Закон України від 04.06.2009 р. №1443-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження родючості ґрунтів», який заплановано ввести в дію з З1 серпня поточного року, здобув серед вітчизняних виробників агропродукції неоднозначної реакції.
Відтак діловий тижневик «Аграрний тиждень. Україна» звернувся до авторитетних лідерів аграрної галузі з проханням відповісти на запитання, пов’язані з впливом зазначеного закону на розвиток аграрного бізнесу і виробництва.
- Віро Опанасівно, які саме, на Вашу думку, нововведення зазначеного закону сприятимуть ефективному розвитку агровиробництва та успішному агробізнесу, а які - навпаки можуть негативно позначитися на галузі?
- Передбачені новації матимуть позитивний результат для охорони та відновлення родючості ґрунтів, і в необхідності введення в дію даного закону немає сумнівів, - вважає директор ДПДГ «Асканійське», Герой України Віра Найдьонова. - Проте, ці норми недопрацьовані і мають певні прогалини, які обов’язково матимуть негативний вплив на розвиток сільськогосподарського виробництва та ведення агробізнесу.
Скажімо, запропоновані зміни і доповнення до нормативних актів щільно пов’язані з таким нововведенням як «проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь». Тобто даному «проекту землеустрою» у нововведеннях відводиться центральне місце. Поряд із цим закон не містить жодних положень, які б дали агровиробникам чітке визначення даного проекту землеустрою. Немає й переліку нормативних актів, які
регулюють розробку та затвердження цих проектів, підприємств, установ і організацій, які залучатимуться до розробки цих проектів, порядку їх розроблення і затвердження. Тобто законодавець внесеними змінами встановив умови та відповідальність за порушення норм, виконання яких практично неможливе. Така прогалина може мати серйозні негативні наслідки для сільського господарства, коли органи державного контролю і нагляду будуть вимагати від сільгоспвиробників додержання неіснуючих або неправильних проектів землеустрою.
В даній ситуації доцільніше було б розробити комплекс нормативних актів, які б чітко регулювали порядок розроблення і затвердження проектів землеустрою, з урахуванням рекомендацій вчених відповідних територіальних округів. Протягом одного року відслідковувати практичну можливість використання і додержання цих проектів безпосередньо агровиробниками, провести відповідний моніторинг проблем і недоліків, пов’язаних з цими проектами землеустрою. І лише після усунення недоречностей вносити подальші зміни до нормативних актів, які б встановлювали обов’язковість використання даних проектів землеустрою та відповідальність за їх порушення.
- Прокоментуйте, будь ласка, зміни до статті 55 «Порушення правил землеустрою» Кодексу України про адміністративні порушення, що передбачені зазначеним Законом. Як ця новація може позначитися на роботі аграріїв? Зокрема, чи варто накладати стягнення за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, у той час як немає єдиних для всіх регіонів і прозорих правил виготовлення зазначеної землевпорядної документації?
- Зміни, про які йдеться в згаданій статті, можуть негативно позначитися на роботі агровиробників, адже не створено умов, необхідних для додержання її норм, і, як наслідок, такі ситуації спричинятимуть низку суперечок і протиріч.
- Зміни до Закону України «Про охорону земель». Як може позначитися нововведена стаття 33-1 «Нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах» на розвитку агровиробництва?
- Ці правила, які передбачені законом, матимуть позитивний вплив на розвиток аграрного виробництва лише за умови їх правильної розробки за участю науковців і сільськогосподарських товаровиробників Це дозволить створити ідеальні для кожного
регіону нормативи з урахування теоретичних та практичних аспектів агровиробництва.
- Такі нововведення мають бути об’язковими чи рекомендованими?
- Тільки обов’язковими. Ці нормативи повинні розроблятися індивідуально для кожного регіону. А для крупнотоварних агровиробників вони повинні передбачати обов’язковість наявності в сівозмінах кормових культур, а також культур, які структурно поліпшують ґрунт і сприяють відновленню гумусу.
- Віро Опанасівно, а які б Ви запропонували зміни до чинного законодавства щодо охорони родючості ґрунтів?
- По-перше, вже час вдатися до жорсткішої відповідальності за порушення сівозмін і вимог щодо охорони ґрунтів, причому з введенням кримінального покарання для посадових осіб і фінансових санкцій для агровиробника.
По-друге, варто розробити програму відновлення родючості ґрунтів, яка б також містила обов’язкові для виконання нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, збільшення сільськогосподарських угідь під парами та державне фінансування заходів, спрямованих на поліпшення ґрунтів, які потребують значних фінансових витрат з боку агровиробників.
По-третє, крім примусових заходів, дієвими у даному питанні були б заходи заохочення. Зокрема, сільгоспвиробникам, котрі дотримуються нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах, дотримуються правил землеустрою, варто було б надавати певні пільги в оподаткуванні, в отриманні державних дотацій та переваг на фінансування сільськогосподарських програм з державної казни.
Петро Гадз, голова Тернопільської регіональної організації Аграрного союзу України:
- Складається враження, що в згаданому законі більше йдеться не про підвищення родючості ґрунтів, а лише про додаткові витрати сільгосппідприємств на оформлення документів та сплату штрафів. При цьому держава не бере на себе жодних забов’язань щодо захисту інтересів аграріїв.
Важко назвати далекоглядною й постанову Кабінету міністрів України від 11 лютого 2010 року «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах». Бо як може підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні овочів, відводити для картоплі й овочево-баштанних культур у структурі посівів лише 3-5%?
Соняшник у структурі посівів на Тернопільщині посідає менше відсотка, а завдання доводять 5-9%, у той же час ріпаком зайнято 12% посівних площ, а постанова дозволяє лише 3-5%.
Або як можна розробити структуру посівів господарства, в користуванні якого рілля в кількох районах? Яка тоді структура посівів буде в окремо взятому районі чи селі? Отже, необхідно внести зміни до згаданої постанови, запровадивши нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах залежно від спеціалізації господарства й ґрунтово-кліматичних умов, а не приналежності до природно-сільськогосподарського регіону.
Варто також передбачити й відповідне фінансування з державного бюджету на охорону родючості грунтів.
Спілкувався Володимир ВІЛЬОВИЧ