ОГЛЯД РИНКУ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ УКРАЇНИ, РОСІЇ ТА БІЛОРУСІ

14 April, Розділ Аналітика, переглядів 18 030

Відомо, що мінеральні добрива є запорукою отримання високих і сталих врожаїв. У розвинутих країнах обсяги їх застосування знаходяться на досить високому рівні. Так, у 2006 році в Німеччині було внесено 209 кг поживних речовин на 1 га ріллі, Великобританії – 273, Голландії – 383 кг на гектар.

В Україні в останні роки застосування міндобрив значно скоротилося і не перевищує 40 кг діючої речовини на 1 га посівної площі. Це призвело до зниження рівня урожайності сільськогосподарських культур. Так, урожайність зернових порівняно з 1990 роком знизилась на 60%, цукрових буряків – на 17%, соняшнику – на 43%.

Вітчизняний ринок мінеральних добрив значною мірою залежить від ринку міндобрив країн СНД, зокрема Росії і Білорусі. Так, виробництво азотних добрив в нашій країні повністю залежить від поставок природного газу з Росії. Крім того, в останній час збільшились обсяги азотних добрив, що імпортуються з Росії (торік імпортовано більше 250 тис. т російських азотних добрив). Калійні добрива, які використовуються в сільському господарстві України, майже монополістично поставляються з Білорусі (80% від обсягу імпорту калійних добрив в Україну). Тому є доцільним досліджувати розвиток вітчизняного ринку мінеральних добрив у взаємозв’язку з ринками добрив Росії та Білорусі.

Частка України, Росії та Білорусі у світовому виробництві міндобрив становить близько 13%, у т.ч. майже 2 % припадає на Україну (мал.1).

Малюнок 1. Частка України, Росії та Білорусі у світовому виробництві міндобрив (за даними ФАО)

За попередніми даними, у 2007 році в цих країнах вироблено близько 25 млн. т мінеральних добрив у перерахунку на 100% вміст поживних речовин, серед яких 45-50% припадає на азотні добрива, 40-45% - на калійні та 10-15% - фосфорні добрива. Росія і Білорусь входять в групу великих світових виробників калійних добрив (36% від світового виробництва).

У виробництві мінеральних добрив цих країн найбільша частка припадає на Росію (63,7%). На другому місці – Білорусь – 25,2% і на третьому – Україна (11,1%).

Найбільшим виробником мінеральних добрив у СНД є Росія. Особливістю розвитку міндобрив є наявність надійної сировинної бази – природний газ для виробництва азотних добрив, високоякісні апатити для фосфорних і калійні руди для калійних. Великими компаніями, що охоплюють сировинну базу фосфорних добрив, а також майже всю її переробку, є «Фосагро» і «Єврохім». Їх сумарна частка у виробництві мінеральних добрив Росії близько 30%. Торік підприємства холдингу «Фосагро» поставили на внутрішній ринок 1,5 млн. т добрив. Агрохімічна корпорація «Азот» і холдинг «Акрон» охоплюють по 10,5% ринку міндобрив. Окрім великих компаній на ринку мінеральних добрив Росії діє значна кількість незалежних підприємств, серед яких АТ «Агро-Череповець», «Уралкалій», «Тольяттіазот», «Татазот» та інші.

Виробництво мінеральних добрив у Росії в останні роки стабільно зростає. Так, порівняно з 1994 роком обсяги їх виробництва збільшилися на 74% і становили у 2006 році 16,4 млн. т у перерахунку на поживні речовини.

Хоча й виробництво мінеральних добрив зростає щорічно, його рівень ще не досяг рівня 1988 року – року максимального виробництва добрив у Росії – близько 19 млн. т поживних речовин.

На внутрішній ринок Росії щорічно поставляється 1,1-1,7 млн. т поживних речовин, що становить лише 10% від виробленого обсягу мінеральних добрив. У 2008 році планується збільшити поставки міндобрив сільському господарству до 2 млн. тонн. Для цього Уряд Росії виділяє 2,3 млрд. рублів. Окрім того, у березні цього року в Росії затверджені ставки вивізного мита на окремі види добрив, які діятимуть до 10 квітня 2009 року: азотні й складні – 8,5%, калійні – 5%. Такі заходи, на думку російських експертів, повинні сприяти насиченню внутрішнього ринку мінеральними добривами.

Оскільки останніми роками частка експорту становить 70-80% від обсягів виробництва, у т.ч. калійних – 90%, фосфатних – 83% і азотних – 71%, Росія займає перше місце в світі по експорту азотних добрив, друге – по фосфорних і по експорту калійних входить у п’ятірку лідерів. У розрізі видів добрив на зовнішньому ринку було реалізовано 99% карбаміду, 52% аміачної селітри, 97% сульфату амонію (мал.2).

Малюнок 2. Виробництво та експорт деяких видів мінеральних в Росії, 2005/2006 МР (за даними ФАО)

Зростають обсяги імпорту російських мінеральних добрив і в Україну. Так, торік з Російської Федерації в Україну завезли мінеральних добрив на суму 45 млн. дол. США.

Майже чверть сумарного виробництва мінеральних добрив у трьох країнах припадає на Білорусь – 24%. Основним видом мінеральних добрив у Білорусі є калійні, які становлять 86% загального обсягу міндобрив, що виро***ються в країні. На азотні припадає 12% виробництва, на фосфорні – 2% .

Основними виробниками добрив у Білорусі є «Білоруськалій», Гродненське ВАТ «Азот» і Гомельський ХЗ. Починаючи з 2000 року, обсяги виробництва щорічно збільшуються і в 2007 році становили близько 5,8 млн. т у перерахунку на 100% вміст поживних речовин, у т.ч. 4,9 млн. т калійних (дані попередні). З азотних добрив у Білорусі виро***ють карбамід, КАС і сульфат амонію. Головна проблема, що стоїть перед виробниками азотних добрив, – це забезпеченість газом. Як і Україна, Білорусь поставляє природний газ з Росії. Тому в останні роки Уряд країни дозволив підвищити ціни на азотні добрива. Щодо фосфорних добрив, то їх виробництво базується на апатитовому концентраті, що теж поставляється з Росії. Серед фосфорних добрив у Білорусі виро***ють амофос, амонізований суперфосфат і комплексні добрива.

Виробництво калійних добрив базується на власній сировинній базі. Проте, це виробництво перебуває на межі можливих потужностей, що пов’язано з вичерпанням рудної бази для ВО «Білоруськалій». Тому найближчим часом можна очікувати зменшення обсягів експорту калійних добрив з Білорусі.

Аналогічно Росії, виробництво міндобрив у Білорусі є експортно-орієнтованим, особливо стосовно калійних добрив. Тільки в Україну за 2007 рік поставки калійних добрив становили близько 270 тис. т у фізичній вазі на суму 50 млн. дол. США.

Україна серед розглянутих країн займає третє місце за обсягом виробництва мінеральних добрив. З 1990 року їх виробництво скоротилося майже вдвічі і становило у 2007 році 2,5 млн. т у перерахунку на 100% вміст поживних речовин, у т.ч. 2,3 млн. т азотних добрив. Нині завантаженість вітчизняних хімічних підприємств з виробництва мінеральних добрив становить 65%, що є найменшим серед розглянутих країн СНД (табл.1).

Таблиця 1.

Використання потужностей з виробництва мінеральних добрив у 2007 році, %

Вид добрив	Україна	Росія	Білорусь
азотні	84	80	93
фосфорні	5	67	30
калійні	10	71	81
всього	65	74	80

Проте в останні три роки намітилась тенденція збільшення обсягів виробництва. Порівняно з 2000 роком вітчизняне виробництво мінеральних добрив торік збільшилося на 16%.

Основу виробництва міндобрив становлять азотні. Їх частка у загальному обсязі сягає 95%. Не дивлячись на високі ціни на природний газ, який поставляється з Росії і є основною сировиною для виробництва азотних добрив, виробництво їх в Україні є досить стабільним. Це пояснюється тим, що значна частка азотних добрив експортується, а основні хімічні підприємства – виробники добрив мають сприятливе географічне розташування відносно портів, з яких азотні добрива вивозяться за кордон. Наприклад, Одеський державний припортовий завод всі вироблені мінеральні добрива реалізує за кордоном.

Потужними виробниками азотних добрив є Черкаське ВАТ «Азот», Горлівське ВАТ «Концерн Стирол», Северодонецьке ДВ об’єднання «Азот» і ВАТ «Дніпроазот». Розвивається вітчизняне виробництво карбаміду, річний обсяг виробництва якого торік зріс на 15% порівняно із 2000 роком. Майже 26% загального обсягу карбаміду припадає на Одеський припортовий завод. На другому місці – Горлівське ВАТ «Концерн Стирол» (23%).

Щодо аміачної селітри, то ситуація менш сприятлива. Через введення квот на імпорт української аміачної селітри з боку окремих країн і низький попит на внутрішньому ринку, виробництво аміачної селітри скоротилося на 5% порівняно з 2005 роком. Проте у березні 2008 року Євросоюз відмінив ввізне антидемпінгове мито, що може у подальшому змінити ситуацію на краще. Проте зараз виробництво селітри продовжує скорочуватися. Тільки Черкаське ВАТ «Азот» скоротило її виробництво на 20%. Крім того, вітчизняні виробники аміачної селітри змушені конкурувати з селітрою, яка у значних кількостях імпортується з Росії за більш низькими цінами. Так, у березні 2008 року ціна на російську селітру становила 1920-1950 грн./т, що на 50-100 грн. дешевше вітчизняної.

Виробництво фосфорних добрив залишається на низькому рівні. Так, за останні 7 років воно скоротилося у 6,5 разів. Перш за все, це пояснюється різким підвищенням ціни на російський апатитовий концентрат – сировину, на якій базувалося українське виробництво фосфорних добрив. В останні роки підприємства намагаються працювати на алжирських і сирійських фосфоритах, які з 2003 року використовуються для виробництва фосфорних добрив. З фосфоровмістних добрив в основному випускають амофос: у 2007-му виробили близько 130 тис. т (у фізичній вазі) амофосу. Ці обсяги фосфорних добрив не задовольняють потреб країни, тому необхідно більш повно використовувати власну сировинну базу.

Виробництво калійних добрив, не дивлячись на наявність власної сировинної калійної бази, залишається у найгіршому стані. Періодично виро***ють калійні добрива ВАТ «Сумихімпром», Стебницьке ДГХП «Полімінерал» і калійний завод ВАТ «Оріана». Основна причина застою виробництва – відсутність інвестицій, які б дали змогу реконструювати хімічні підприємства.

Торік більшість мінеральних добрив продовжували вивозити за кордон. На зовнішньому ринку було реалізовано 93% виробленого в Україні карбаміду, 90% КАС і 73% аміачної селітри. Імпорт мінеральних добрив в Україну становив 272 тис. т азотних, 2 тис. т фосфорних, 330 тис. т калійних і 560 тис. т комплексних добрив.

Щодо внутрішнього ринку, то за попередніми даними у 2007 році у вітчизняному сільському господарстві було застосовано близько 750 тис. т поживних речовин, з них 67% - азотних, 18% - фосфорних і 15% калійних. Це дало змогу внести трохи більше 40 кг діючої речовини на гектар. Таким чином, ситуація на внутрішньому ринку залишається катастрофічною. У сільському господарстві застосовується 15,5% від загального обсягу вітчизняного виробництва добрив. Наслідком цього негативного явища є зниження потенційної родючості грунтів, і, відповідно, урожайності сільгоспкультур.

Проведений аналіз розвитку ринку мінеральних добрив у країнах СНД дає підставу зробити висновок, що орієнтація вітчизняного виробництва на експорт не є пріоритетною, оскільки наше виробництво базується на імпортній сировині, що призводить до збільшення витрат і знижує конкурентоспроможність українських мінеральних добрив на зовнішньому ринку.

Водночас ємність внутрішнього ринку є досить високою. При внесенні науково обгрунтованих доз мінеральних добрив сільське господарство України може споживати близько 5 млн. т поживних речовин. Проте теперішній фінансовий стан агровиробників не дає можливості збільшити попит на міндобрива.

На наш погляд, без державної підтримки внутрішній ринок розвивається надто повільно. У такій ситуації необхідна допомога держави, яка несе відповідальність за збереження родючості грунтів як національного багатства країни. Підвищення ефективності сільгоспвиробництва повинно стати пріоритетним напрямком державної політики України. А це неможливо без вирішення проблеми відтворення родючості грунтів, у тому числі збільшення обсягів застосування мінеральних добрив у сільському господарстві.

О.А. КОРЧИНСЬКА, к. е. наук,

ст. наук. співробітник,

Національний науковий центр

«Інститут аграрної економіки» УААН