- №33-34 (274)
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- „АГРО-2012” запрошує
- Тіні земельного ринку
- Енергетична незалежність у гранулах
Газ закінчиться. Солома завжди буде
Ми все плачемось на непоступливість Росії в цінах на газ, зводячи всі наші біди до «блакитного» питання. У той же час, щороку наші аграрії викидають на вітер саме те, що може замінити 3 млрд. кубів газу. Це солома. Вона росте й росте, щороку поновлюючи наші паливні залежи. Ми ж цього не цінуємо й спалюємо. Про таку неощадність йшлося під час підписання угоди про співпрацю між Союзом сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (ССОКУ) та Групою компаній ЮТЕМ. У розмові з журналістами Іван Томич, що очолює об’єднання кооперативів та Руслан Свінціцький, заступник голови правління ПАТ «Південтеплоенергомонтаж» розкрили рецепти, як без проблем замінити газ соломою. І економити щороку в 4 рази!
«За даними агропідприємств, близько 20% від загальної кількості соломи використовують на потреби тваринництва в якості підстилки та корму, - розпочав Іван Томич. - Майже 70-80% подрібнюють і розкидають на полях під час збору зерна, причому половина з цього обсягу просто спалюється, щоб уникнути витрат, пов'язаних із її змішуванням з ґрунтом (переорювання земель)».
Руслан Свінціцький у свою чергу підкреслив: «Лише близько 1,5 % спалюється для енергетичних потреб та використовується для виробництва палива (пелет, брикетів)». І тут Іван Федорович згадав цікаву історію: «Уявляєте, телефонує мені один фермер у паніці: «Рятуйте, за мене взялася прокуратура!». Виявляється, підпалив він солому, а з нею й лісосмуга згоріла. Тепер мільйонні збитки виписали». Заступник голови правління «Південтеплоенергомонтаж» додає: «От бачите, що буває, коли сірники не там використовують. А міг би просто відкрити топку нашого теплогенератора й підпалити тюк соломи (250 кг), який би завдяки роботі турбовентилятора давав тепло протягом 12 годин, обігріваючи й ферму, й житлові, й побутові приміщення. Уявіть собі: собівартість тонни соломи всього 30-50 гривень. А три тонни заміняють більше 1000 кубів природного газу, за який доводиться платити понад півтисячі доларів». Журналісти буквально завалили Руслана Васильовича запитаннями щодо конструкції диво-котла. І він розкрив секрет: «Все дуже просто й звичайно. Циліндрична топка діаметром 2 метри. Водяна сорочка. Бак-акумулятор. Система автоматики, яка підтримує задану температуру теплоносія, керуючи вентилятором». Як виявилося далі, управляти солом’яним теплогенератором може один оператор. І «відпочиваючи». Бо заглядати до автоматики можна через 4 години.
«Перспективу котлів, що працюють на альтернативному відновлюваному паливі, ми розпочали вивчати в 2000 році. – Продовжує Руслан Свінціцький. Хоча ЮТЕМ має 80-річний досвід спорудження великих теплоелектростанцій, а потім і АЕС. Але Данія нас здивувала практичністю. Побачивши, як там працюють солом’яні теплогенератори, ми вирішили й в Україні таке запровадити. Придбали в датчан 4 ліцензії й взялися за виробництво «альтернативних» котлів у нашій державі. До речі, як енергоресурси, біомасу широко використовують й наші сусіди - Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія, країни Прибалтики. Щорічно в цих країнах перетворюють на тепло до 30% виробленої соломи. А щоби було зручно й без проблем грітися соломою, треба мати навантажувач, який подаватиме в топку тюки, бо людина їх не підійме» До розмови долучився й голова комітету біоенергетичних технологій ССКОУ Олександр ТОМЛЯК: «Навіть без складу для соломи можна обійтися. Достатньо тюки щільно спресувати й скласти пірамідою просто неба. У такому стані вони можуть пролежати понад 3 роки». Іван Томич більше розповів про угоду, яку підписав з ЮТЕМ. А саме: «Відповідно до договору, який ми щойно уклали, ми зобов’язалися об'єднувати зусилля та свої можливості, у тому числі і на основі кооперативних об'єднань селян, з метою стимулювання розвитку використання біоенергетичних технологій у сільській місцевості. Маємо проводити спільні заходи, семінари, конференції, ділові зустрічі, круглі столи з широкою участю сільгоспвиробників, місцевої влади для інформування щодо біотехнологій. Передбачено й надання практичної допомоги кооперативам, підприємцям у вирішені питань підготовки проектів (складання бізнес-проектів, планування розміщення, підготовки біомаси, технологічне управління тощо). Можливе й фінансування біоенергетичних проектів».
Отже, в майбутнє альтернативної, відновлюваної енергетики зроблено вагомий крок. Головне, щоби фермери позбавилися заяложених стереотипів й не спалювали просто неба гарантію нашої енергетичної незалежності.
Василь ШАЛЕНКО
