МІЛИНА МОЛОЧНИХ РІЧОК...

10 July, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 4 727

Життя дорожчає і дорожчає, а закупівельні ціни на молочну сировину від селян, навпаки, знижуються. Цей парадокс, схоже, притаманний не лише Чернігівщині, де переробні підприємства, користуючись монопольним положенням на ринку, диктують власні правила гри, незважаючи на те, що собівартість виробництва селянського молока є більшою, ніж закупівельні ціни на нього.

alt Молочноий ринок: історія перекосу

Останнім часом в області спостерігається порушення рівноваги на ринку молочної сировини: з осені 2007 року закупівельні ціни на молоко від населення почали стабільно знижуватись. За півтора року вони впали з позначки 1,7-1,9 грн. за літр до 1,1-0,9 гривень.

Весною 2008-го на засіданні обласної узгоджувальної комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження між виробниками і переробниками при посередництві обласної влади начебто було досягнуто домовленість, що закупівельні ціни на молоко від селян протягом наступного півріччя не опускатимуться нижче позначки 1,5 грн. за літр.

Але переробники швидко порушили домовленість і через деякий час місцеве відділення Антимонопольного комітету оштрафувало близько 10 молокопереробних підприємств області за наявність змови в ціновій політиці. Всього - на 46 тис. гривень. Тобто кожне підприємство заплатило по 4-5 тисяч. І продовжило політику гри на цінах далі.

Кілька тижнів тому Антимонопольний комітет за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції знову порушив справу, тепер уже проти 7-ми молокопереробних підприємств області - ВАТ "Чернігівський молокозавод", ЗАТ "Куликівське молоко", ТОВ "Полісся молоко", ВАТ "Ічнянський завод сухого молока", ВАТ "Бобровицький молокозавод», «Новгород-Сіверський сирзавод» та філії "Менський сир".

Але, як свідчить досвід минулого року, навряд чи це зупинить монополістів. З такими штрафами законодавство можна порушувати хоч щодня.

Ринкові ціни ростуть, а закупівельні - падають

- Сьогодні в нашому районі закупівельна ціна на молоко складає 1 гривня 10 копійок за літр, - говорить Валентина Циганок, голова селянської спілки виробників молока "Десна" села Велике Устя Сосницького району Чернігівщини. - Що це за ціна при собівартості виробництва молока понад 1,5 гривень за літр?

За словами Валентини Циганок, коли ціна на молоко від селян становила 1,2 грн. за літр, то масло фасоване коштувало в роздрібній мережі 4,6 грн. за 200 грамів. Через 8 місяців ціна на молоко зменшилась до 1,1 грн. за літр, а масло за цей період підскочило до 8 грн. за 200 грамів. "Нам ціну заводи знизили на 9%, а на свою продукцію підняли на 74%, - порівнює пані Циганок. - Де ж справедливість?" Не так давно вона звернулась з листом-проханням до народного депутата Едуарда Прутника, так після цього звернення молокозаводи області взагалі перестали купувати молоко у її спілки.

Та не лише селянам, а й багатьом сільгосппідприємствам переробники знижують ціни. Наприклад, ціна на молоко, яке реалізувало ДГ "Іванівка" с. Іванівка Борзнянського району за невеликий проміжок часу знизилась більше, ніж на 50 копійок на літрі.

- Якщо закупівельна ціна на наше молоко впала, то чому не впала, а навіть збільшилась ціна на молокопродукти в магазинах?" - риторично запитує Анатолій Столярук, директор ДГ "Іванівка", яке щоденно здає в переробку по 7 тонн молока. - Яка різниця, що ми - виробники - станемо банкрутами сьогодні, а переробники - завтра? При таких цінах ми вимушені будемо різати худобу, закривати виробництво. Але ж згодом це робитимуть і переробники. Бо не буде сировини. Тож треба разом думати, щоб обидві сторони були зацікавлені, щоб була рівновага.

alt Переробників не влаштовує якість молока?

Керівники молокопереробних підприємств, зокрема директор ВАТ "Ічнянський завод молока та масла" Віктор Кияновський та директор ВАТ "Бобровицький молокозавод" Іван Довгопол стверджують: знижувати закупівельні ціни їх змушують обставини - відсутність попиту на молокопродукти, про що свідчать переповнені склади, тенденція до зниження гуртових цін на світових молочних ринках, подорожчання газу та інші кризові явища у вітчизняній економіці.

Та один з найголовніших аргументів переробників "за" таку низьку ціну для селянського молока - невисока його якість. Дійсно, доля правди в цьому є. Але, як стверджує приватний підприємець з Семенівського району Олександр Жовтобрюх, який добився якості сировини аби підняти закупівельні ціни, справа просто в небажанні молокопереробних підприємств платити більше та втрачати надприбутки.

- Я збираю молоко в 6 населених пунктах, маю 200 здавачів, - розповідає підприємець-ентузіаст. - Як добився якості? Розпочав з охолодження - відремонтував холодильник. Потім придбав "Екомілк" для вимірювання параметрів сировини. З'ясувалось, що вранішнє молоко жирніше, краще за вечірнє. І здавачі почали робити на це ставку. Далі потрібно було навчитись збирати молоко не пізніше півтори години після доїння, як того вимагає ДСТУ. Добились і цього. А зрештою почали навіть фільтрувати молоко, від чого воно стало білим, як сніг.

Нині Олександр Жовтобрюх здає молоко з середньою жирністю 4-4,2%, щільністю - 28-29%, білком - 3-3,2%, соматичними клітинами - 357 тис./мілілітр. А це відповідає українському вищому сорту. Проте, йому платять, як і платили раніше - 1,35 грн. за літр (25 копійок підприємцю за послуги і 1,1 грн. за літр - селянам), хоча об'єктивна ціна на таке молоко - понад 2 гривні. На прохання підняти ціни власники молокозаводу відповіли: "Криза, грошей нема".

Об'єднання проти змови

На сьогодні селяни є головними постачальниками молочної сировини молокопереробним підприємствам держави. В господарствах населення, в середньому, виробляється три чверті всього українського молока, решта - в сільгосппідприємствах. По Чернігівській області це співвідношення складає 71% та 29%, тому що регіон є лідером у країні з будівництва сучасних великих молочних ферм.

Через порушення цінової рівноваги між виробниками і переробниками на селі набирає обертів процес вирізання худоби. Наприклад, протягом минулого року поголів'я корів в господарствах населення Чернігівщини зменшилось майже на 9 тис. голів, а це трохи не дотягує до 10%. Якщо закупівельні ціни не збільшаться, а передумови для цього не проглядаються, то через кілька років у селян корів не буде зовсім.

І тоді ми отримаємо не одну, а дві великі проблеми. Перша - відсутність сировини для переробки, друга - зубожіння села. І якщо першу ще якось можна вирішити через будівництво сучасних ферм і перенесення виробництва молока у великотоварний сектор, то другу - навряд чи.

В умовах, коли влада практично не має реальних важелів впливу на молочний ринок, окрім мізерних штрафів Антимонопольного комітету, єдиним виходом бачиться створення потужної селянської асоціації здавачів молока.

Що окрім об'єднання можна протиставити монополісту? Асоціація могла б вести переговори від імені всіх виробників молока і домовлятись. У разі ненаходження спільної мови з переробниками асоціація б шукала виходи на переробників з інших областей, організовувала б акції з призупинення постачання молока тощо.

Є думки, що паралельно можна створювати або на державні кошти, або на кошти тих же виробників молока невеликі переробні підприємства, які б стали альтернативою монополістам.

Звичайно, якби держава активніше долучилась до процесів встановлення рівноваги на ринку молочної сировини, то проблема могла би вирішитись значно швидше. Адже хіба потрібне розумній владі зубожіле та готове до протестів село?

Ігор КУЗЬМЕНКО

Чернігівщина

Фото автора