- У Полтаві стартував 15-й Зліт відмінників навчання ВНЗ Мінагрополітики
- Ректор Львівського ветуніверситету подав у відставку
- На Дніпропетровщині за ініціативи губернатора Олександра Вілкула пройшов Студентський ярмарок сільськогосподарських вакансій-2012
- ЗОЛОТЕ КУРЧА-2007
- ПРАЦЮВАТИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ – ТАК! ЖИТИ В СЕЛІ – НІ!
АМБІТНА МОЛОДЬ ПОТРІБНА Й БІДНИМ, І БАГАТИМ
Щороку вищі й середні заклади освіти закінчують тисячі молодих людей, значна частина яких потім не йде працювати за спеціальністю, а влаштовується, куди поталанить. Не виняток і аграрні коледжі, університети чи академії, чиїх випускників сьогодні де тільки не зустрінеш: у банках, КРУ, податковій міліції...
АУДИТОРІЯ... У ПОЛЬОВІЙ ФІЛІЇ
То, може, нашим сільськогосподарським підприємствам не потрібні молоді, здібні агрономи, ветеринари, зоотехніки, менеджери сільськогосподарського виробництва?
– Ну що Ви, їй-бо, таке запитуєте? – щиро дивується мій співрозмовник – проректор з наукової роботи Полтавської державної аграрної академії, завідувач кафедри землеробства та агрономії, кандидат сільськогосподарських наук, професор, заслужений працівник сільського господарства України Микола Опара. – Не стоїть питання: чи потрібні здібні випускники аграрних вузів Україні. Їх у державі катастрофічно не вистачає!
У нашій академії навчається близько 8 тисяч студентів. Є контрактна форма навчання й держзамовлення. Ті, котрі вчаться за держзамовленням, після закінчення навчання майже всі їдуть на роботу в господарства. І все одно, працювати там нікому. Адже якщо молода людина з амбіціями приїздить у село, а там – ні житла, ні клубу, навіть дитячих садочків немає, то вона там довго не затримається, повернеться до Полтави.
З іншого боку, сильні господарства сьогодні теж мають велику потребу в кваліфікованих кадрах. Тому що, як не дивно це звучить, окремі молоді спеціалісти побоюються йти працювати туди, де новітні технології, високі вимогливість та дисципліна.
Щоб якось мінімізувати цю проблему, ми організували філії академії на виробництві. На сьогодні їх у нас дві: ПП «Агроекологія» Шишацького району та СВУ «Маяк» – Котелевського. Тут наші студенти проходять навчальну та виробничу практику, а аспіранти займаються дослідницькою роботою.
Нещодавно в СВК «Маяк» відбувся публічний захист випускних магістерських робіт факультету ветеринарної медицини.
Миколо Миколайовичу, нині українську економіку переформатовують під європейську. В сфері підготовки спеціалістів Полтавську аграрну академію, очевидно, теж «підганяють» під західні ранжири?
– Взагалі-то рівень підготовки спеціалістів у нас не гірший, ніж у Польщі, Німеччині або Франції. У нас навіть більш висока освітня планка... Але, справді, останнім часом ми проводимо певну «реконструкцію» навчального процесу. Вона полягає в тому, що ми більше уваги приділяємо самостійній підготовці студентів. Ще один важливий напрям – дистанційна освіта...
Як відомо, фундамент якісної академічної освіти – тісне поєднання навчального процесу з науковою роботою.
– Справді, повноцінний спеціаліст повинен володіти навичками наукових досліджень. Та, на жаль, держава недостатньо виділяє коштів на вузівську науку. Скажімо, на нашу академію на рік було виділено всього 200 тис. грн., а треба разів у десять більше.
Незважаючи на це, ми активно долучаємо студентів до науки. Студентські наукові гуртки функціонують на всіх 50 кафедрах. Нещодавно в академії пройшла студентська наукова конференція, присвячена 70-річчю Полтавської області, за два дні роботи якої з доповідями виступили більше 400 студентів!
Також у Полтавській державній аграрній академії є аспірантура з 13 спеціальностей, де на денному й заочному відділеннях навчається 56 аспірантів, працюють понад 50 здобувачів ступеня кандидата наук.
Уже кілька років при академії існує НДІ агрономії, який координує наукові дослідження на факультетах агрономічному та механізації сільського господарства, створено селекційний центр. 35 років функціонує у нас селекційна лабораторія, де провідні вчені академії займаються виведенням нових сортів сільськогосподарських культур.
ЗА КОРДОН – ПО ЄВРОПЕЙСЬКЕ МИСЛЕННЯ
– Наш вуз почав співпрацювати з іноземними університетами та сільськогосподарськими установами, щойно з'явилась можливість, у середині дев'яностих років минулого століття, – приєднується до розмови проректор з міжнародних зв'язків, декан підготовчого факультету ПДАА, кандидат сільськогосподарських наук Олег Горб.
Зокрема, з університетом Хоенхайм м.Штутгарт (Німеччина) ми контактуємо з 1995 року. Там щороку проходять стажування та виконують спільні наукові дослідження викладачі та науковці нашої академії. В свою чергу аспіранти та студенти з університетів Німеччини проводять свої власні досліди на базі нашого учгоспу і господарств області.
З університетом прикладних наук Вайнштефан м.Тріездорф (Німеччина) академія співпрацює з 1996 року: це і проходження практики, і навчання наших студентів у Німеччині та проведення спільних наукових проектів.
Уже тривалий час на посаді радника ректора академії з міжнародних питань працює експерт Центру інтернаціональної Міграції «СІМ» (м.Франкфурт-на-Майні) професор, доктор Райне Пльойзе, котрий допомагає нам розширювати міжнародні зв'язки та покращувати матеріально-технічну базу академії.
З університетом Хоенхайм і Віденським університетом польових культур та екологічного землеробства (Австрія) ми виграли європейський грант. За мету ставилася організація нового магістерського курсу на базі агрономічного факультету ПДАА з назвою «Екологічне рослинництво».
Обсяг знань, які ми даємо на цьому магістерському курсі, повністю відповідає тим знанням, які дають в європейських університетах. І в наших студентів є можливість по закінченні магістерського курсу поїхати до тієї ж Німеччини, без навчання скласти іспити й отримати німецький диплом.
Що стосується зв'язків з іншими країнами, то лише торік ми уклали 10 договорів про співпрацю з Данією, Великобританією, Францією, Швецією, Норвегією, Угорщиною, Швейцарією та Польщею.
То й чого студенти там навчаються?
– Мислити по-іншому, по-європейськи. В них змінюється менталітет. Повернувшись з такої практики, чимало студентів переводяться на заочне відділення і започатковують власний бізнес – створюють тваринницькі ферми або відгодівельні комплекси. Тобто, для світогляду молодої людини закордонна практика дає дуже багато. Якщо наші хлопці в Полтаві під батьківською опікою, то потрапляючи туди, вони проходять такий собі «курс молодого бійця».
Як оцінюють рівень ваших підопічних ті, хто надає їм можливість пройти практику за кордоном? Вони готові працювати в сільському господарстві в умовах ЄС?
– Запевняю Вас, українців у Європі поважають. До них там не ставляться, як до людей другого сорту. Тому що наші люди роботящі й кмітливі.
Я сам у 1995 році пройшов практику в Німеччині, коли ще був аспірантом, а тому знаю це не з чужих розповідей.
ХТО НАГОДУЄ СУСПІЛЬСТВО?
Миколо Миколайовичу, – знову звертаюся до професора Миколи Опари, – щойно я почув про високий рівень підготовки студентів в Полтавській аграрній академії. І такий ВНЗ в Україні не один. Чому ж тоді наше сільське господарство в тупику? Які бачите перспективи вітчизняної аграрної освіти й наших сіл в цілому?
– Я вважаю, нашою великою помилкою було те, що зруйнували колгоспи. Зарубіжний досвід свідчить: фермери самі ніколи не нагодують суспільство. Майбутнє – за великими господарствами, такими, як «Агросоюз» на Дніпропетровщині, що працює з використанням сучасних технологій. Ми туди їздимо вчитися, возимо студентів і викладачів. Нам би таких ефективних сільгоспвиробників більше. Та поки, на жаль, їх у державі негусто.
Але я – оптиміст. І вірю в те, що українське село відродиться, а держава почне на ділі перейматися його проблемами.
...А молодь у нас прекрасна, прекрасні студенти... В цьому Ви навіть не сумнівайтеся.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ
