- №42 (254)
- Аграрний паспорт району
- Сміливо пустити у самостійне "плавання"
- Фонд підтримки українського села
- Час вимагає негайного реформування АПК
Теорія втілиться в практику
24-25 листопада відбулися загальні збори Національної академії аграрних наук України, під час яких науковці обговорили наукові засади розвитку агропромислового виробництва, шляхи реформування аграрної науки та освіти, а також поповнили склад академії новообраними членами-кореспондентами та академіками.
Науковці запевняють, що всі роки незалежності України вони працювали: робили розрахунки, створювали програми, надавали науково обґрунтовані пропозиції для агросектору, та не завжди їх чули у владних кабінетах. Через таке ігнорування наукових підходів, на їхню думку, вітчизняний АПК сьогодні поки що не використовує свій потенціал повною мірою. Перш за все, не досягнуто обсягів виробництва з окремих видів продукції, які би забезпечили фізіологічні норми харчування населення. За словами президента НААН України Михайла Зубця, аграрне виробництво країни забезпечує існуючу потребу в хлібі та хлібопродуктах, картоплі, олії, цукрі, а з виробництва молока, м'яса і плодово-ягідної продукції наша країна знаходиться на межі продовольчої небезпеки.
- Україна повинна найближчим часом збільшити виробництво сільгосппродукції, зокрема м'яса і м'ясопродуктів - на 1,8 млн. т, молока і молокопродуктів - майже на 6 млн. т, плодів, ягід та винограду - на 2 млн. т, - зазначив Михайло Васильович. - Вирішення таких задач вимагає негайного реформування агрокомплексу. В першу чергу це стосується забезпечення ефективності економічних механізмів розвитку аграрної економіки та вирішення соціальних проблем села. Сьогодні агросектор, як ніколи, потребує консолідації, узгоджених дій аграрної науки і виробництва, чітко сформульованих цільових наукових програм, спрямованих на вирішення актуальних потреб виробництва.
І науковці мають програму розвитку АПК, власне бачення підтримки аграріїв і ведення державної аграрної політики. Вчені наголошують, що фінансових можливостей самих агропідприємств та існуючої державної підтримки замало для вирішення аграрних проблем. А серед невикористаних резервів галузі вчені НААН називають землю, яку потрібно ефективно використовувати, щоб зберегти її родючість. За словами Михайла Зубця, вміст гумусу в ґрунтах за останні 25 років зменшився щонайменше на 20%, щорічно з урожаєм виноситься понад 100 кг/га поживних речовин, які не повертаються у ґрунт з добривами. Тим часом аналіз галузі рослинництва характеризується отриманням низьких врожаїв. Як запевняють представники НААНУ, основною причиною цього недоліку є недотримання сільгоспвиробниками технологій. Адже за показниками їх досліджень виходить, що генетичний потенціал основних сортів і гібридів використовується в середньому лише на 30%. Також вчені відмічають, що наявне поголів'я тварин і земельні ресурси країни знаходяться у разючій невідповідності. За підрахунками науковців, у провідних країнах світу на 100 га сільгоспугідь чисельність великої рогатої худоби і корів є значно вищою. Якщо в Україні цей показник становить 13,3, то в країнах ЄС - більше 49, а у світі - більше 28.
Значною проблемою для розвитку нашого АПК є і застарілий машинно-тракторний парк. «Сьогоднішній стан машинно-технологічного комплексу у сільському господарстві України не забезпечує реалізацію концепції інноваційного розвитку галузі, - зазначив очільник НААН. - А сама галузь вітчизняного сільгоспмашинобудування знаходиться у занепаді і без вагомих державних рішень у її подальшій долі вона не вийде з цього стану».
Про більшість існуючих проблем науковці неодноразово говорили, на їх вирішення планувалися певні заходи, ухвалювалися відповідні державні і галузеві програми, та все це було безрезультатним. У Національній академії аграрних наук знають пояснення цій ситуації. Вчені кажуть, що такий стан справ можна пояснити кількома причинами, зокрема, недосконалістю самих програм і низьким рівнем виконавської дисципліни, давньою традицією у ставленні держави до села як до сектору, котрий виживе самостійно, а також відсутністю необхідної політичної волі. Але найголовнішим недоліком запропонованих раніше державних програм вчені називають їх нереальність, бо вони були спрямовані тільки на усунення наслідків, а не на вирішення самих проблем, тому що основною проблемою розвитку АПК на інноваційній основі є дефіцит необхідних коштів. Зазначені програми передбачали одне джерело фінансування АПК - Держбюджет.
Наразі на думку вчених академії, крім традиційних бюджетних коштів, повинні бути додатково залучені і кошти міжнародних валютних інвестицій зі Світового банку, Міжнародного валютного фонду і Європейського банку реконструкції і розвитку під державні гарантії для кредитування села. Можливим є і залучення коштів приватних інвестиційних фондів під гарантії Уряду. За рахунок цих джерел можна було би залучати до 80 млрд. грн. на рік.
До речі, вчені вже протягом кількох років пропонують конкретне і стабільне джерело, а саме: ввести обов'язковий збір на товарообіг і сформувати Фонд підтримки українського села шляхом введення спеціалізованого податку на товарообіг у нашій державі в обсязі 1% (тобто податок з продажу). За попередніми розрахунками це дасть змогу щороку залучати до фонду 25-30 млрд. грн. Такий підхід дозволить уникнути негативного впливу інфляції на поповнення фонду.
В НААН підрахували, що дефіцит лише обігових коштів в агропромисловому виробництві, без урахування капітальних вкладень, становить на рік 100 млрд. грн., сільське господарство України потребує інвестицій в основні засоби виробництва приблизно 248 млрд. гривень. Їх необхідно інвестувати у виробництво протягом найближчих 3-5 років.
- Сучасний стан економіки України не дозволяє компенсувати сільгоспвиробникам певну частку собівартості виробленої ними продукції, - зазначив перший віце-президент НААН Микола Безуглий. - Тому пріоритетність направлення левової частки коштів на розвиток АПК повинна бути такою: низькі кредитні ставки, часткова або повна компенсація кредитних ставок, пільгове оподаткування. Причому фінансування АПК повинно здійснюватись через відповідні програми, в яких чітко мають бути визначені пріоритети. Тобто галузі, які мають солідну рентабельність, як, наприклад, олійно-жировий комплекс або птахівництво, можна було би сміливо пустити у самостійне "плавання". А от, наприклад, овочівництво, садівництво, молочне скотарство, свинарство, біоенергетика, зрошення самі не зможуть подолати існуючі проблеми.
На думку вчених академії, вирішення проблем з фінансового забезпечення розвитку АПК не може бути ефективним, якщо не буде запроваджено ринок землі. За умови, якщо всі гілки влади будуть працювати скоординовано, то науковці прогнозують і припускають можливість запровадження ринку землі вже в 2012 році. Водночас попереджають, щоб її ринок був контрольованим і без спекуляцій, необхідно створити державну іпотечну установу, яка контролюватиме рух земель сільгосппризначення.
Також за словами Миколи Безуглого, важливим елементом у рамках аграрної реформи є створення механізмів формування справедливої ціни на сільгосппродукцію, яка би забезпечувала рентабельне виробництво. На думку науковців ліквідація диспаритету цін повинна відбуватись завдяки перерозподілу прибутку, який отримується у ланцюжку «виробник - переробник - продавець» у такий спосіб, щоб усі учасники цього процесу мали рівноцінні доходи. Також важливим кроком економічно-організаційних заходів реформи АПК вчені називають переведення агровиробництва зі стану стихійного ринку в контрольований і регульований державою процес. В академії впевнені, що це можливо тільки завдяки складанню балансів виробництва основних видів агропродукції.
Водночас вчені НААНУ попереджають, що реформи АПК торкнуться не тільки економічно-організаційних заходів, а й зобов'яжуть виробників дотримуватись певних правил. Одним із найвдаліших методів формування вимог до сільгоспвиробників може стати запропонований Мінагрополітики України Аграрний паспорт району, в якому будуть визначені оптимальні сівозміни для конкретної природно-кліматичної зони, пропонуватиметься оптимальна структура виробництва з урахуванням особливостей даного регіону. Цей комплекс заходів зобов'яже товаровиробників виробляти характерну для даного регіону продукцію тваринництва, забезпечить збереження родючості ґрунтів, виконання балансів, розроблених згідно із запропонованою концепцією розвитку агропромислового виробництва в нашій державі. До розробки аграрних паспортів районів вже приступили науково-дослідні установи НААН України.
Зрозуміло, що аграрна наука долучилась до розроблення засад із реформування АПК і здійснює необхідне наукове забезпечення розвитку галузей. Але ж знову таки постає питання - чи дослухається до пропозицій науковців влада і чи перенесуться теоретичні розрахунки на практику?
Людмила ЛЕБІДЬ
