Надмірний обробіток виснажує грунт

05 December, Розділ Аналітика, переглядів 5 539

Загальні збори Української Академії Аграрних Наук, як водиться, відбулися при повнісінькій залі. Науковці обговорювали лише два питання. Одне з них – наукове. І торкалося воно проблем та перспектив сучасного обробітку грунту.
Мета цього обговорення – довести громаді наукові рекомендації щодо оборбітку грунту аби зберегти їх головну цінність – родючість. Наукову доповідь з окресленої теми зробив директор Національного Наукового Центру (ННЦ) «Інституту землеробства УААН», академік Віктор Сайко.
Мінімальний обробіток грунту – вимога часу
Як відомо, обробіток грунту – одна з основних складових землеробства. В процесі історичного розвитку технології обробітку грунту пройшли ряд закономірних етапів, створювалися різні агросистеми та методики. На сьогодні існує загальна тенденція для усіх систем – це мінімалізація обробітку. Вагомих причин для цього, на думку академіка Сайка, існує кілька. Зокрема - значне скорочення працездатного населення у сільській місцевості, прагнення більшості людей споживати екологічно чисту продукцію, необхідність зменшити затрати на обробіток грунту тощо.
Віктор Федорович відзначив, що історичний період розвитку землеробства майже до останніх часів характеризується домінуванням лужного обробітку грунту, з поступовим удосконаленням відповідних знарядь і технологій, що дозволило значно розширити площі орних земель. Водночас наслідком екстенсивного землеробства стало падіння родючості грунтів, пов’язане з дегуміфікацією, переущільненням, посиленням ерозії та дефляції, роєвими опустелюваннями аграрних територій.
Академік зазначив, що наприкінці 90-х років минулого століття площі розораних земель в Україні сягнули 8 2%, у деяких областях таких як Вінницька, Тернопільській, Кіровоградській - понад 90%. Ступінь розорного фонду в країні сягнув 60%, порівняно з 12% у США. Розвиток ерозій призвів до щорічних втрат близько 600 млн. т грунту, зокрема 20 млн. т гумусу, третини поживних речовин, які вносилися у вигляді добрива. Також щорічно втрачається 16 млн. т метрів кубічних води, за умов, що лише кожен п’ятий житель України споживає воду належної якості. На сьогодні щорічна площа деградованих земель сягає 80 тисяч га.
«За умов, що склалися, - зазначив Віктор Федорович, - у числі першочергових заходів постала необхідність скорочення площ орних земель на 10-12 млн. га і переведення їх у природні кормові угіддя та під заліснення. За даними вчених, площі луків та пасовищ потрібно збільшити в 2, 7, а лісів – у 2,8 рази. У США до скорочення орних площ вдавалися двічі. Востаннє площу ріллі скорочено окремим законом на 26,4 млн. га, не дивлячись на те, що земля є у приватній власності».
Проблеми екології
За статистикою, за темпами вимирання Україна входить до першої десятки світової спільноти, за тривалістю життя посідає 60-те місце у світі. За індексом екологічної стійкості Всесвітній економічний форум у Давосі (2002 р.) поставив Україну на 137 місце із 142 країн. Головною причиною таких явищ науковці називають забруднення навколишнього середовища. Умова, за якої забезпечити чистоту харчових продуктів неможливо. Особливо викликає тривогу вчених те, що з кожним циклом життя поколінь поглиблюються патологічні стани новонароджених.
Науковці акцентували увагу на можливості порушення генетичного апарату під дією малих доз радіоактивного випромінювання на тлі хімічного забруднення. Це може спричинити зростання випадків народження дітей з уродженими вадами. Тому демографічну ситуацію в країні на початку ХХІ століття вчені називають віддзеркаленням ситуації екологічної.
Отож основною причиною екологічної кризи в Україні вченні вважають господарювання за надмірної експлуатації природних ресурсів і багатств без урахування екологічних законів.
Тому науковці наполягають здійснити такі заходи: впровадити нові технології, перейти на альтернативні відновлювальні джерела енергії, здійснити децентралізацію виробництва і місць проживання, різко зменшити кількість транспортних мереж при збільшенні глобальних інформаційних потоків.
Водні ресурси
Як відомо, одним із основних природних чинників, що зумовлюють плодючість грунтів, є вода. Зазначалося, що три четверті питного водопостачання в Україні здійснюється за рахунок поверхневих вододжерел, у більшості яких вода має 3-6 класи якості, а система водопідготовки розрахована на 2 клас якості. Міжнародними експертами Всесвітньої організації Охорони Здоров’я встановлено: 60% захворювань у світі пов’язано із вживанням недоброякісної води. Це призводить до скорочення тривалості життя, демографічних змін у суспільстві тощо. Структура забрудненості поверхневих вод у результаті господарської діяльності, за наданою фахівцями Інституту землеробства УААН інформацією, така: 60-65% - промисловість, 16-20% - сільське господарство, 18-20% - комунальне господарство, близько 1% - різні розсіяні джерела забруднення. Науковці підкреслили, що адаптаційні можливості природи мають бути більшими за шкоду, якої завдає антропогенне навантаження. Головними ж забруднювачами поверхневих вод на сьогодні є отрутохімікати, нафтопродукти, солі важких металів, феноли, біогенні речовини тощо.
Замість висновку
Учасники зібрання прийнято рішення спільно з Міністерством аграрної політики України розробити наказ, яким буде здійснено ряд найоперативніших заходів щодо поліпшення сучасної методики обробітку грунту. Науковці насамперед визначили, що тематику досліджень необхідно спрямувати на поглиблене відпрацювання наукових основ мінімізованих технологій обробітку грунту, створення новітніх засобів захисту рослин та знарядь для його обробітку тощо. Інституту механізації та електрифікації сільського господарства УААН доручено визначити перелік потрібних сільськогосподарських машин та знарядь і провести їх виробниче випробування. Було підкреслено, що надалі при підготовці кадрів за спеціальністю «Загальне землеробство» більше уваги приділятиметься тематиці досліджень з обґрунтування системи мінімального обробітку грунту. А також науковці популяризуватимуть сучасну методику на числених семінарах, днях полів, конференціях, навчаннях спеціалістів.
Не менш цікавим, чи навіть інтригуючим, було обрання нових академіків та членів-кореспондентів УААН. І зараз можна констатувати, що «мізковий центр» академії значно омолодився. Сьогодні наймолодшому академіку – 33 роки. Середній вік – до 50 років. Значна частина новообраних – ректори, проректори та науковці аграрних вузів системи Мінагрополітики. Саме вони створили під час обрання конкурентне середовище. А на одну посаду члена-кореспондента претендувало 5 пошукувачів, на посаду академіка – 3.
Отже, членами-кореспондентами з таких напрямів аграрної науки обрані:
Меліорація, природокористування, агроекологія - Олександр Бондар, Анатолій Заришняк, Володимир Пузік, Юрій Тараріко, Віктор Ткач.
Біотехнологія в рослинництві, сільськогосподарська мікробіологія, захист рослин, кормовиробництво, переробка продукції рослинництва -
Віталій Волкогон, Світлана Каленська, Юрій Лавриненко, Максим Мельничук, Віра Петренкова, Василь Петриченко, Володимир Хареба.
Зоотехнія, біотехнологія в тваринництві - Микола Захаренко, Ярослав Кирилів, Сергій Рубан, Іван Рудик, Григорій Седіло, Сергій Тарасюк, Ростислав Федорчук.
Ветеринарна медицина - Андрій Завгродній, Олександр Куцан, Ігор Коцюмбас, Сергій Мельничук, Михайло Рубленко, Євген Руденко.
Механізація і електрифікація сільського господарства - Валерій Адамчук, Володимир Кравчук, Олександр Сидорчук, Леонід Тищенко, Михайло Черновол.
Економіка і організація агропромислового виробництва - Ануш Балян, Сергій Кваша, Петро Лайко, Петро Макаренко, Валентина Ткаченко, Михайло Хвесик.
Наукове забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва - Олександр Бердніков, Сергій Володін, Ігор Гринник, Василь Олійник, Володимир Польовий, Володимир Шебанін.
Новими дійсними членами (академіками) УААН з таких спеціальностей аграрної науки обрані:
Грунтознавство, природокористування - Святослав Балюк, Володимир Кисіль, Анатолій Яцик.
Фізіологічні та біологічні основи рослинництва, насіннєзнавство та насінництво; селекція рослин - Микола Гаврилюк, Микола Мусієнко, Віктор Кириченко, Владислав Кравченко.
Захист рослин, захист ягідних культур - Ярослав Гадзало, Віталій Федоренко, Іван Хоменко.
Виноградарство; технологія продуктів бродіння та виноробства -
Анатолій Авідзба, Олександр Луканін.
Механізація і електрифікація сільського господарства - Яків Гуков
Біотехнологія в тваринництві - Микола Безуглий.
Патологія, морфологія і клінічна біохімія; внутрішні хвороби тварин -
Василь Влізло, Микола Цвіліховський.
Інфекційні хвороби та молекулярна епізоотологія, ветеринарна мікробіологія та вірусологія, біотехнологія, стандартизація та якість ветеринарних препаратів - Анатолій Головко, Валерій Головко, Борис Стегній.
Наукове забезпечення інноваційного розвитку тваринництва - Григорій Дроник, Олексій Трішин.
Економіка сільськогосподарського природокористування, економічні відносини; інноваційний розвиток аграрної економіки, державне регулювання інституціональних змін, управління корпоративними правами - Михайло Кропивко, Микола Малік, Василь Андрійчук, Юрій Лупенко, Борис Пасхавер.

Оксана Шаповал