Огляд ринку мінеральних добрив України, Росії та Білорусі

23 April, Розділ Аналітика, переглядів 11 055

Отже, як ми відзначили в №14 «Аграрного тижня. Україна», підвищення ефективності сільгоспвиробництва повинно стати пріоритетним напрямком державної політики України. А це неможливо без вирішення проблеми відтворення родючості грунтів, у тому числі збільшення обсягів застосування мінеральних добрив у сільському господарстві.

Україна серед розглянутих країн займає третє місце за обсягом виробництва мінеральних добрив. З 1990 року їх виробництво скоротилося майже вдвічі і становило у 2007 році 2,5 млн. т у перерахунку на 100% вміст поживних речовин, у т.ч. 2,3 млн. т азотних добрив. Нині завантаженість вітчизняних хімічних підприємств з виробництва мінеральних добрив становить 65%, що є найменшим серед розглянутих країн СНД (табл.1).

Таблиця 1.

Використання потужностей з виробництва міндобрив у 2007 році, %

Вид добрив	Україна	Росія	Білорусь
азотні	84	80	93
фосфорні	5	67	30
калійні	10	71	81
всього	65	74	80

Проте в останні три роки намітилась тенденція збільшення обсягів виробництва. Порівняно з 2000 роком вітчизняне виробництво мінеральних добрив торік збільшилося на 16%.

Основу виробництва міндобрив становлять азотні. Їх частка у загальному обсязі сягає 95%. Не дивлячись на високі ціни на природний газ, який поставляється з Росії і є основною сировиною для виробництва азотних добрив, виробництво їх в Україні є досить стабільним. Це пояснюється тим, що значна частка азотних добрив експортується, а основні хімічні підприємства – виробники добрив мають сприятливе географічне розташування відносно портів, з яких азотні добрива вивозяться за кордон. Наприклад, Одеський державний припортовий завод всі вироблені мінеральні добрива реалізує за кордоном.

Потужними виробниками азотних добрив є Черкаське ВАТ «Азот», Горлівське ВАТ «Концерн Стирол», Северодонецьке ДВ об’єднання «Азот» і ВАТ «Дніпроазот». Розвивається вітчизняне виробництво карбаміду, річний обсяг виробництва якого торік зріс на 15% порівняно із 2000 роком. Майже 26% загального обсягу карбаміду припадає на Одеський припортовий завод. На другому місці – Горлівське ВАТ «Концерн Стирол» (23%).

Щодо аміачної селітри, то ситуація менш сприятлива. Через введення квот на імпорт української аміачної селітри з боку окремих країн і низький попит на внутрішньому ринку, виробництво аміачної селітри скоротилося на 5% порівняно з 2005 роком. Проте у березні 2008 року Євросоюз відмінив ввізне антидемпінгове мито, що може у подальшому змінити ситуацію на краще. Проте зараз виробництво селітри продовжує скорочуватися. Тільки Черкаське ВАТ «Азот» скоротило її виробництво на 20%. Крім того, вітчизняні виробники аміачної селітри змушені конкурувати з селітрою, яка у значних кількостях імпортується з Росії за більш низькими цінами. Так, у березні 2008 року ціна на російську селітру становила 1920-1950 грн./т, що на 50-100 грн. дешевше вітчизняної.

Виробництво фосфорних добрив залишається на низькому рівні. Так, за останні 7 років воно скоротилося у 6,5 разів. Перш за все, це пояснюється різким підвищенням ціни на російський апатитовий концентрат – сировину, на якій базувалося українське виробництво фосфорних добрив. В останні роки підприємства намагаються працювати на алжирських і сирійських фосфоритах, які з 2003 року використовуються для виробництва фосфорних добрив. З фосфоровмістних добрив в основному випускають амофос: у 2007-му виробили близько 130 тис. т (у фізичній вазі) амофосу. Ці обсяги фосфорних добрив не задовольняють потреб країни, тому необхідно більш повно використовувати власну сировинну базу.

Виробництво калійних добрив, не дивлячись на наявність власної сировинної калійної бази, залишається у найгіршому стані. Періодично виро***ють калійні добрива ВАТ «Сумихімпром», Стебницьке ДГХП «Полімінерал» і калійний завод ВАТ «Оріана». Основна причина застою виробництва – відсутність інвестицій, які б дали змогу реконструювати хімічні підприємства.

Торік більшість мінеральних добрив продовжували вивозити за кордон. На зовнішньому ринку було реалізовано 93% виробленого в Україні карбаміду, 90% КАС і 73% аміачної селітри. Імпорт мінеральних добрив в Україну становив 272 тис. т азотних, 2 тис. т фосфорних, 330 тис. т калійних і 560 тис. т комплексних добрив.

Щодо внутрішнього ринку, то за попередніми даними у 2007 році у вітчизняному сільському господарстві було застосовано близько 750 тис. т поживних речовин, з них 67% - азотних, 18% - фосфорних і 15% калійних. Це дало змогу внести трохи більше 40 кг діючої речовини на гектар. Таким чином, ситуація на внутрішньому ринку залишається катастрофічною. У сільському господарстві застосовується 15,5% від загального обсягу вітчизняного виробництва добрив. Наслідком цього негативного явища є зниження потенційної родючості грунтів, і, відповідно, урожайності сільгоспкультур.

Проведений аналіз розвитку ринку мінеральних добрив у країнах СНД дає підставу зробити висновок, що орієнтація вітчизняного виробництва на експорт не є пріоритетною, оскільки наше виробництво базується на імпортній сировині, що призводить до збільшення витрат і знижує конкурентоспроможність українських мінеральних добрив на зовнішньому ринку.

Водночас ємність внутрішнього ринку є досить високою. При внесенні науково обгрунтованих доз мінеральних добрив сільське господарство України може споживати близько 5 млн. т поживних речовин. Проте теперішній фінансовий стан агровиробників не дає можливості збільшити попит на міндобрива.

На наш погляд, без державної підтримки внутрішній ринок розвивається надто повільно. У такій ситуації необхідна допомога держави, яка несе відповідальність за збереження родючості грунтів як національного багатства країни. Підвищення ефективності сільгоспвиробництва повинно стати пріоритетним напрямком державної політики України. А це неможливо без вирішення проблеми відтворення родючості грунтів, у тому числі збільшення обсягів застосування мінеральних добрив у сільському господарстві.

О.А. КОРЧИНСЬКА, к. е. наук,

ст. наук. співробітник,

Національний науковий центр

«Інститут аграрної економіки» УААН