Аграрний тиждень. Україна
» » » Використанню і охороні земель потрібна стратегія
» » » Використанню і охороні земель потрібна стратегія

    Використанню і охороні земель потрібна стратегія


    Продовження теми. Початок читайте, будь ласка, в №14 нашої газети.

     

    Шляхи і способи розвязання проблеми, терміни виконання

    Основну увагу слід зосередити на створенні Служби охорони земель, яка повинна перебрати на себе всі зобов’язання (випливають з відповідного Закону «Про охорону земель» і інших законів) і стати центральним виконавчим органом, що відповідає за стан земельних ресурсів країни. Наявні в країні служби, які мали скласти основу нової системи контролю і управління земельними ресурсами (землевпорядна, охорони родючості ґрунтів, екологічна, санітарно-епідеміологічна) працюють розрізнено, виконуючи вузькі потреби відомств. Значною частиною земельних ресурсів (під лісами, відомств, запасу, гірських територій, населених пунктів) об’єктивно управляти ще важче, бо немає майже жодних матеріалів про ґрунти.

    Служба здійснюватиме програмне, методичне, правове і нормативне забезпечення моніторингових і ґрунтово-агрохімічних обстежень, створюватиме і контролюватиме хід виконання ґрунтоохоронних програм, братиме активну участь у просвітницько-виховній ґрунтоохоронній роботі.

    Реалізація будь-яких об’єктивних механізмів контролю стану ґрунтів (як основи наступного їх оптимального управління) неможлива на базі застарілих підходів.

    Основні шляхи реалізації стратегії:

    - удосконалення існуючих і розробка нових більш дієвих законів про охорону ґрунтів і їхню родючість. Зокрема, потрібно прийняти нові закони: про ґрунт, про моніторинг ґрунтів, про екологічно чисті землі, про особливо цінні і зникаючи ґрунтові об’єкти, про вивід деградованих і малопродуктивних земель з ріллі і їх консервацію, про органічне виробництво, про страхування земель тощо. Кожна гілка влади, як на державному, так і на місцевому рівні повинна бути відповідальною за раціональне використання, охорону і захист ґрунтів, тримати ці питання у полі свого зору: контролювати стан, приймати адекватні управлінські рішення, залучати фінансові ресурси для їх здійснення, а в разі необхідності карати порушників, привертати увагу ЗМІ, організовувати освітянську і виховну роботу. Таку ж відповідальність повинні мати власники земель: не можна родючі землі використовувати не за призначенням, захаращувати ґрунти. Особливо уважно і згідно регламентам необхідно поводитись з відходами, які здатні погіршувати ґрунти, рослини, водні джерела;

    - підняття рейтингу проблеми захисту і відтворення ґрунтів у суспільстві. Держава повинна імплементувати стратегію, надати їй статусу національної, довести її до кожної області, району, сільгосппідприємства, віднайти кошти для фінансування (за рахунок земельного податку і коштів землекористувачів). Дії держорганів влади зверху донизу треба підпорядкувати вирішенню стратегії. Цьому ж повинна сприяти діяльність політичної еліти суспільства, вищої, середньої і нижньої ланок керівництва;

    - оновлення кадастрової, картографічної та аналітичної інформації про ґрунти через достатньо швидкий розвиток деградаційних процесів. В Україні обстеження земельних ресурсів ведеться за методикою і даними обстеження ґрунтів 1957-1961 років! Країна не має сучасних карт, усі матеріали, що базуються на їхній основі (зонування, районування, бонітети, різноманітні агротехнічні рекомендації тощо), потребують оновлення. На новому етапі вивчення ґрунтового покриву, обстеження ґрунтів для складання нових карт і уточнення генетичної приналежності ґрунтів не повинні бути відірвані від агрохімічної паспортизації, як це склалося протягом десятиліть;

    - крім виробничих аспектів, передбачає створення національної мережі спостережень моніторингу, який став ознакою цивілізованості у багатьох країнах, гармонізацію і включення її до міжнародних мереж, надання відповідного статусу;

    - приведення у відповідність вимогам часу стану наукового забезпечення проблеми раціонального землекористування, особливо проблеми подолання деградації земель, а саме: задіяти геоінформаційні, дистанційні, автоматизовані комп’ютерні, інші сучасні технології для забезпечення обґрунтованих просторових рішень, ідентифікації деградаційних явищ, особливо ерозії, протидеградаційної організації сільгосптериторії, нових методів упорядкування інформації у вигляді баз даних і експертних автоматизованих систем з розширеними можливостями довідкового обсягу;

    - залучення усіх верств суспільства до оволодіння максимумом знань про ґрунти і необхідність їх охорони. Збільшити обсяги і якість викладання ґрунтознавства і охорони ґрунтів у школах, технікумах, інститутах, університетах, видати відповідні підручники для різних категорій споживачів інформації. Деградація земель - результат несприятливого стану суспільства, негармонізованих зв’язків між різними його шарами, результат недостатніх знань і невміння організувати відповідну роботу;

    - створення мережі консультаційних і навчальних центрів для запобігання деградації земель. Розгорнути освітянську діяльність у ЗМІ, особливо по телебаченню, організувати демонстраційні заходи, конференції, фахові та популярні видання, буклети. Тематика, пов’язана з охороною земель, повинна стати найважливішою;

    - залучення громадської підтримки, ЗМІ. Громадські організації (наукові товариства, союзи товаровиробників, різні фонди екологічного, правового і інших спрямувань), як атрибут цивільного демократичного суспільства, практично не впливають на вирішення питань раціонального використання і збереження ґрунтового покриву країни. Потрібно активізувати зусилля органів державної і місцевої влад, власників землі і землекористувачів на охороні земель, підвищенні культури землеробства, якості еколого-виховної роботи тощо. Стратегія повинна передбачати розширення робіт у регіонах, формування базових господарств (зразків захищених територій);

     - зменшення розриву між наукою, владою і суспільством. Точніше - між ґрунтознавцями, які розробляють рекомендації із захисту ґрунтів, менеджерами, які повинні створювати умови для їх впровадження, і агросферою, яка повинна активно сприймати наукові рекомендації (опрацювання механізмів взаємодії між верствами суспільства);

     - активізація міжнародної співпраці для розробки ефективної стратегії захисту ґрунтів від деградації. Головне тут – виявити найбільш цінний досвід країн у вивченні деградованих земель, їх реабілітації і зробити його надбанням для України.

    Табл. Терміни реалізації стратегії: до 2015 рр. – досягнення простого відтворення агроекосистем, ґрунтової родючості, призупинення основних видів ґрунтової деградації; 2016 - 2020 рр. – досягнення розширеного відтворення агроекосистем; 2021-2025 рр. - поступове досягнення сталого землекористування і бездеградаційного розвитку ґрунтового покриву.

                                                                                                                                                          Михайло ЗУБЕЦЬ,

                                                                                                                                    Віталій МЕДВЕДЄВ,

                                                                                                                                         Святослав БАЛЮК,

                                Президія Національної академії аграрних наук України,

                                  Національний науковий центр

        «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» НААНУ

     

    Далі буде.





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Використанню і охороні земель потрібна стратегія


Продовження теми. Початок читайте, будь ласка, в №14 нашої газети.

 

Шляхи і способи розвязання проблеми, терміни виконання

Основну увагу слід зосередити на створенні Служби охорони земель, яка повинна перебрати на себе всі зобов’язання (випливають з відповідного Закону «Про охорону земель» і інших законів) і стати центральним виконавчим органом, що відповідає за стан земельних ресурсів країни. Наявні в країні служби, які мали скласти основу нової системи контролю і управління земельними ресурсами (землевпорядна, охорони родючості ґрунтів, екологічна, санітарно-епідеміологічна) працюють розрізнено, виконуючи вузькі потреби відомств. Значною частиною земельних ресурсів (під лісами, відомств, запасу, гірських територій, населених пунктів) об’єктивно управляти ще важче, бо немає майже жодних матеріалів про ґрунти.

Служба здійснюватиме програмне, методичне, правове і нормативне забезпечення моніторингових і ґрунтово-агрохімічних обстежень, створюватиме і контролюватиме хід виконання ґрунтоохоронних програм, братиме активну участь у просвітницько-виховній ґрунтоохоронній роботі.

Реалізація будь-яких об’єктивних механізмів контролю стану ґрунтів (як основи наступного їх оптимального управління) неможлива на базі застарілих підходів.

Основні шляхи реалізації стратегії:

- удосконалення існуючих і розробка нових більш дієвих законів про охорону ґрунтів і їхню родючість. Зокрема, потрібно прийняти нові закони: про ґрунт, про моніторинг ґрунтів, про екологічно чисті землі, про особливо цінні і зникаючи ґрунтові об’єкти, про вивід деградованих і малопродуктивних земель з ріллі і їх консервацію, про органічне виробництво, про страхування земель тощо. Кожна гілка влади, як на державному, так і на місцевому рівні повинна бути відповідальною за раціональне використання, охорону і захист ґрунтів, тримати ці питання у полі свого зору: контролювати стан, приймати адекватні управлінські рішення, залучати фінансові ресурси для їх здійснення, а в разі необхідності карати порушників, привертати увагу ЗМІ, організовувати освітянську і виховну роботу. Таку ж відповідальність повинні мати власники земель: не можна родючі землі використовувати не за призначенням, захаращувати ґрунти. Особливо уважно і згідно регламентам необхідно поводитись з відходами, які здатні погіршувати ґрунти, рослини, водні джерела;

- підняття рейтингу проблеми захисту і відтворення ґрунтів у суспільстві. Держава повинна імплементувати стратегію, надати їй статусу національної, довести її до кожної області, району, сільгосппідприємства, віднайти кошти для фінансування (за рахунок земельного податку і коштів землекористувачів). Дії держорганів влади зверху донизу треба підпорядкувати вирішенню стратегії. Цьому ж повинна сприяти діяльність політичної еліти суспільства, вищої, середньої і нижньої ланок керівництва;

- оновлення кадастрової, картографічної та аналітичної інформації про ґрунти через достатньо швидкий розвиток деградаційних процесів. В Україні обстеження земельних ресурсів ведеться за методикою і даними обстеження ґрунтів 1957-1961 років! Країна не має сучасних карт, усі матеріали, що базуються на їхній основі (зонування, районування, бонітети, різноманітні агротехнічні рекомендації тощо), потребують оновлення. На новому етапі вивчення ґрунтового покриву, обстеження ґрунтів для складання нових карт і уточнення генетичної приналежності ґрунтів не повинні бути відірвані від агрохімічної паспортизації, як це склалося протягом десятиліть;

- крім виробничих аспектів, передбачає створення національної мережі спостережень моніторингу, який став ознакою цивілізованості у багатьох країнах, гармонізацію і включення її до міжнародних мереж, надання відповідного статусу;

- приведення у відповідність вимогам часу стану наукового забезпечення проблеми раціонального землекористування, особливо проблеми подолання деградації земель, а саме: задіяти геоінформаційні, дистанційні, автоматизовані комп’ютерні, інші сучасні технології для забезпечення обґрунтованих просторових рішень, ідентифікації деградаційних явищ, особливо ерозії, протидеградаційної організації сільгосптериторії, нових методів упорядкування інформації у вигляді баз даних і експертних автоматизованих систем з розширеними можливостями довідкового обсягу;

- залучення усіх верств суспільства до оволодіння максимумом знань про ґрунти і необхідність їх охорони. Збільшити обсяги і якість викладання ґрунтознавства і охорони ґрунтів у школах, технікумах, інститутах, університетах, видати відповідні підручники для різних категорій споживачів інформації. Деградація земель - результат несприятливого стану суспільства, негармонізованих зв’язків між різними його шарами, результат недостатніх знань і невміння організувати відповідну роботу;

- створення мережі консультаційних і навчальних центрів для запобігання деградації земель. Розгорнути освітянську діяльність у ЗМІ, особливо по телебаченню, організувати демонстраційні заходи, конференції, фахові та популярні видання, буклети. Тематика, пов’язана з охороною земель, повинна стати найважливішою;

- залучення громадської підтримки, ЗМІ. Громадські організації (наукові товариства, союзи товаровиробників, різні фонди екологічного, правового і інших спрямувань), як атрибут цивільного демократичного суспільства, практично не впливають на вирішення питань раціонального використання і збереження ґрунтового покриву країни. Потрібно активізувати зусилля органів державної і місцевої влад, власників землі і землекористувачів на охороні земель, підвищенні культури землеробства, якості еколого-виховної роботи тощо. Стратегія повинна передбачати розширення робіт у регіонах, формування базових господарств (зразків захищених територій);

 - зменшення розриву між наукою, владою і суспільством. Точніше - між ґрунтознавцями, які розробляють рекомендації із захисту ґрунтів, менеджерами, які повинні створювати умови для їх впровадження, і агросферою, яка повинна активно сприймати наукові рекомендації (опрацювання механізмів взаємодії між верствами суспільства);

 - активізація міжнародної співпраці для розробки ефективної стратегії захисту ґрунтів від деградації. Головне тут – виявити найбільш цінний досвід країн у вивченні деградованих земель, їх реабілітації і зробити його надбанням для України.

Табл. Терміни реалізації стратегії: до 2015 рр. – досягнення простого відтворення агроекосистем, ґрунтової родючості, призупинення основних видів ґрунтової деградації; 2016 - 2020 рр. – досягнення розширеного відтворення агроекосистем; 2021-2025 рр. - поступове досягнення сталого землекористування і бездеградаційного розвитку ґрунтового покриву.

                                                                                                                                                      Михайло ЗУБЕЦЬ,

                                                                                                                                Віталій МЕДВЕДЄВ,

                                                                                                                                     Святослав БАЛЮК,

                            Президія Національної академії аграрних наук України,

                              Національний науковий центр

    «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» НААНУ

 

Далі буде.





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.