- Олександр Бакуменко: «Виробництво збільшується за рахунок будівництва нових потужностей»
- Київщина: тенденція відродження великих птахофабрик
- Шлях «Птахопрому» до племзаводів
- Ринок харчового яйця
- Олександр Бакуменко. УКРАЇНА Є ДЕРЖАВОЮ РОЗВИНЕНОГО ПТАХІВНИЦТВА
Юрій Хміль: «Ми просто усвідомлювали, що цей бізнес перспективний»
Юрій Леонтійович не новачок у птахівництві. Віддав улюбленій справі 42 роки. Донедавна працював на птахофабриці «Росія» Кременчуцького району Полтавьскої області. З 1997-го – тут, на Київщині, в Макарівському районі.
- Ще десять років тому птахівництво було у страшенному занепаді, - пригадує Юрій Хміль, директор з виробництва племптахорепродуктора «Слов’яни». – Щоб його «поставити на ноги», потрібні були конкурентноздатні кроси курей. Провівши глибокий аналіз існуючих кросів на сучасному ринку, ми звернулись до американської компанії Хай-Лайн Інтернешнл. І 28 травня 1998-го року перший літак з 18 тис. добових курочок і 2,5 тис. півників кросу Хай-Лайн на борту приземлився в Дніпропетровську. Так розпочала свою діяльність наша нова компанія.
На першому етапі продавали курчат іншим птахофабрикам. Потім все ж віднайшли потрібне місце для будівництва нових пташників. Так вибір пав на Макарівський район Київської області. Ізольованість вибраної місцевості відповідала всім вимогам для племінного репродуктора.
- В Макарівському районі ніколи не було розвиненого промислового птахівництва, - продовжує розмову Юрій Леонтійович. – Керівництво району прийняло пропозицію на будівництво з радістю, бо це, по-перше, зайнятість населення (нові робочі місця), а також відрахування в місцевий бюджет. І ми виправдали їхні сподівання. В середньому на рік платимо до півмільйона гривень податків, допомагаємо місцевій селищній раді. Подарували школі 2 комп’ютери. На кожен новий рік купуємо подарунки для дитячого садка та школи. А 9 травня обов’язково вітаємо учасників бойових дій.
- Фабрика, дійсно, розташована згідно ветеринарно-санітарних норм для птахівничих господарств, – підтверджує Олексій Андрущенко, заступник директора з питань будівництва. - Щоб її розумно побудувати, ми об’їхали ряд країн та відвідали багато репродукторів такого ж напрямку. І тепер нашій фабриці аналогів в Україні немає.
- І чим вона унікальна?
- А тим, що будувалася з сендвіч-панелей. Для об’єктів такого типу вони раніше не використовувалися. З них будувалися офісні приміщення. Ми вклали певні кошти та використовували дорогі матеріали, всі приміщення зроблені з металоконструкцій. В середині пташника немає колон і перемичок, його ширина 15 і довжина 118 метрів. Ми будуємо по-європейськи.
Нашому інкубатору теж аналогів в яєчному птахівництві в Україні немає. Єдине, що там є українське – це бетон. У нас як на західних фабриках: фундамента нема, час від часу піднімаємо металоконструкції, робимо санітарну обробку і ставимо їх назад.
- Тобто вони довговічні?
- Думаю, на п’ятдесят років вистачить. А за цей час і технології зміняться, і багато що.
У 2002 році в с. Лисиця було введено в експлуатацію перші два пташники по утриманню молодняка. За три роки побудували ще чотири пташники (один – по утриманню дорослої птиці). Замкнули цикл з випуску добових курчат побудовою у смт. Бишів інкубаторію на 15 млн. добових курчат в рік. Це дає змогу поставляти клієнтам якісну добову курочку. Добових курчат залюбки купують птахофабрики України, Казахстану, Азербайджану та Росії.
- А чому зупинили вибір на кросі Хай-Лайн? – цікавлюсь.
- У 1995 році, - каже Юрій Хміль, - на нараді в Харкові нам розповіли, що цій птиці немає рівних по живучості. Вчені взяли дуже багато від гена дикості птиці. У 1997-1998 роках в господарствах не було коштів навіть на хлорне вапно. А птахівництво дуже «тендітне» до ветеринарно-санітарних вимог. Ось перша вигода.
По друге – це дуже економна птиця. Одна голова споживає 103-105 г корму за добу. Інші кроси – до 115-117 граммів. І її можна використовувати два строки. Після линьки вона омолоджується і буквально через 40 днів починає давати продуктивність на рівні 80%. На той час кращої птиці ніж Хай-Лайн 98 не було. Не має і на сьогодні. Нині завезли ще економнішу птицю Хай-Лайн W- 36. Кури батьківського стада неусть 320-330 шт. яєць на рік, не менше. Ми хотіли працювати з цим кросом ще 5 років тому, бо бачили, що більша частина американського ринку зайнята 36-ю лінією та показує хороші результати. Вага цієї курки оптимальна і не може
створювати запасу. Якщо інші кроси курей мають вагу 1800-1900 г, то при якомусь збої в годівлі вони за рахунок внутрішніх резервів можуть трішки «потерпіти». Хай-Лайн – «худа» курка, і якщо день-два не дотримуватися належних норм, то можливий збій в продуктивності, а відповідно і в якості інкубаційного яйця, що для племінного птахівництва недопустимо. Нам про це весь час наголошували.
Договір про співпрацю з американською фірмою заключили в 2007 році. Важливу роль в цьому зіграло те, що підприємство вийшло на європейський рівень господарювання.
Зараз в Україні залишилися лише племрепродуктори другого порядку (батьківське стадо), що є економічно обгрунтовано. При завезенні прабатьківського стада, потрібно розуміти, що це не комерційна птиця. Вона буде відпрацьовувати себе на 30%. На всю Україну потрібно 300-400 тисяч батьків. А від 10 тисяч ми отримаємо мільйон пташенят, яких не продамо. Отже, економічно вигодно купувати за кордоном.
- А скільки ви отримуєте яєць кожного дня?
- В середньому – до 75 тисяч інкубаційних яєць, - ділиться секретами технології директор з виробництва племптахорепродуктора. - Кожного дня яйця обро***ються згідно правил та настанов для інкубаційних яєць та відправляються спецавтотранспортом до інкубаторію. Період від знесення до обробки та відвантаження до інкубатору яйця зберігають при температурі 14-18С в спеціальних камерах-складах індивідуально в кожному пташнику. Можливість зберігання яєць в оптимальних умовах створює використання новітніх кондиціонерів.
Комп’ютеризоване обладнання дозволяє в автоматичному режимі годувати птицю, а також збирати яйця. Від загального електропостачання ми не залежимо, маємо дизель-генератор, працювали і по 5 діб на власній електроенергії. Обігрів пташників проводиться з використанням скрапленого газу.
Одна пташниця та слюсар-оператор обслуговують 27 тисяч дорослої птиці, а молодняку – 60 тисяч. Сучасне обладнання і сучасна технологія дозволяють це робити.
Кілька місяців тому підприємство облетіла новина: на фабрику їде новий директор. Молода жінка і досвідчений селекціонер – Ірина Статнік. Раніше Ірина працювала в племрепродукторі ім. Фрунзе (АР Крим) і вважала його кращим в Україні. Тепер переконана: «Слов’яни» повинні бути краще.
- Після закінчення Прибрежненського радгоспу-технікуму за спеціальністю «зоотехнік-птахівник» я 23 роки працювала на дерплемптахозаводі ім. Фрунзе , - каже Ірина Яківна. - Одночасно працювала і вчилася. Мій рідний вуз - сільгоспінститут у Балашиці (Московська обл.), факультет зоотехнії, племінна справа. Вчилась в Росії, бо у Харкові ще не було птахівничого факультету. А вже після отримання диплому була дуже цікава та плідна робота в племінному птахівництві.
Коли я приїхала сюди, першим мене зустрів Юрій Леонтійович – людина великої душі, знаток птахівництва, який щиро передає свої знання. Юрій Леонтійович і став тут моїм наставником. Працювати на такому репродукторі, як «Словяни», мріє кожен з директорів. Через вікно свого кабінету я бачу все виробництво як на долоні.
Відстань між площадкою по вирощуванню молодняку та дорослою птицею – 5, до інкубатора – 40 кілометрів. Це ідеальні умови для репродуктора. Людей працює мало, затрати мінімальні, а вихід – максимальний – 90-95% інкубаційного яйця. Ми отримали продуктивність на одну курку-несучку +20% від стандарту. Економічно це дуже вигідно. Плануємо збільшити наше батьківське стадо, що дасть змогу стати одним із найбільших репродукторів по розведенню яєчних курей не тільки в Україні, але й у Європі. Наше завдання – поставляти якісну продукцію на ринок України і за її межі.
- Як гадаєте, в чому успіх компанії?
- Ми працюємо з Хай-Лайн Інтернешнл і є офіційним дистриб’ютором кросу Хай-Лайн в Україні та ближчому зарубіжжі. Тут ми – обличчя цієї компанії і повинні виро***ти продукцію високої якості. Багато фірм мають великі обсяги, та тільки «Слов’яни» мають новітнє обладнання на всіх ділянках виробництва.
Одна зі складових успіху – професійний персонал. Ми навчаємо пташниць відчувати птицю душею. Всі питання, які виникають в процесі виробництва, ми вирішуємо разом із представниками спеціалістів компанії Хай-Лайн та провідними компаніями з ветеринарного супроводу і спеціалістами наукових закладів.
А от на інкубаторі є проблеми: відчуваємо плинність кадрів. В інкубаторі увесь процес комп’ютеризовано, і людям здається, що за них все робитиме комп’ютер. Щоправда, вимоги по виконанню виробничих процесів, таких як сортування по статі, щеплення та інше, є дійсно високі, тому проходить відбір справжніх професіоналів. А взагалі колектив дуже дружний та злагоджений, адже керівник у них – професіонал з великої букви – директор Гончаренко Віталій Федорович, який навчає та відточує майстерність кожного працівника. Адже від роботи кожного і всіх в цілому залежить успіх всього процесу. Наше гасло: «Ми Слов’яни! Ми повинні працювати найкраще».
Коментар тижня.
Микола Жеребов, гендиректор НВО «Київптахопром»:
Київщина має дуже добрі показники. П’ять років тому випускалося 250 млн. шт. яєць. А зараз – до 2 міліардів. Ще донедавна не було кормової бази, потрібних коштів, не купувалися кроси. Відродити птахівництво вдалося завдяки справжнім фанатам галузі. Це Касам Ель Хусейн, ліванець – ТОВ «Рубі Роз Агрікол», наші українські інвестори: Юрій Косюк, АТЗТ «Миронівський хлібопродукт»; Борис Беліков, ВАТ«Україна»; Юрій Хміль, ТОВ «Слов’яне»; Віталій Вересенко, ЗАТ «Малинове».
Слід відзначити фанатів птахівництва, які розвивали галузь без інвесторів: Григорій Кириленко (вже, на жаль, покійний), ВАТ «Агрофірма Іванків», Бориспільський район; Петро Татарчук, ЗАТ «Надія» Сквирського району; Олег Недосвіти, ВАТ «Кожухівське», Васильківський район, Юрій Матусевич, ЗАТ «Білоцерківське птахопідприємство», м. Біла Церква.
Ці люди звернули увагу на нові технології, на сучасні кроси і завдяки власній наполегливості відродили підприємства, створили нові робочі місця в сільській місцевості.
Розпитувала Лариса Давидова
