- Карасю – у народні маси, товстолобу - в елітне філе
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- В очікуванні великої риби
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
Ловись, рибко, велика і… корисна
Рибне господарство завжди відігравало важливу роль у постачанні сировини суміжним галузям національної економіки та у забезпеченні продовольчої безпеки України. Сьогодні воно ще перебуває у складній ситуації, та протягом 2011 р. вже закладено досить міцний фундамент і створено передумови для подальшого розвитку рибної галузі.
Нещодавно міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк наголосив, що необхідно докласти максимум зусиль, щоб задіяти всі внутрішні водоймища для вирощування прісноводної риби. Наша країна є залежною від імпорту риби. Близько 60-70% цього продукту завозиться з-за кордону. І як це не парадоксально, та прісноводна вітчизняна риба коштує дорожче, ніж імпортована морська. Тому держава, міністерство і Держрибагентство мають зробити все можливе, аби водні ресурси використовувалися ефективно. Саме таке завдання поставив перед працівниками галузі профільний міністр Микола Присяжнюк.
Він також наголосив, що сьогодні має бути переглянуто ряд підходів до ведення рибного господарства: «Необхідно ініціювати перегляд угод на оренду внутрішніх водоймищ, розрахувати обов’язкове навантаження на 1 га з урахуванням усіх можливостей і допустимі обсяги вилову риби». Посадовець підкреслив, що необхідно докласти зусилля для налагодження виробництва саме товарної риби.
«Сьогодні нам потрібна товарна продукція. Ми розвиваємо мережу оптових ринків агропродукції, відновлюємо заготівельну систему, і я впевнений, що проблем із реалізацією риби в країні не буде», - відмітив міністр.
Які резерви і ноу-хау буде задіяно задля продовження започаткованих у минулому році позитивних зрушень, щоб стабілізувати ситуацію та створити необхідні умови у реалізації державної політики у сфері рибного господарства? Шукати відповіді на ці запитання ми вирушили до Інституту рибного господарства НААН України.
Лебідь, Рак і Щука
Директор інституту Ігор Грициняк роботі у галузі віддав 36 років, останні 7 із них працює тут. Про «водні лани» і про те, чи складно підвищувати рибну врожайність, може розповідати не один день. З перших хвилин розмови стає зрозуміло: він щиро вболіває за галузь і намагається зробити рибну революцію не лише в інституті, а й на водних плесах, і на рибному ринку. Аби не втрачати час, не віднаходити велосипеда, обїздив півсвіту, щоб усе краще «занурити» у вітчизняну практику.
- 120 тис. т риби Україна виловлювала для споживання у 90-х роках, які були піковими. Сьогодні показники обміліли до 40 тис. т, - наводить статистичні дані Ігор Іванович. – Комерціалізація галузі, підкошена репродукційна база, тіньові вилови і поділ справи на «водно-земельно-дамбове господарство» стало тим ударом, що і призвів до такого стану. Останнє спрацювало за сценарієм відомої басні про Лебедя, Рака і Щуку. Здавалося б, про сумний кінець знають усі, але ніхто не попередив його розвитку у рибництві. От і виходить: маємо те, що маємо…
Складною залишається ситуація на внутрішніх водоймах, відновлення ресурсного потенціалу яких вимагає системних заходів із відтворення водних біоресурсів, і проведення яких неможливе без допомоги уряду та активної участі представників громадських організацій. Для забезпечення заходів із селекції та відтворення водних біоресурсів передбачені видатки в обсязі 54,0 млн. грн., які перевищують минулорічний показник більше ніж утричі, завдяки чому буде збільшено обсяги зариблення природних водойм загальнодержавного значення, що, в свою чергу, сприятиме підвищенню їх рибопродуктивності, створенню потужної селекційно-племінної бази.
Варто відзначити, що надзвичайно важливим для підприємств рибної галузі усіх форм власності є прийняття Закону України «Про аквакультуру», бо вона є перспективним напрямом розвитку рибництва з огляду на те, що використання наявного фонду внутрішніх водойм для потреб рибного господарства впродовж останніх років склало менше ніж 30% від потенційних можливостей, а можливості марікультури використовуються менш ніж на 1%. Наразі очікуємо, що важливий документ підпише Президент Віктор Янукович, і внутрішні водойми запрацюють на повну потужність.
Так, цим законом планується встановити порядок відносин держави, місцевого самоврядування з підприємствами, які працюють в аквакультурі у внутрішніх водних об'єктах, внутрішніх морських водах і територіальному морі України. Це дозволить збільшити обсяги виробництва продукції аквакультури.
- Доводилося чути, що браконьєри завдають значної шкоди. Скільки припадає на тіньовий вилов риби? – цікавимося.
- Цифра змінюється і сьогодні становить 25-30%, - каже Ігор Іванович. - Вирівняти ситуацію допоможуть єдині для всіх правила гри. Пріоритетним залишається впровадження форми річної звітності з виробництва продукції аквакультури, що дозволить покращити державний нагляд у сфері аквакультури, розповсюдити звітність на фізичних осіб-підприємців і вирішить питання одержання цілісної та достовірної інформації про обсяги виробництва та реалізації рибопродукції, вирощеної в умовах аквакультури.
Норма є, риби - немає
- Мати якомога більший асортимент риби - в інтересах людини, адже кожен вид риби має свій склад мікроелементів, жирів тощо. Тому вихід для невеликих підприємств - спеціалізація, налагодження виробництва широкого спектру рибної продукції, - коментує вихід майже із тупикової ситуації в.о. академіка-секретаря Відділення ветеринарної медицини і зоотехнії НААН Остап Жукорський. - Ставкові господарства можуть спеціалізуватися на ставкових рибах: коропі, линах, лящах тощо. У цьому будуть зацікавлені і супермаркети, бо що більший асортимент, то більше матимуть покупців. Ми виробляємо лише 20% до того, що необхідно споживати. Ось і виходить, що прісноводної риби за рік кожен українець споживає 1- 2 кілограми. У рибному кошику - переважно короп і товстолобик. Товстолоба вважають біологічним меліоратором водосховища. Риба особливо корисна дітям. А от найпоживніша серед наших знайомих видів із прилавка – окунь. Та у раціон треба включати й лососеві та осетрові. Є вони у продажу, та для багатьох ціни на цю продукцію «кусаються».
Більшість видів риб діти можуть вивчати лише у книжках. Червона книга тріщить по швах від тієї кількості видів, що вже зникають із водойм. Завдання інституту частково і полягає у тому, аби повернути у річки, моря і ставки ті цінні породи, що вже на межі зникнення.
- Цьогоріч плануємо встановити український рекорд: буде поставлено на прилавки першу тисячу тонн лосося, - прогнозує ситуацію Ігор Іванович. – Маємо маточне стадо цього виду риби, а тому подальше зростання – не за горами.
За словами вченого, справа не лише в кількості. Не менш важливо споживати якісні продукти. А для цього в інституті відкрили лабораторію якості. І тут же завантажили її роботою, адже щодня тривають дослідження риби, якій згодовують корми, заправлені ехінацеєю, йодом, селеном, кремнієм. Окремих «посадили» на пророщене зерно: риба стала «солодкою» і значно м’якшою. Для споживачів продукції виходить користь у квадраті. Про ці розробки наших аграрних учених довідалися у світі й просять поділитися досвідом. Інститут рибного господарства НААН - єдиний в Україні. А тому тут сконцентрована робота із селекції, наукового забезпечення галузі, боротьби з хворобами риб. Відтак сама напросилася тема реорганізації закладу. Ось і з’явилися у закладі нові лабораторії імунології і ДНК, де всі роботи ведуться на молекулярному рівні. Активно працює лабораторія біотехнологій. Створений спермобанк, кріобанк генетичних ресурсів. Відтепер установа забезпечує 80% селекційного матеріалу, що дає змогу вести інтенсивне виробництво і впроваджувати поліаквакультуру у виробництво.
З «Нивки» - по Україні
- В Україні є всі передумови для ведення прибуткового бізнесу в цій галузі: велика кількість водних об’єктів, зростаючий попит на продукцію, вдале географічне розташування для експорту, - каже завідуючий відділом селекції риб інституту Віталій Бах. - Поряд із розведенням звичайних для нас видів риби - коропа, білого амура, карася, товстолобика - особливу любов у виробників продукції рибництва здобуває розведення осетрових. Дуже смачне м'ясо і велика кількість цінної ікри привертають дистриб'юторів продукції рибництва, що забезпечує стабільний прибуток власникам аквакультур. Відомо, що у природних умовах короп набирає 1 кг ваги за 3-4 роки, а при інтенсивному годуванні - за два.
У племзаводі «Нивка» - дослідному господарстві інституту – ми і побачили, як теорія проявляє себе на практиці. Тут виблискують лускою коропи вагою по 3-4 кілограми. Були, розповідають науковці, і рекордсмени: зустрічалися ваговики навіть по 20 кілограмів!
Білий амур і товстолоб полюбляють рослинну їжу. Малолускатий короп завойовує все більше покупців. А от веслоноси - джерело ікри і м’яса - тут лише обживаються.
Сучасний інкубаційний цех працює для забезпечення молодняком господарств усієї України.
- У нинішньому році держава виділила 9 млн. грн. на селекцію, а значить наукові роботи і надалі продовжуватимуться, - радіє Ігор Іванович.
Із почутого і побаченого висновок напрошується сам: коли проблемами опікуються професіонали, коли держава не стоїть осторонь болючих питань, тоді точно справа буде набирати обертів. А значить, на столі українців буде вітчизняна продукція, і не лише у «рибні дні».
Вікторія ЛЯХОВЕЦЬ
Врізи:
*Водні ресурси України, доступні для розведення аквакультури, оцінюються в 1 млн. га, включаючи водні резервуари – 800 тис. га, ставки – 122,5 тис. га, озера – 86,5 тис. гектарів.
*Нині рибні підприємства виробляють близько 25-30 тис. т товарної риби.
*Нещодавно уряд затвердив Державну цільову програму розвитку рибного господарства на 2012-2016 рр. На її реалізацію планується спрямувати 2,58 млрд. грн., 35% необхідних коштів - інвестиції та гроші з інших джерел.
*На українському ринку зараз представлено більше ніж 3000 операторів, але внутрішній ринок характеризується високим рівнем концентрації: 5 компаній постачають 75% рибної продукції.
