І СКУМБРІЯ ЗАМОРСЬКА, І ОСЕЛЕДЕЦЬ...

30 October, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 8 991

Україна, щедро омиваючись на півдні Чорним та Азовським морями, свого часу славилась риболовецькими здобутками. Відтак «шаланды, полные кефали, в Одессу Костя привозил...» І не лише Костя, і не лише кефаль, бо вітчизняні риболовецькі судна досить успішно ходили за моря-океани і повертались звідти до рідних берегів із повними трюмами усілякої риби.

Та ось вже чи не два десятки літ риболовецька галузь країни у занепаді. Як наслідок, на прилавках наших магазинів 70-80% свіжозамороженої риби – з-за кордну, яка все дорожча та дорожча. А про кефаль в Одесі, до слова, нині коли й співають, а коли й зітхають…

На осінньому календарі швидко змінюються дні. Й 31 жовтня відзначене тут особливо – Міжнародним днем Чорного моря. Започаткований він 31 жовтня 1996-го, коли урядові організації Болгарії, Румунії, Росії, Туреччини, Грузії та України підписали «Стратегічний план дій із відновлення та захисту Чорного моря».

Необхідність захисту екосистеми Чорного моря виникла наприкінці 80-х років, коли через величезний антропогенний вплив екологія моря опинилась у загрозливому стані: зникла майже половина видів чорноморських риб, більшість з яких - цінні.

Одна з причин – погіршило ситуацію в Чорному морі вторгнення різного роду «переселенців», яких занесли з баластними водами з інших екосистем Світового океану іноземні судна. Та все ж основну «чорну роботу» зробили величезні каналізаційні стоки у Чорне море. Їх вплив став фатальним для живих організмів та риби: з 50 видів чорноморських риб зараз залишилося тільки 27. Якщо декілька десятків років тому 60% зі всього вилову складали цінні види риб – білуга, кефаль, камбала, осетрові, то зараз це лише один відсоток. Риби нині виловлюють у Чорному морі на третину менше.

Отже, 31 жовтня є нагода природоохоронцям, громадськості ще раз загострити проблему захисту екосистеми прихильного до нас берегами Чорного моря. Моря, історія народження якого сягає у сиву далечінь, де прадавні люди були далеко розважливішими і шанобливішими до його рибних багатств. Лише один факт: у VІ-V століттях до н.е., коли у степах господарювали скіфи, на узбережжі Криму заснували свої торгові колонії вихідці з Еллади. На згадку про себе вони залишили назви найважливіших міст старовини. Зокрема, тодішньою столицею Боспорської автократичної держави було місто Пантікапей (сучасне – Керч), назва якого у перекладі – «шлях риби».

Та звернімося знову до сьогодення. За даними Держкомстату України, починаючи із 1995 року вилов риби та інших водних живих ресурсів з кожним роком зменшувався. Це відкрило надто широкий шлях імпортерам. Хоча знаємо - «що занадто, то не здраво», бо імпортне завжди дорожче для покупця. Ринкові ціни на свіжоморожену рибу, відомо, нині зашкалюють. Колись, скажімо, досить дешеві й доступні для студентів та пенсіонерів мойва і масляна риба нині відповідно коштують 16 і 36 грн. за кілограм. Не насититися від душі і оселедцем – норвезький свіжоморожений у столиці коштує 25 грн. (а де й вище) за кілограм. При тому карту світу можна цілком вивчати із етикеток на упаковках риби – вона до нас прибуває аж із понад 70 країн світу, в т.ч. із Європи, Америки. Наші імпортери також Африка, Австралія, Океанія. У загальній структурі видового складу поставок до нас товарної риби переважають такі морські сорти як ставрида, мойва, кілька, хамса, сардина, тюлька.

Ну і ми, тут справедливості заради варто сказати, дещо експортуємо у помірних обсягах. Як каже заступник директора Департаменту охорони, використання водних біоресурсів та регулювання рибальства Державного агентства рибного господарства України Василь Плічко, на експорт у нас йде азовська риба (бичок, судак) і незначна частина ставкової риби. Хоча зараз, додає він, на рівні держави робиться все можливе, аби риболовецьку галузь відродити.

У 2011-му, варто наголосити, тут вже трапилися помітні позитивні зміни. 2012-й їх продовжує, залучаючи у свої ряди професіоналів, науковців і не лише. Як не згадати: міністр агрополітики і продовольства України Микола Присяжнюк на прес-конференції, котра пройшла у рамках цьогорічної «Агро-2012», відзначив, що завдяки сприянню держави, узгодженій роботі керівництва відповідних підприємств і молодих кваліфікованих кадрів, Україна зможе вивести рибну галузь на новий рівень. «Ми плануємо прийняти законопроекти, які дадуть можливість врегулювати кількість та форми вилову, щоб уникнути зловживань. Це сприятиме збільшенню виробництва товарної риби на території країни. Будемо вирішувати і питання розвитку океанічного флоту, зокрема, технічного переоснащення та відновлення втраченого потенціалу», - додав міністр.

Тут, дійсно, чимало передбачається. Для прикладу, модернізація існуючих та будівництво нових суден вітчизняного флоту рибної промисловості; розширення, реконструкція, технічне переоснащення і розвиток морських рибних портів, формування і утримання селекційно-племінної бази для підвищення якості об’єктів аквакультури; розширення сировинної та кормової бази рибного господарства; активізація співробітництва з іноземними державами у сфері рибного господарства тощо. Все це прописано у відповідній Державній цільовій економічній програмі розвитку рибного господарства на 2012-2016 роки. Було б, як мовиться, діло.

Адже колись, років так 20-25 тому, рибальські судна з України проводили вилов риби аж біля берегів Мавританії, Марокко, Антарктиди і не лише. Нині туди не кожне судно дійде. Бо зносилось, зістарилось... Тому і варто будувати нові судна. Тим часом скорочення вилову тріски, пікші, оселедців, морського окуня компенсується розширенням промислу менш цінних видів – мойви, минтая, сардини, скумбрії, ставриди. Моря та океани дають нам те, на що заслугували. І зовсім, на противагу бездумному ставленню людей до екології, нас не обділяють. Та ж мойва - гостя цінна для харчування. Водиться в Атлантичному, Північному Льодовитому і Тихому океанах. Належить до сімейства лососевих, хоча далеко менша, ніж її сородичі. У мойві є 23% білків, які легко засвоюються, вона має мало з’єднуючих тканин, а тому швидко вариться чи жариться. Як і всі лососеві багата кальцієм, протеїнами, Омегою-3. Ця риба є прекрасним джерелом вітамінів групи В, багата на вітаміни А і D. Селену (піднімає настрій, як і банан) у цій рибі чи не у 10 разів більше, аніж у м’ясі. Мойву рекомендують включати у меню при захворюваннях серцево-судинної системи, гіпертонії.

Зрештою, всі морепродукти, як їх не розглядай, корисні. Можливо, коли на повну потужність запрацює наша вітчизняна рибна галузь, вони стануть ще й більш доступними за цінами? Помріємо...

Валентина ПИСЬМЕННА