Зважаючи на те, що полеміка про ринок земель сільськогосподарського призначення ведеться надто довго на різних рівнях, до цього часу не прийнято необхідних законодавчих актів. Хоча дія мораторію на купівлю-продаж землі встановлена до січня 2008 року, водночас нелегальний ринок діє повним ходом. Тому за дорученням міністра аграрної політики України 29 листопада відбулася відповідна нарада за участю представників міністерства, Держземагентства, УААН, громадських організацій.
Розглядаючи стан підготовки законодавчої бази для запровадження ринку земель та зняття мораторію на землі сільгосппризначення, в т.ч. законопроект Секретаріату Президента України, неординарною виявилась авторська пропозиція заступника директора Департаменту Олександера Коваліва, який вже чотири роки пропонує депутатам Верховної Ради свій проект Закону “Про ринкові земельні відносини на землях сільськогосподарського призначення”.
Перший заступник міністра Борис Супіханов, який проводив нараду, та інші підтримали саме його.
Завданням авторського проекту є комплексне забезпечення стабільного розвитку та функціонування ринкових земельних відносини і ринку земельних ділянок, захисту прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, врегулювання відносин власності та виправлення помилок, допущених у процесі роздержавлення й приватизації цих земель, а також встановлення обов’язків фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави щодо сприяння раціоналізації формування стабільного і ефективного сільськогосподарського землекористування та організації і використання сільських територій у відповідності комплексного науково обґрунтованого державного землеустрою.
Ключовим механізмом визнається те, що перші трансакції – первинне відчуження, застава чи зміна цільового призначення тощо земельних ділянок (паїв) сільськогосподарського призначення, переданих безоплатно громадянам України внаслідок роздержавлення і приватизації земель, а також тих земельних ділянок сільгосппризначення, що належать до державної та комунальної власності і підлягають продажу, мають проходити лише через відповідну державну установу.
Послідуючі трансакції земельних ділянок сільгосппризначення відбуватимуться на вільному ринку лише після того, як відбудуться перші трансакції та буде здійснено впорядкування і формування мінімально неподільних масивів чи господарських одиниць відповідно до затверджених матеріалів державного землеустрою.
Пропонується, що Державною установою може виступати відповідний Національний земельний банк України.
Прес-служба Мінагрополітики