- В Україні можуть скасувати обов’язкову сертифікацію зерна при внутрішніх операціях
- Уряд спростив процедуру сертифікації зерна
- Рясно не на етикетці, а в полі…
- Державний бюджет України на 2009 рік: на що розраховувати аграріям?
- Розпочато державні закупівлі
EurepGАР – сучасний стандарт безпечності сільськогосподарської продукції
Початок матеріалу читайте в №22.
Стандарт EurepGAP є добровільною, логічно завершеною системою, яка максимально зменшує можливість виникнення ситуації, що загрожувала б якимось чином безпечності вирощеного урожаю.
Сам стандарт має модульну структуру. Тобто, критичні точки контролю, за якими проводиться інспекція, згруповані в спеціальні тематичні модулі. Остання версія стандарту має 9 модулів:
Модуль 1: «Контрольні пункти для господарства в цілому».
Модуль 2: «Контрольні точки для сертифікації культур в цілому».
Модуль 3: «Контрольні точки для сертифікації культур для комбайнового збирання».
Модуль 4: «Контрольні точки сертифікації фруктів і овочів».
Модулі 5-9: «Контрольні точки для сертифікації тваринництва».
Для будь-якого господарства, що бажає отримати сертифікат, обов’язковими є модулі 1 та 2. А вже залежно від спеціалізації виробник обирає інші модулі: від 3 до 9.
Контрольні точки, згідно яких проводиться інспекція господарства, в свою чергу, поділяються на:
<!-- [if !supportLists] --> · обов'язкові до виконання (невідповідність хоча б по одній з них робить неможливим отримання сертифікату); <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · другорядні або бажані (відповідність мусить становити не менше 95%); <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · рекомендовані (необов'язкові до виконання, але значна частина з них витримується автоматично у разі відповідності обов'язкових і другорядних точок). <!-- [endif] -->
Основними передумовами безпечності продукції є:
<!-- [if !supportLists] --> · виважений підбір сортів; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · ретельне дотримання обґрунтованої системи удобрення; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · ретельне дотримання рекомендованої системи захисту; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · дотримання технології вирощування, збирання та післязбиральної доробки продукції; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · відповідна підготовка фахівців і рядових робітників; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · створення нормальних і безпечних умов праці; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · дотримання санітарно-гігієнічних вимог; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · прозорість господарювання; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · ретельне ведення документації всіх здійснюваних операцій; <!-- [endif] -->
<!-- [if !supportLists] --> · прогнозування та оцінка можливих ризиків, які в окремих випадках можуть загрожувати якості продукції. Таким чином, обов’язковою умовою для сертифікації є також розробка чіткого плану дій у разі виникнення загрозливої ситуації з метою її локалізації. <!-- [endif] -->
Так, в процесі
сертифікації дуже вітається використання районованих сортів рослин, стійких до
хвороб і шкідників, оскільки це дозволяє зменшити обсяги
використання пестицидів.
Обґрунтована система удобрення та її дотримання унеможливлює наявність у продукції нітратів та інших шкідливих речовин. Зберігання добрив у належно обладнаному сховищі виключає їх намокання та потрапляння в оточуюче середовище. Чітка заборона зберігати добрива разом із зібраним урожаєм робить неможливим контакт і забруднення продукції.
Велике значення надається питанням та технології хімічного захисту рослин у процесі вирощування. Чітке дотримання вимог щодо зберігання, вибору пестициду, його дозування, підтвердження компетентності особи, яка визначає нормування обробки тощо, відмінний технічний стан обприскувача, своєчасність хімічного обробітку також є надійною запорукою отримання безпечного врожаю. Виробник під час сертифікації мусить бути готовим підтвердити документальним записом щонайменший аспект хімічного захисту чи внесення добрив.
Переймаючись захистом оточуючого середовища, виробник сприяє поліпшенню екологічної ситуації, що не може не відобразитися позитивно на якості продукції.
Прозора процедура утилізації відходів або вибракуваної продукції покращує санітарний стан господарства, зникає ризик використання вибракуваної продукції тощо.
Обов’язковою умовою сертифікації є повна документація виробничого процесу. На момент інспекції, яка здійснюється за тиждень до збирання, документація мусить вестися не менше 3 місяців (при першій сертифікації). Як правило, фермеру самому дуже складно підготувати господарство до інспекції. Тому він звертається до досвідчених консультантів, які добре обізнані з технологією підготовки господарства до сертифікації й самі мають відповідну підготовку.
При першому зверненні до інспекційного органу або від консультанта фермер отримує необхідну форму для самоінспекції і вже сам може оцінити ймовірність отримання сертифікату.
Виробник також має право сертифікувати частину продукції, наприклад, лише з конкретного поля. Однак для цього йому необхідно довести, що дана частина продукції була чітко відмежована від решти врожаю.
У разі виявлення невідповідностей тим чи іншим вимогам, фермер зобов’язаний їх ліквідувати, і лише після цього може отримати сертифікат.
Наталія ПОГОЖЕВА,
Ігор ЧЕЧІТКО,
Центр Аграрних Технологій «ДУКАТТ»
