- Наукові здобутки молоді – вирішенню проблем АПК
- Майбутнє – за молоддю
- До Дня науки
- Ясно, чітко, переконливо: «Альтернативи розпочатим реформам немає»
- Микола Безуглий: «Я оптиміст і збираю команду оптимістів…»
Хто по пам’яті відновить таблицю Менделєєва?
Хто з нас у молоді роки не був трохи зарозумілим? Хто не вважав, ніби весь світ існує саме для молодих? Але ж людина мусить тверезо оцінити себе і свої потенційні можливості, коли на шкільній дошці життя там, де математики пишуть “дано:”, за двокрапкою виструнчується в чергу дикий капіталізм, світова економічна криза, безгрошів’я у власній кишені й усій державі.
Тобто – суцільні гальма, котрі вадять розвитку творчої наукової думки і тим паче – втіленню в щоденне життя прогресивних ідей. Як тут не впадати у песимізм? Але ж тоді зупиниться поступ. Не дарма смуток вважається одним із смертних гріхів.
Президент Національної академії аграрних наук України Микола Безуглий сонячного суботнього дня зустрівся з молодими вченими і віч-на-віч обговорив з ними, як розчистити засмічені протягом років шляхи в сільськогосподарській різновекторній галузі.
Обдаровані від народження, активні в силу свого віку, часом зневірені в інформаційному вирі кримінальних подій, котрі заполонили все наше суспільство, молоді вчені все-таки прагнуть змінити світ на краще. Завоювати їхню довіру і підтримати на тих етапах, коли тільки нарощують потужні м’язи на крилах благородних ідей, - таку мету поставив перед оновленим керівництвом НААН М. Безуглий і ознайомив зі своєю цілком реальною, часом прагматичною програмою молодих вчених.
Звісно, вдалося не відразу розплавити незриму стіну, яка спершу розділяла представників двох поколінь у конференцзалі Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків (саме там відбувалася зустріч). Двічі відправляли з Президії НААН по підвідомчих інститутах запрошення на конференцію з цілком визначеною темою – “Наукове забезпечення розвитку агропромислового комплексу центрального і північного регіонів України”. Однак чимало аспірантів не знали про те, а прийшли у вихідний день з примусу свого начальства: мовляв, для галочки, щоб звітувати про участь у заході перед найвищим керівництвом. Але потім зрозуміли: час не згаяли даремно. Та й заміни серед керівних кадрів інститутів академії нині відбуваються невипадково, - щоб не зв’язували крила тим, хто має злетіти вище.
Академік Безуглий пояснив концепцію: на керівній посаді науковець може працювати обмежений термін, поки не замулилось око і не понаростали мозолі на рецепторах, котрі мусять реагувати якнайчутливіше на животрепетні проблеми галузі. Це не значить, що не може бути замін, так би мовити, по горизонталі. Досвідчений керівник цілком може працювати в іншій установі, підводити на вищу сходинку інший науковий колектив. Ідеться передусім про людей науково і суспільно активних, здатних переступати через дрібновласницькі інтереси заради поступу загального.
Навіть нечисленні скептики в залі послабили свою їжакуватість, коли Микола Дмитрович пояснював: “Ви маєте бути кращі за нас”. Саме щоб дати дорогу, кар’єрне зростання молодим науковцям і відбувається реорганізація в усій сільськогосподарській науковій сфері. І вже довірливість у прямому спілкуванні освітила і освітлила чисто житейські питання, які на порядку денному стоять нині понад усе.
- Цього року 95% бюджетних надходжень витрачається на зарплату, а тільки 5% - для наукових досліджень. Ми домовились в уряді, що бюджет не зменшать, ми утримаємо те, що є, але витрачати його будемо в пропорції 60% на 40%. За рахунок чого? Одну третину установ, що не виконують своїх функцій, тобто не мають жодної завершеної і впровадженої розробки, буде скорочено, - роз’яснював М.Д. Безуглий. - 126 наукових установ, де з 12400 осіб 7000 – науковці, фінансувалися “подушно”. 18 травня ц.р. Президія НААН прийняла рішення: скоротити кількість інститутів до 84, решта увійдуть в них як підрозділи. Тобто по суті скорочено буде управлінський апарат. Гарячі дискусії були! Але перший етап реформування уже впроваджується. До того ж, повертаємо у власність галузі те, що втрачено в останні роки.
Обмежено буде і вік керівних науковців: максимальний пенсійний плюс іще 5 років. Тобто наука не буде “відділом соцзабезпечення літніх науковців”.
- Але ж ми втратимо своїх учителів, - піднявся із залу молодий вчений. – Не можна всіх під один гребінець...
- Так, безперечно, - роз’яснив свою позицію президент НААН. – Світла голова може очолювати свою власну школу, бути радником при наступному керівникові. Але ж спосіб мислення від покоління до покоління міняється. І це справедливо. Застій, що вкорінився в стінах сільгоспакадемії, думаю, зникне, коли на загальних зборах проголосують за такі зміни. І щороку проводитимуться загальні збори молодих вчених.
Президент академії, який у 35 років уже був доктором наук, запитав, хто з присутніх вільно володіє англійською мовою. Рук піднялося до болю мало. Але ж знання мов – це можливість тримати руку на пульсі всесвітньої наукової думки. Не тільки не винаходити велосипед, а й шукати нових рішень там, де їх не шукає ніхто інший у світі, - ось що таке знання англійської.
Стимулювати наукову думку вирішили і матеріально. До щорічної всеукраїнської конференції, що відбуватиметься у п’яти напрямках, обиратимуть 15 найкращих доповідей. Кожна перша премія буде 10 тис. гривень, дві другі – по 7500, три треті – по 5 тисяч. Крім того, перші 6 переможних місць відзначатимуть і кар’єрним зростанням: молоді науковці очолять у себе в установах лабораторії, відділи чи сектори. Тут ідеться про власні, особисті дослідження молодих, і жоден керівник не зможе бойкотувати талановиту молодь.
Реорганізацію НААН почала з себе: замість 150 чоловік тепер працює 100, 8 відділів скоротили до 5, а з п’ятьох віце-президентів лишилося двоє.
Вчений у нашій державі ніколи не був гідно матеріально забезпечений, але те, що відбувається нині – ганебно. Не повинен одержувати зарплату нижчу, ніж середньоекономічна в державі, той, хто покликаний бути взірцем і прокладати духовні коридори для гідного розвитку всього суспільства.
- Ви знайшли в собі мужність працювати в науці нашої галузі, - продовжував Микола Безуглий. – І є резерви, щоб вас підтримати. Передусім ідеться про резерви внутрішні: земля у великих містах і поблизу них приваблива для інвесторів. Інститут рослинництва імені Юр’єва у Харкові, наприклад, пішов цим шляхом і за рахунок позабюджетних коштів, зароблених колективом, одержав 8 квартир, а 16 іще проектується. Підвищити зарплати і стипендії аспірантам і докторантам можна, запросивши їх на роботу на півставки: це дозволяється законом. І директори наукових установ нині мають внести ще й інші свої пропозиції. Ринок інноваційних розробок потребує нових надходжень. При цьому не можна забувати про фундаментальну науку: вона – основа основ.
Отже, замкнене коло уже розірвано, треба лишень підняти гострий оголений край хоч трохи вище, для спірального поступу.
Адже й справді: нині в міжнародних виданнях друкуються хіба що одиниці (з 250 учасників конференції, нагадаємо, англійською можуть спілкуватися десятеро). З ЄС співпрацювали тільки двоє. А це ж неабияка резервна можливість.
Дісталося на горіхи науковцям Полтавської області. Перше місце посіли полтавські виробники з врожаїв кукурудзи і сої. А насіння де? Інститут АПВ не є лідером цієї галузі, тож доведеться міняти керівника.
Госпрозрахункові теми по результатах досліджень, буває, обминають фінансово основних виконавців. Тобто цілком конкретні керівники при розподілі коштів, по суті, оббирають тих, хто працював. Таким горе-керівникам буде невпереливки, коли їх змусять припинити “уравніловку” і приниження ініціативи.
Науковці сільського господарства мають поважну Божу місію: допомогти аграріям нагодувати голодного, одягти голого-босого, вилікувати хворого. За сучасного безбожного, споживацького ставлення до землі, без чіткої наукової, дисциплінуючої роботи людству просто не вижити. Тому так важливо саме сьогодні плекати молоді свідомі наукові кадри. Проте не все так погано в нашому домі.
Так, Інститут рибного господарства нині має чим пишатися. Йдеться не тільки про наукові визначні розробки, а й про успіхи в кадровому менеджменті, де також діють свої закони. Молодь з її науковими розробками почувається тут (вибачте за гру слів), наче риба у воді. Тож і стоїть горою за прогресивного свого керівника.
Але знову і знову поверталася розмова до найболючішого: квартирного питання. Світлий активний розум, здоровий організм – саме час заводити власну сім’ю, народжувати дітей. Турбувалися молоді, якщо інститути будуватимуть власне житло, виникатимуть підстави для махінацій… А от державні пільгові кредити для молоді… Наївні. З нинішніх наукових зарплат закривати кредити буде нічим, ніхто їх і не оформить. Тому спонукав президент НААН молодь шукати гнучкі можливості покращити своє життя в межах обраної галузі. Надбавки за знання іноземних мов, гранти інших країн. Той же Інститут рибного господарства одержав 300 тис. євро на три роки, зацікавивши іншу державу своїми науковими пошуками.
Лунали на зустрічі і пропозиції: на рівні НААН створити громадську організацію і сайт, котрі допоможуть віднаходити гранти і наблизять міжнародну інформацію. Це вже цілком сформований вчений, канд. с.-г. наук, голова Ради молодих вчених Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Олег Присяжнюк висловив. Пообіцяв Безуглий допомогти оргтехнікою, але трохи згодом, коли повернеться академія у своє історичне приміщення на Печерську. А на завершення кількагодинного спілкування вирішили один день на місяць виділити в Президії академії саме для прийому молодих вчених.
Президент був переконливий. Розвивати в собі цю рису, здатність переконати інших, що наукова розробка вигідна, що вона допоможе виробнику одержати нові прибутки, закликав він наукову молодь.
- Кому цікава робота на стику бізнесу і науки? Ви будете кращими в цьому сегменті. Енциклопедичних знань серед старшого покоління більше, ніж серед молоді, бо спеціалізація більш прибуткова. Так? Розвивайте пам’ять, гнучкість думки. Хто з вас напише по пам’яті таблицю Менделєєва?.. (всі завмерли – авт.). Але ж завдяки вам розвиватиметься і фундаментальна наука. Можливо, серед вас майбутній Нобелевський лауреат є. А навіть не всі українські премії нині мають адресата. На шістдесят наявних стипендій заявки подали тільки 32 кандидати. І середній вік докторів наук в Україні понад 60 років. Виправляймо таке становище!
Надія нації, молоді науковці, розходились, розмірковуючи про своє майбутнє, щільно пов’язане з майбутнім усієї держави. Покладена на них відповідальність аж ніяк не гнітила. Вони навіть стали ніби стрункіші, відчувши впевненість у власних «крилах».
Ганна КОЗАЧЕНКО
