- «Гаврилівські курчата» вимагатимуть від Київобленерго відшкодування збитків за смерть птиці
- Чікбуст – підтримка з першого дня життя
- „НІЖИНСІЛЬМАШ" ЗАВЖДИ ГОТОВИЙ ДО СПІВПРАЦІ
- Юрій Хміль: «Ми просто усвідомлювали, що цей бізнес перспективний»
- КУРИ ПОРОДИ БРАМА. КОРИСТЬ І КРАСА
Об'єкт підвищеної уваги
Що не скажіть, а курятиною українців нагодували. Як-не-як — зараз це найдешевше м’ясо. Нас уже не тільки не дивує факт зліквідованого дефіциту на курей, а й те, що вони продаються в широкому асортименті: окремо напівтушки, стегенця, філе, крильця, шийки, серця, печінка, шлуночки, шкірка, жир... Вибирай, народ, що кому до вподоби! І навіть найбідніший пенсіонер, купивши бульйонний набір, може дозволити собі смачний дієтичний супчик.
Отже, варто зробити такий висновок: вирощування бройлерів — дуже потрібна справа. І хоч таке виробництво без преміксів не обходиться, проте втішаймо себе думкою, що весь світ споживає курятину, вироблену за приблизно однаковою технологією. Та й усе-таки купуємо свіже м’ясо, а не заморожені американські «ніжки Буша», які, окрім того, що на них мухи не сідають, ще бозна-де і бозна-скільки подорожували до нашої країни...
Віднедавна у хмельничан, які полюбляють свіжу курятину, є новий привід порадіти: курячі делікатеси виробляються ще за однією адресою в Хмельницькій області. А саме — у Гарнишівці Волочиського району, у ТОВ «Волочиська птахофабрика».
Скажу одразу: потрапити на цей об’єкт було дуже непросто, бо фабрика працює у закритому режимі. Туди навіть думка про пташиний грип не повинна проникнути, не те, що сама інфекція. Отож після ретельної підготовки, переодягання і перевзування відповідальні особи підприємства дозволили нам здалеку «поклацати» пернате поголів’я і поспостерігати через вікно за життям у величезному сучасному пташнику.
Що й казати, комфортно тут птаству. Їсти й пити — досхочу, тепло й чисто, просторо і світло. Спокій курочок і півників всіляко оберігають. Адже птиця дуже чутлива до стресів. Не дай Боже, зникне в пташнику світло на якусь годину чи різко впаде на кілька градусів температура — можна недорахуватися кілька сотень, а то й тисяч голів.
— Особливої уваги від персоналу вимагає процес посадки птиці на відгодівлю, - розповідає технолог птахофабрики Олег Шеянов. — Курчаток нам привозять одноденного віку: вони ще здебільшого мокрі, в окремих шкаралупки біля пупчика не відпали. Перший стрес для них — перевезення з інкубатора на, так би мовити, постійне місце проживання, другий — перенесення з машини до приміщення, третій — посадка у сам пташник. Біля курчат не можна говорити, робити різких рухів, випустити на солом’яну підстилку потрібно якомога швидше. Спеціалісти знають, що під час цього процесу трапляється найбільший падіж. Відхід до 4% — це норма, а ми домоглися, щоб падіж не перевищував двох відсотків.
Усі провідні спеціалісти Волочиської птахофабрики кілька днів стажувалися на Львівщині. Як кажуть про себе, обмацали все своїми руками, вивчили всі процеси, допомагали робити посадку молодняка.
Сучасні технології утримання птиці передбачають максимальну механізацію усіх процесів, через те в двох пташниках працює дуже обмежена кількість людей. Як правило, найчастіше «спілкуються» з підростаючими бройлерами оператор та ветлікар. Якщо перший стежить за тим, щоб справно працювали годівниці й поїлки, щоб курчата не скупчувалися в одному місці, щоб мікроклімат у приміщенні відповідав віковій групі, яку він обслуговує (для малих курчат температура повітря має становити 35-33 градуси тепла, для дорослих бройлерів – 16-17), то другий дбає про 100% здоров’я підопічних. Вітаміни й вакцина додаються до питної води.
Процес відгодівлі бройлерів триває 42 дні. Отже, за рік у пташнику можна поміняти поголів’я шість разів. Здавалося б, суперрентабельна справа при теперішніх цінах на продукцію тваринництва. Але й затрати чималі. Курчата ж не пасуться, а поїдають недешеве зерно (пшениця, кукурудза) і комбікорми .
— Та й перебудова коштувала чималих коштів, — ділиться міркуваннями інженер птахофабрики Микола Хміль. — Колись у Гарнишівці була птахоферма, але там утримувалось лише зо дві тисячі курей на яйце. Отже, ні приміщення, ні технологія для запозичення не годилися. Пташниками зараз служать колишні корівники, з яких забрали стійла, розібрали підлогу, вичистили, забетонували, підвели газ, продезінфікували, встановили необхідне обладнання, зробили вентиляцію... Основні процеси регулює комп’ютерна система. Зараз введено в дію два пташники, в кожному приблизно по 30 тисяч курчат. От-от стануть до ладу ще два приміщення.
Варто сказати, зараз нема потреби закуповувати обладнання десь за кордоном. Його роблять в Україні, і досить непоганої якості. Та й молодняк можна придбати без якихось труднощів на вітчизняних інкубаторних станціях. Корми ж спеціалісти готують на місці: подрібнюють зерно на дробарках, змішують і кормороздатчиком завозять у бункери для подачі в годівниці.
Оцінити всі плюси і мінуси бізнесу власники нової птахофабрики на практиці поки що не мали можливості, адже вона щойно запрацювала. Але підприємство зорієнтоване на успіх. І значить, на успіх, як кажуть, і приречене.
Галина СКРИПНИК
Хмельницька область
Фото автора
