В Україні вже стало ознакою поганого тону – хто тільки не приходить до влади в країні, зразу ж протягує руки до аграрних пільг. Приводом для цього нашого аналізу став лист Міністерства фінансів України від 9 квітня 2014 р. № 31-08120-10-5/7951 на адресу громадських професійних об’єднань АПК України, у якому аграрним громадам пропонують фактично добровільно відмовитися від чинного на сьогодні спецрежиму  оподаткування (з акумуляцією ПДВ).

І вже з 2015 року перейти на один з чотирьох,  витворених у кабінетах чиновників, сурогатів держпідтримки села:

1. Оподаткування ПДВ на загальних підставах, ставка 20%, з відповідним бюджетним  відшкодуванням від’ємного сальдо ПДВ.
2. Спецрежим оподаткування ПДВ з розділенням сум акумуляції: частина – до  Спецфонду держбюджету; частина – на спецрахунки.
3. Спецрежим оподаткування ПДВ при зниженні ставок ПДВ для сільського господарства – 11%, для лісового господарства та рибальства – 9%
4. Оподаткування ПДВ загальних підставах (ставка 20%) великих сільськогосподарських підприємств, спецрежим (акумуляція ПДВ) для малих та середніх підприємств.

Аграрна галузь – одна із небагатьох  галузей економіки України, яка, попри кризи та складності, демонструє щорічне зростання по усіх напрямках. Позитивні  темпи розвитку і динаміка аграрного виробництва забезпечуються, у тому числі, за рахунок чи не єдиної дієвої фінансової підтримки АПК – акумуляції ПДВ від продажу сільськогосподарської продукції. Саме автономний, без участі чиновника, режим акумуляції ПДВ залишається єдиною реальною фінансовою опорою українських сільгосптоваровиробників.

Додана вартість, на яку нараховується ПДВ, складається із витрат на оплату праці, сум прибутку і податків та субсидій. Сільгоспвиробник купує матеріально-технічні ресурси виробничого призначення з ПДВ, через що у нього утворюється податковий кредит. Після реалізації виробленої продукції він отримує суми з ПДВ, чим формуються податкові зобов’язання. Позитивне сальдо із ПДВ, товаровиробник, замість сплати до бюджету, залишає у своєму розпорядженні, акумулюючи ці кошти на спеціальному рахунку. Чим більше це сальдо, тим більше коштів залишається на розвиток аграрного виробництва.

Якщо ж держава знизить ставку ПДВ для аграріїв, як це запропоновано у згаданому вище листі Мінфіну, то і підтримка значно скоротиться.

Але ж суть пільг для агровиробництва саме і полягає у тому, що держава, виконуючи  регулюючу функцію, підтримує сільгоспвиробників за рахунок усіх платників податків, держбюджету країни.

Бо їсти ж паперові купюри не будеш! І така підтримка, як це демонструє український АПК,  дає незрівнянні позитивні результати:  зростання ВВП, забезпечення продовольчої безпеки держави, формування позитивного  зовнішньоторговельного сальдо і т.ін.

Загальна сума пільг за спеціальним режимом оподаткування ПДВ у 2013 році за очікуваними даними складає 16 млрд грн. Загальна площа усіх сільськогосподарських угідь - 41,5 млн га. Отже, "кругом-бігом" державна підтримка за рахунок ПДВ на 1 га сільгоспугідь в Україні у 2013 році складала 385 грн або € 25/га

Тоді як у ЄС, куди Україна із своїм агарним сектором прямує, "аграрна" підтримка на 1 га значно вища. Так, у 2013 році максимальна пряма підтримка сільського господарства серед країн ЄС була у Греції – 544 євро/га (у 23 рази більша ніж в Україні), мінімальна – у Латвії – 83 євро (3,5 рази більше), не кажучи вже про субсидії на розвиток територій.

Субсидії у країнах ЄС у 2013 році, €/га

	Пряма підтримка	Розвиток територій	Всього
Греція	544	165	709
Мальта	494	1032	1526
Нідерланди	469	54	529
Бельгія	447	57	504
Данія	394	40	434
Кіпр	366	144	511
Німеччина	346	82	428
Італія	343	113	456
Ірландія	324	85	409
Угорщина	312	138	450
Франція	310	47	357
Словенія	295	231	526
Люксембург	283	101	384
Фінляндія	249	126	375
Швеція	247	86	333
Великобританія	247	46	294
Австрія	236	167	403
Іспанія	206	52	258
Словаччина	200	165	366
Польща	197	120	316
Болгарія	190	130	320
Португалія	174	176	350
Литва	143	96	239
Естонія	112	125	237
Румунія	92	99	191
Латвія	83	85	168

Як видно, на такому фоні рівень підтримки аграрного сектору економіки України є надзвичайно малим. І в Україні у порівнянні з іншими видами економічної діяльності, субсидії сільському господарству виглядають також мізерними.

Так, у 2012 році із загальної суми наданих субсидій, пов’язаних з виробництвом (36,6 млрд грн), сільське господарство, даючи 9,3% валової доданої вартості (ВДВ), отримало лише 2,8% субсидій, у той час, коли добувна промисловість, при частці у ВДВ 6,9%, отримала 38,6% субсидій.

Окремо слід зазначити, що відносно високий рівень процентних ставок за кредитами в Україні, що, з урахуванням обороту капіталу у сільському господарстві, становить майже 1 рік, також негативно впливає на конкурентоспроможність вітчизняної продукції.

Середньозважені ставки за кредитами по окремих країнах, % (дані за 2012 р.)

Назва країни	Ставка, %	Назва країни	Ставка, %
Японія	1,5	Польща	8,7
Австрія	2,5	Молдова	13,3
Німеччина	3,1	Аргентина	14,1
Франція	3,4	Україна	18,4
США	3,3	Гондурас	18,5
Велика Британія	4,2	Грузія	22,1
Італія	5,2	Білорусь	19,5
Китай	6,0	Уганда	26,3

 

Опинившись у таких умовах господарювання, українські сільгоспвиробники  змушені  забезпечувати конкурентоспроможність своєї продукції  в Україні і на світових ринках за рахунок зменшення оплати праці своїх працівників - частка оплати праці у структурі ВДВ українського сільського господарства найменша з усіх видів економічної діяльності і складає лише 23%, при середній по економіці  - 61%.

Конкурентоспроможність продукції сільського господарства при мізерній, у порівнянні з іншими країнами, державній підтримці забезпечується за рахунокнизького рівня оплати праці найманих працівників та низьких соціальних стандартів життя на селі.

Тому, при зниженні обсягів держпідтримки сільськогосподарських підприємств найболючішого удару буде завдано по найманих працівниках АПК.

За таких умов та за жорсткої конкуренції чи не єдиним шляхом збереження конкурентоздатності є подальша та швидка інтенсифікація виробництва. Що перш за все означає підвищення продуктивності праці шляхом скорочення кількості працівників, підвищення урожайності сільгоспкультур та продуктивності тварин за рахунок застосування сучасних технологій, підвищення рівня агрокультури, технічного переоснащення аграрних підприємств тощо.

На що будуть потрібні додаткові гроші, які Мінфін вже зараз, до їх отримання сільгосптоваровиробниками, планує обкарнати.

Слід зазначити, що досягнення конкурентоздатності українським АПК за останні десятиліття створило ряд соціальних проблем серед сільського населення, викликаних застосуванням  високомеханізованих технологій, що замінили людську працю та зробили  багатьох людей на селі зайвими. У 2000 році у сільгосппідприємствах, у тому числі у фермерських господарствах, працювало понад 2,8 млн осіб, у минулому році – 600 тисяч, тобто за 13 років відбулося скорочення кількості робочих місць у сільському господарстві майже на 80%.

Отож висновки робіть самі, шановні панове чиновники-фінансисти!

Аналітичний департамент УАК

 

 

tekst_lista_minfina_page_1.jpg	128.3 КБ
tekst_lista_minfina_page2.jpg	60.68 КБ