Сир- це просто

23 October, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 7 038

Молочна промисловість завжди була однією з ведучих галузей АПК України. Нині, не зважаючи на занепад тваринництва, який відбувався протягом останніх років, вона продовжує упевнено займати лідируючі позиції.

Питома вага молочної промисловості нашої країни серед загальних обсягів харчової промисловості становить близько 18 відсотків. Для порівняння: м’ясна промисловість – 13%; тютюнова – 10%; кондитерська – 6%.

Підраховано, що нинішні молокопереробні підприємства України можуть переробити близько 20 млн. т молока. Та використовуються вони приблизно

на 30-35 відсотків. Знову ж, у масштабах країни.

На фоні вступу нашої країни у ВТО постають нові труднощі і водночас нові перспективи для їх вирішення.

Найбільшою проблемою українських молочних рік є слаборозвинена, а точніше – занапащена сировинна база, невідповідність внутрішніх стандартів на сировину й продукцію з неї світовим стандартам тощо.

Зрозуміло, що обмеження на експорт продуктів молокопереробної промисловості України, які час від часу вводить Росія, теж не сприяють подальшому потужному розвитку цієї галузі. Поки що Україна не може конкурувати у ціновій політиці і з білоруськими молочними продуктами на російському ринку. І не секрет, що Росія – поки що найбільший експортер як для білоруських, так і для українських молочників.

Не зважаючи на все це, є такий український продукт, виробництво якого й попит на нього не впали, а навіть виросли за останні роки.

Озирнемося назад, у часи Української Радянської республіки. На 1990 рік випуск сиру складав у нас 183,8 тис. тонн. За минулий же 2007 рік Україна виробила 244 тис. тонн (не можна не відмітити, щоправда, що вжиток сиру на душу населення за ці роки серед українців значно зменшився).

- Сир – це дуже просто, – сказала тітка, покликавши нас, дітей, подивитись, як же робиться той золотий шматок смакоти. Вона налила у посудину теплого молока, опустила туди „щось”, що загадково назвала ферментом, а за кілька (як здалось нам) хвилин – молоко було проціджене, і на майже чистенькому шматку марлі лишився шматок... сиру.

- Сир? Я його ніколи не їм! - сказав якось знайомий. – Я проходив практику на молокопереробному заводі, і такої антисанітарії там надивився! Ні, вибачте, я той сир тепер до рота не візьму.

Ці згадки з давніх, радянських і пострадянських часів переслідували мене, коли я заходила на територію Менського молокопереробного заводу, одного з заводів, якими опікується ДП „Мілкіленд-Україна”, щоє є дочірнім підприємством нідерландської компанії „Milkiland N.V.”. Компанія випускає продукцію на 23 молокопереробних заводах України, в якій працює з 1999 року.

Так, сир – то дуже просто. Та ж самісінька технологія, що й в українському селі, та, мабуть, і голландському, й французькому – підігріте молоко, фермент, потім сирне зерно, яке збирають у форми, пресують, занурюють у розсіл... і так далі. Але, звичайно, не на рівні тітчиних „майже чистих” шматків марлі, та й масштаби – гігантські. Нещодавно компанія „Мілкіленд” вклала у цех потужністю виробництва до 40 т сиру на добу близько 5 млн. доларів. Цех майже повністю автоматизовано. Готові головки сиру самі пливуть по транспортеру (до речі, новий сорт цього сиру носить горду назву „Король Артур” і важить кожна така „голова” 12 кг!), потім автоматика занурює їх у солевий розчин, потім опускають у ванну, де вже лежать вони від 24 до 36 годин – залежно від сорту.

В інших цехах автоматика ще не замінює досить нелегку працю робітників. Але поглянемо на це з іншого боку – завод дає робочі місця, виплачує людям досить непогану зарплатню.

- Заводу цьому близько 20 років. До того, як прийшли інвестори, він виглядав страшенно занедбаним, що аж боляче було дивитись на нього. Це типовий проект, але за рахунок добудов його повністю змінено, потужності нарощено. Зараз тут присутні всі найсучасніші технології, все, що є кращого в Україні. 70 тис. т на добу може дати завод! Опановано виробництво близько тридцяти сортів сиру, – підкреслює Василь Бондаренко, голова правління Національної асоціації молочників України „Укрмолпром”.

Про антисанітарію, жахами якої лякав мене знайомий, згадуючи сирний заводик 20-річної давності, можна забути. Завод стерильний, як операційний блок. Новенькі цистерни-автомобілі не мають права заїхати на територію, доки не будуть вимиті. Відбувається розвантаження, кількість молока відмічають спеціальні лічильники. Привезене молоко відбирається з кожного автомобіля, перевіряється в бактеріальній, хімічній, санітарно-епідеміологічній, ветеринарній лабораторіях, обладнаних сучасною апаратурою. При цьому медичні аналізи проводяться регулярно, з кожної партії молока, а ветеринарні – лише у якості моніторингу.

- Оскільки Україна є членом СОТ, то ми й модернізували своє ветеринарне законодавство згідно до європейських вимог. Але ми працюємо тісно і з Росією, а вона висуває при цьому ще й свої вимоги! Тому знаходимось у положенні, коли маємо виконувати всі умови тих, кому продаємо свою продукцію. Ми знаємо чітко, що втратити право торгівлі можна дуже легко, а от вибороти його важко. Тому бережемо це право, - розповідає Іван Бісюк, директор представництва компанії „Milkiland N.V.”.

Продукція заводів, які належать „Мілкіленд”, експортується у 32 країни світу. В основному продають твердий сир, але значну частку займає сухе молоко та суха сироватка.

На внутрішньому ринку «Мілкіленд-Україна» відома як виробник і дистриб'ютор цільномолочної продукції, сирів, масла, морозива під ТМ «Добряна», «Столиця», «Хрещатик», «Каштан».

Сир – це просто і навіть рентабельно. Можливо тому цікавість до виробництва твердих сирів у деяких представників молокопереробної промисловості різко підвищилась. Щоправда, ріст рентабельності (аж на 8%!) майже не позначився на доходах виробників. Щойно зростає ціна на сировину, те ж саме відбувається і з ціною на сир. Відстає лише покупна спроможність українського споживача.

Втім, у сирних перегонах вітчизняних виробників переможе той, хто втримає у своїх руках ланцюг „сировина-виробництво-ринок збуту” і дбатиме про якість усіх його ланок. І, певна річ, йтиме на здорову ринкову експансію. Скажімо, як „Мілкіленд-Україна”. Компанія цього року стала власником 75% акцій Останкінського молочного комбінату, який працює у... Москві.

Євдокія САЛЬНІЧЕНКО