- В Україні висадили 13 тис. гектарів нового лісу. План виконали на 107%
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Зелена толока - традиція для Мінагрополітики
- РОБОТУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ВИЗНАНО ЗАДОВІЛЬНОЮ
- «УКРАГРОЛІС» ВИКОРІНИТЬ НАРУГУ НАД ЛІСАМИ
Невже Україна – не Європа?
У більшості європейських країн державне управління та координацію у сфері лісових відносин покладено на відповідні центральні органи влади, функції яких аналогічні Міністерству аграрної політики України.
Так, у Франції державний орган, що відповідає за національні та комунальні ліси, підпорядкований Директорату сільських просторів і лісів Міністерства сільського господарства і продовольства.
В Австрії ліси покривають близько 47% території, а питання їх координації покладено на Міністерство сільського господарства, лісового господарства, довкілля і водного менеджменту.
У Фінляндії діяльністю лісогосподарських підприємств опікується Міністерство сільського і лісового господарства. Приклад ефективності такого управління: лісистість країни становить 72 відсотки.
Не цурається європейського досвіду й Росія. Там ведення лісового господарства скеровує Департамент лісового і мисливського господарства в складі Міністерства сільського господарства Російської Федерації.
Україна – не Європа?
Шкода, що не всі члени урядової команди України прагнуть переймати успішний досвід цивілізованих країн у лісовому питанні. Інакше не з’явилося би на світ розпорядження КМУ №1465 "Про вдосконалення порядку управління лісовим господарством" щодо передачі з 1 січня 2010 року цілісних майнових комплексів агролісогосподарських підприємств із сфери управління Мінагрополітики до сфери управління Держкомлісгоспу. Документ видано до того ж з порушенням параграфу 43 регламенту Кабміну, яким передбачено, що головний розробник проекту акту обов’язково погоджує його з усіма без винятку зацікавленими центральними органами виконавчої влади.
Міністерство аграрної політики вже неодноразово висловлювало своє занепокоєння щодо негативних наслідків такого кроку ще на стадії підготовки розпорядження і вкотре наголошує на недоцільності, необґрунтованості, незаконності та антиконституційності подібних дій. Адже селянські ліси – це, як правило, дрібноконтурні ділянки, розташовані серед сільгоспугідь, населених пунктів, біля річок і водойм.
Лісонасадження мають стратегічне агролісомеліоративне значення як один із ефективних і найдешевших еколого-економічних заходів підвищення врожайності сільгоспкультур і стабілізації функціонування агроландшафтних комплексів.
Зокрема, на Вінниччині, Прикарпатті, Житомирщині, Львівщині, Сумщині, Тернопільщині, Хмельниччині та Чернігівщині органами місцевого самоврядування створено комунальні спеціалізовані лісогосподарські підприємства, а у Волинській, Закарпатській, Київській, Полтавській, Рівненській, Харківській та Чернівецькій областях – державні спеціалізовані лісогосподарські підприємства, що належать до сфери управління Мінагрополітики.
Ці державні господарства перебувають у прямому підпорядкуванні Мінагрополітики і їм надано в постійне користування понад 500 тис. га, а комунальним - близько 1, 3 млн. га лісів. Агролісогосподарські підприємства працюють над збереженням лісів, нарощуванням їх ресурсного потенціалу, недопущенням розвитку процесів споживацького ставлення до «зелених легенів» країни. Надзвичайно важливе й те, що саме ці підприємства мають неоцінений досвід у системному догляді за ґрунтозахисними лісосмугами. Тож агролісівники упродовж десятків років демонтрують усім належний професійний рівень ведення лісового господарства.
Монополія, що ігнорує Конституцію…
Як відомо, зосередження управління лісовими ресурсами в руках одного монополіста - в особі Держкомлісгоспу - суперечить статтям 13 і 14 Конституції нашої держави, якими проголошено, що всі суб’єкти права власності рівні перед законом, а право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними
особами та державою відповідно до закону. Крім того, порушується ст. 57 (використання земель лісового фонду лісогосподарського призначення), ст. 122 (повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування), ст. 125 (виникнення права власності та права користування) та ряд інших статей Земельного кодексу. Порушується також ст. 24 Лісового кодексу України (захист прав власників, користувачів лісами та громадян).
Таке «вдосконалення порядку управління лісовим господарством», переконані в Мінагрополітики, призведе до руйнації загальнодержавної системи полезахисних заходів. Адже нині Держкомлісгосп не опікується ані одним гектаром полезахисних насаджень і не надав обґрунтувань та пропозицій з покращення даного виду діяльності.
Згадане відомство сьогодні має всі ознаки монополії: виробництво, переробка, реалізація, інспектування та контроль зосереджено в одній структурі. Передача ж усіх лісів в одні руки призведе до повної монополізації ринку біоресурсів, зокрема одночасного виконання інспекційних функцій. Монопольні прояви ще більше посиляться після прийняття даного розпорядження.
Тому Міністерство аграрної політики України вважає, що сьогодні відсутні законодавчі та нормативно-правові підстави для передачі агролісогосподарських підприємств до сфери управління Держкомлісгоспу.
Удосконалення без лапок
Яким же має бути реальне удосконалення державного управління лісами? Розпочинати варто з суцільної інвентаризації
земель лісового фонду, встановити фактичний стан лісових насаджень та уточнити площі лісового фонду України, включаючи всі специфічні функції лісових насаджень, форм власності та користувачів. Для вдосконалення порядку управління лісовим господарством і підвищення ефективності використання лісового фонду держави, Мінагрополітики пропонує: покласти координацію діяльності Держкомлісгоспу на міністерство, а контролюючі функції, якими нині наділений Держкомлісгосп, передати Міністерству охорони навколишнього природного середовища.
З надією на перемогу здорового глузду
Мінагрополітики принципово не погоджується з прийняттям необґрунтованого рішення, пов’язаного з передачею цілісних майнових комплексів агролісогосподарських підприємств до сфери управління Держкомлісгоспу. Це не жарти, бо такі дії вже спричинили реальну соціальну напругу, що, в свою чергу, позначиться погіршенням стабільного функціонування агропромислового комплексу держави в цілому.
Тож міністр аграрної політики Юрій Мельник був змушений звернутися до перших осіб держави з наполегливим проханням і щирими сподіваннями зважити на позицію Міністерства аграрної політики та, у відповідності до пункту 15 частини 1 статті 106 Конституції України, зупинити дію даного акту з мотивів невідповідності Конституції.
