитерко. І навів такі приклади: з 1т гною ВРХ можна отримати до 45 м2 біогазу (вміст біометану - 60%), з 1 т гною свиней – близько 60 м2 біогазу (вміст біометану - 60%), з курячого посліду - 110 м2 біогазу (вміст біометану - 60%). Для отримання еквіваленту природного газу підходить і кукурудзяний силос. Із його тонни можна отримати до 220 м2 біогазу (вміст біометану - 55%).

    Проте виробникам біоенергетики потрібні належні вітчизняні закони, зауважив фахівець. Тим часом є певні недопрацювання, на його думку, у прийнятому в 2012 р. Верховною Радою законопроекті №10183 «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (стосовно стимулювання виробництва електроенергії із альтернативних джерел енергії)». Однією зі складових цього закону є визначення типів біомаси. Сюди віднесено відходи лісового і сільського господарства, тваринництва, промислові та побутові відходи. Але, на жаль, енергетичні культури не ввійшли у перелік біомаси. Тож фактично агросектор і біогалузь України позбавлені можливості виробляти біогаз із енергетичних культур.

    Тим часом у Німеччині біомаса визначена так: це енергоресурси рослинного і тваринного походження, рослини та їх елементи, відходи рослинництва, тваринництва сільського, рибного, лісового господарства та стічні води. Отже офіційно надається можливість використовувати енергетичні культури для вироблення біогазу. У Білорусі до біомаси включено відходи рослинництва, тваринництва, дрова і дров’яні відходи, світломаса, куди входять енергетичні культури. Тож і в Україні варто включити у біомасу енергетичні культури. 

    Отже, якщо є крок, то має бути і другий. Адже біогалузь для нашої країни зовсім не зайва.

                                                                                        Валентина ПИСЬМЕННА





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

На українському порозі – епоха біогазу


Ми, українці, вкотре «позаду потягу». Бо, спостерігаючи за тим, як стрімко зростають ціни на природний газ, надто довго вагалися переходити на використання альтернативного палива. Хоча воно у нас було і є буквально під ногами... Але ж треба за ним нагнутися, по-справжньому натужитись! Втім, життя це вже змусило нас зробити.

 

Не соломою єдиною і тирсою...

Природний газ, знаємо, нині насторожує не лише дороговизною, а й прогнозами вчених: його запасів у природі залишилось хіба що на 50 літ. Але природа мудра і давно нас, людей, схиляє до використання біогазу. Що у багатьох цивілізованих країнах, де прийняті та діють відповідні закони, й робиться. Надто схильні до цього великі агрохолдинги, які займаються тваринництвом і рослинництвом. Виробляючи біогаз із гною, курячого посліду, вони, перш за все, успішно вирішили проблему зайвих ще донедавна сотень тисяч тонн цих відходів, накопичених у довкіллі. І це, зрозуміло, пішло на користь природі. Заразом виграли фінансово, забезпечивши свої виробничі об’єкти безкоштовним газом, теплом. Та це ще не все: на полях, які почали удобрювати гноєм, з якого вже отримали біогаз (органічне землеробство вийшло на перший план!), урожайність стала вражати - вона виявилася на 10-20% вища, ніж на тих, котрі удобрювались звичайно. Вчені, провівши дослідження, підтвердили, що це не випадковість: виявляється, у біогазових установках у курячому посліді, гної ВРХ синтезуються речовини, що прискорюють розвиток і зростання сільгоспкультур.

Отак успішно енергоефективність по закордонах поєдналася із захистом навколишнього середовища і отриманням якісної сільгосппродукції.  

Нині і в Україні на рівні держави пишуться відповідні закони на користь біогазу. Та ще задовго до них чимало приватних підприємців, фермерів уже робили спроби у виробленні біогазу для потреб господарств. У котельнях, де були встановлені спеціальні котли, в хід йшли відходи деревини, тюкована солома, брикети та пелети, відходи переробки зерна, соняшнику. Підрахунки показали: вигідно.

Ось тільки не все ще ми випробували. Бо список органічних відходів, придатних для вироблення біогазу, далеко ширший. Крім згаданих, сюди належать зернова і мелясна післяспиртова барда, буряковий жом, фекальні відходи, відходи рибного і забійного цехів (кров, жир, кишки), трава, побутові відходи, відходи молокозаводів (солона і солодка молочні сироватки), відходи виробництва біодизеля (технічний гліцерин від виробництва біодизеля із ріпаку), відходи від виробництва соків (жом фруктовий, ягідний, овочевий, виноградна вижимка), відходи виробництва крохмалю і патоки (мезга і сироп), відходи переробки картоплі, виробництва чіпсів (шкаралупа, гнилі бульби).

Ще біогаз можна виробляти зі спеціально вирощених енергетичних культур. Для прикладу, із сої, силосної кукрудзи, водоростей, кукурудзи, ріпаку. Тобто, поле діяльності тут широке і у переносному, і у буквальному розумінні цього слова. Бо на просторах нашої країни чимало ланів, а ще неугідь, де напрошується (у т.ч. за рекомендаціями науковців) вирощування таких культур. І земля, як мовиться, не простоюватиме даремно, і користь від того буде.

 

Німці звикли до вітряків    

Звичайно, нам поки що важко уявити себе без природного газу: на карті світу Україна одна з тих, де чи не найбільше споживається енергія цього «блакитного вогника». А от у країнах ЄС, США природного газу споживається далеко менше. Бо тут активно розвивається альтернативна енергетика. Скажімо, у Німеччині, де чимало зроблено і робиться заради запровадження відновлюваної енергетики, місцеве населення близько 20% електроенергії отримує саме з альтернативних джерел. Адже вміють і економити, і раціонально використовувати блага природи. Тож звичними для німців стали «краєвиди» потужних вітрових і сонячних парків, приватних будинків із сонячними панелями. «Зелена енергетика» працює і на фермерів, великі підприємства. Притому у країні планується у найближче десятиліття закрити 14 атомних станцій, а до 2050 року повністю перейти на біоенергетику, отримуючи її з біомаси, води, землі, вітру, сонця. Трапиться так чи ні – час покаже. Та рух уперед саме до такого гармонійного співіснування з довкіллям внаслідок створення високоефективної мережі відновлюваної енергетики по всій країні у німців очевидний.

Ще один приклад - Данія, яка свого часу на 99% залежала від закордонної нафти, а нині вільна від цього, бо активно використовує альтернативне паливо, у т. ч. вітрові електростанції, сонячну енергію. Цікаво, що альтернативна енергетика підказала данським фермерам, як успішно вирощувати свиней і заразом... помідори! Тут на відповідно обладнаних і досить сучасних свинофермах гній від свиней дає біопаливо, біодобриво і так необхідний помідорам, плантації яких неподалік, азот.

В Італії, до речі, також успішно використовують гній свиноферм на вироблення біогазу. В ходу сонячна, вітрова енергетика. Зокрема, у місті Вітербо (за 100 км від Риму) збудовано сонячну електростанцію потужністю 2,4 МВт, яку забезпечують встановлені на 5 га близько 13 тисяч фотоелектричних модулів.

 

У планах – біозаводи

Нині і в Україні робляться серйозні, а, головне, практичні кроки до розвитку вітчизняної біоенергетики. Відтак, один із найпотужніших в Україні агрохолдингів «Укрлендфармінг» планує до 2015 р. у 18 областях країни звести 30 біогазових заводів. Із відповідною сировиною проблем не буде: агрохолдинг досить потужно займається вирощуванням зернових, виробництвом яєць, цукру, утриманням ВРХ і не лише. Виходячи з цього, було досить цікаво послухати на ІV Міжнародній конференції «Ведення агробізнесу в Україні: перспективи 2013 року» думки з приводу біоенергетики головного інженера з енергозбереження цього агрохолдингу Володимира Дмитерка.

Він наголосив, що Україна має хороші перспективи для розвитку альтернативної енергетики. Тож цілком може з часом вийти на виробництво близько 26 млрд. м3 біометану у рік. Тобто, якщо офіційна заявка країни на 2013 р. на імпорт природного газу становить близько 24 млрд. м3, то виробляючи біометан, можна не лише позбутися залежності від імпортної енергетики, а й вирішити проблему в енергетиці загалом і навіть дещо з того експортувати.

Переваги біоенергетики: підприємства, які планують виробляти біогаз, будуть щорічно отримувати не лише свою електроенергію, тепло і газ, але і вестимуть органічне землеробство. Вирішиться і проблема з накопиченням відходів, яку подолати не так просто, надто потужним агрохолдингам. «Ми плануємо переробляти близько 1 млн. 300 тис. т органічних відходів на рік у вигляді курячого посліду, гною ВРХ і не лише», - наголосив В. Дмитерко. І навів такі приклади: з 1т гною ВРХ можна отримати до 45 м2 біогазу (вміст біометану - 60%), з 1 т гною свиней – близько 60 м2 біогазу (вміст біометану - 60%), з курячого посліду - 110 м2 біогазу (вміст біометану - 60%). Для отримання еквіваленту природного газу підходить і кукурудзяний силос. Із його тонни можна отримати до 220 м2 біогазу (вміст біометану - 55%).

Проте виробникам біоенергетики потрібні належні вітчизняні закони, зауважив фахівець. Тим часом є певні недопрацювання, на його думку, у прийнятому в 2012 р. Верховною Радою законопроекті №10183 «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (стосовно стимулювання виробництва електроенергії із альтернативних джерел енергії)». Однією зі складових цього закону є визначення типів біомаси. Сюди віднесено відходи лісового і сільського господарства, тваринництва, промислові та побутові відходи. Але, на жаль, енергетичні культури не ввійшли у перелік біомаси. Тож фактично агросектор і біогалузь України позбавлені можливості виробляти біогаз із енергетичних культур.

Тим часом у Німеччині біомаса визначена так: це енергоресурси рослинного і тваринного походження, рослини та їх елементи, відходи рослинництва, тваринництва сільського, рибного, лісового господарства та стічні води. Отже офіційно надається можливість використовувати енергетичні культури для вироблення біогазу. У Білорусі до біомаси включено відходи рослинництва, тваринництва, дрова і дров’яні відходи, світломаса, куди входять енергетичні культури. Тож і в Україні варто включити у біомасу енергетичні культури. 

Отже, якщо є крок, то має бути і другий. Адже біогалузь для нашої країни зовсім не зайва.

                                                                                    Валентина ПИСЬМЕННА





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.