- Євразійська економічна комісія підвищує митні збори на молочні продукти
- Кавовий бунт
- Смертельний токсин виявили у молюсках з Нової Зеландії
- В Україні різко подорожчають м’ясо, молоко та фрукти
- ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА РИЗИКУ МОЛОЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ
Доженемо Нову Зеландію...
Є така невеличка екзотична країна, що між
Антарктидою та Австралією, країна, яка аніяк не може похвалитися родючими
землями і має порепаний горами, але наче казковий ландшафт, країна з
чотиримільйонним населенням. Це – Нова Зеландія.
Перше місце у світі з експорту молочних продуктів, баранини, ківі. Друге місце – з експорту вовни, четверте – з експорту яловичини. І це все – Нова Зеландія.
Гадаєте, таких рекордів аграрії цієї країни досягли завдяки щедрій підтримці з держбюджету? Ні. Вже понад 20 років тамтешнім виробникам сільгосппродукції майже не платять субсидій. Не може бути? Може! І так воно є насправді! Про унікальний досвід ведення сільського господарства Нової Зеландії й розповів під час переговорів в Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) спеціальний представник Нової Зеландії по сільському господарству і торгівлі сільськогосподарською продукцією Алістер Полсон.
Пан Полсон є фермером. Він господарює на 2000 га землі й має 20000 овець та 1000 голів великої рогатої худоби.
Довідково: Понад 85% обсягів виробництва сільгосппродукції Нової Зеландії експортується, це становить близько 17% ВВП.
В аграрній галузі цієї країни переважає випасне тваринництво: понад 40 мільйонів овець та 5 мільйонів голів великої рогатої худоби молочного напряму. динамічними темпами розвивається садівництво, виноробство.
Субсидії та їхні наслідки
Алістер Полсон в деталях повідав історію введення субсидій у своїй країні. Вона доволі повчальна. У п’ятдесяті-шістдесяті роки аграрії цієї країни обходилися без державної підтримки. Та на початку 70-х економіку Нової Зеландії потрясла криза. Тоді різко здійнялися світові ціни на нафту, яку ця країна експортує. І це ще не все. У зв’язку зі вступом Великобританії до ЄС, Нова Зеландія втратила ринок збуту сільгосппродукції.
Отже, щоб стимулювати зростання виробництва агропродукції й запобігти банкрутству багатьох ферм, Уряд країни вживає заходи по державній підтримці аграріїв. Зокрема, зафіксовано мінімальні ціни, введено авансові субсидії, низькопроцентні позики, податкові пільги, скасовувалися боргові забов’язання. Дійшло до того, що держава доплачувала фермеру понад 60% вартості баранини. Аграрії перестали зважати на кон’юнктуру ринку, нераціонально використовували кошти, бралися культивувати землю, що є в умовах Нової Зеландії нерентабельним і призводить до погіршення екологічної ситуації. Різко знизилася й продуктивність праці, адже субсидії забезпечували гарантований прибуток й аграрії не квапилися з інноваціями. Крім того, інноваційний застій та зниження ефективності спіткали переробну галузь. Лише тоді фермери розуміли, що так далі тривати не може, і в разі зволікання з реформами колапс зі злиднями неминучі.
Шокова терапія заради оздоровлення
Реформи в аграрному секторі Нової Зеландії збіглися в часі з горбачовською перебудовою, й стартували 1985 року. Хіба що результати змін вельми різнилися. Економіка колишнього всемогутнього й багатого ресурсами Радянського Союзу за шість років так званого «госпрозрахунку» луснула, залишивши по собі порожні полиці. Утім, маленька Нова Зеландія згодом посіла передові позиції світового експортера й почала годувати світ молоком і м’ясом.
Просто реформи там не затягували на довгі десятиліття. Одним рішучим кроком уряд скасував усі субсидії, що суперечили логіці торгівлі. Позики фермерам почали надавати за ринковими ставками, припинили практику авансового субсидіювання. Для нерентабельних господарств було розроблено й запропоновано пакети задля ліквідації виробництва. Консультативні послуги стали платними. Податкові пільги скасовано. Цебто, тепер долі господарств залежали від винахідливості, кмітливості, розторопності господарів, адже розраховувати і сподіватися доводилося виключно на власні сили.
Ці реформи миттєво позначилися на ефективності сільськогосподарського виробництва та житті селян. Прибутки фермерів знизилися, зросли виробничі витрати, зменшилася рентабельність ферм, зросли борги. Впали й ціни на землю, адже багатьом господарям довелося відмовитися від ведення фермерського господарства. Однак, протягом десяти років від поштовху шокових заходів відновилося стабільне зростання економіки, й прибутки фермерів досягли дореформенного рівня. Зростали й розміри фермерських господарств, адже нерентабельні ферми об’єднувалися з потужнішими господарствами задля ефективнішого виробництва.
Отже, агровиробництво стало ефективним, рентабельним, стабільним. Держава більше не вдається до прямого субсидіювання, окрім випадків, що пов’язані з надзвичайними ситуаціями та природними катаклізмами. До того ж, фермери переорієнтували своє виробництво і тепер постачають на світовий ринок не сировину для м’ясних виробів (туші), а продукти м’ясопереробки, зокрема, вирізку. Значно зросла й середня вага туші баранини. Якщо 1990 року вона становила 14 кг, то сьогодні – 17 кілограмів.
Попит диктує зміни
Відомо, що зі зростанням добробуту та матеріального забезпечення споживачі більше витрачають коштів на харчі. І не на абиякі. Вони стають вимогливішими щодо якості та безпеки продуктів, формуючи свій раціон так, щоб максимально задовольнити потреби організму та збалансувати обмін речовин.
Усе більшим попитом у світі користуються натуральні продукти природного походження, що не містять хімічних добавок і генномодифікованих речовин та організмів. Не обминає прискіпливий погляд споживача й умови, в яких вирощувалися та виготовлялися продукти. Так заведено в цивілізованих країнах світу. Але, на жаль, ще не в Україні.
Це ми, українці, можемо спокуситися на дешеве молоко в брудних пеп-пляшках, чи невідомого походження й «терміну зберігання» сир, що нам пропонують у переходах та електричках. Це ми можемо й не замислюватися біля яких звалищ, на яких смітниках, коло яких доріг випасали ту саму корову, від якої не зажди охайний господар пропонує продукт. Це ми забуваємо, що лікування від хвороб, спричинених неякісними продуктами, набагато дорожче обійдеться, ніж «зекономимо на ціні».
Цивілізований ринок, правила гри на якому встановлює СОТ, – не стихійний базар. У Новій Зеландії це одразу зрозуміли й навіть не намагались якось заперечувати чітко визначені рамки, що набувають сили під час вступу до Світової організації торгівлі.
Головний козир, головна перевага цієї екзотичної країни, що успішно просуває продукти на світовий ринок, – первісне чисте навколишнє природне середовище. І уряд країни неабияк дбає про захист і збереження цього статусу КВО. На відміну від України, майже вся новозеландська худоба випасається на гористих природних пасовищах, що славляться своїми казковими краєвидами. Сільськогосподарські компанії Нової Зеландії щороку значно нарощують обсяги виробництва м’ясної та молочної продукції, що користується значним попитом на світових ринках, а частка продукції аграрного сектора у ВВП цієї країни має чітку тенденцію до зростання. Сьогодні вона вже досягла 17%. І фермери Нової Зеландії з упевненістю дивляться у майбутнє.
Василь ШАЛЕНКО
