Аграрний тиждень. Україна
» » » Гумус і родючість ґрунтів
» » » Гумус і родючість ґрунтів

    Гумус і родючість ґрунтів


    Початок теми читайте, будь ласка, в №21 нашої газети.

    Гумус ще називають імунною системою ґрунту, бо завдяки йому зберігається і покращується структура останнього, підтримуються основні функції і забезпечується здоров’я ґрунтового середовища. Гумус активізує природний опір рослин захворюванням і шкідникам, запобігає масовому розвитку хвороботворних організмів. Завдяки оптимальному балансу гумусу в ґрунті підтримуються і покращуються його фільтруючі й сполучні властивості. Шкідливі речовини (залишкові кількості пестицидів, солі важких металів, радіонукліди та інші токсиканти) розкладаються, або у складі колоїдів дезактивуються і не представляють небезпеки для ґрунтової фауни і рослин.

    Отже, гумус відіграє важливу екологічну роль для всього живого світу (для рослин, тварин і людини), він, наче губка, поглинає та зв’язує шкідливі речовини, і тому його можна назвати «буфером» планети.

    Серед заходів, які направлені на забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, важливе значення мають пожнивно-кореневі рештки і органічні добрива. При цьому при підвищенні врожайності сільгоспкультур маса пожнивно-кореневих решток збільшується, а на одиницю врожайності, навпаки, - зменшується. Сільгоспкультури з огляду на накопичення гумусу в ґрунтах поділяють на три групи: багаторічні трави, зернові й зернобобові культури, однорічні просапні культури.

    Для відтворення родючості ґрунтів, а саме підвищення вмісту гумусу, у кризових умовах потрібно застосовувати новітні технології та нормативи застосування органічних добрив, які розроблені науковцями НДІ НААН. Складовими таких технологій є система агротехнічних заходів, яка передбачає: зменшення у польових сівозмінах частки просапних культур; можливість застосування мінімізації обробітку; внесення, як органічних добрив, побічної продукції вирощуваних агрокультур; вирощування сидератів з подальшим їх приорюванням; підвищення ефективності дії гною як добрива та гумусоутворювача.

    Щороку аграрії, згідно даних регіональних центрів «Облдержродючість», приорюють солому на понад 5,5 млн. гектарів. З цієї соломи додатково утворюється приблизно 2 млн. т органічної речовини. Це додатковий резерв не тільки поживних речовин, а й їжі для ґрунтової мікробіоти та мезофауни. Проте цей захід можна впроваджувати і на більшій площі зернових культур, а це загалом понад 10 млн. гектарів.

    На жаль, щорічно після збирання зернових культур у небі України з’являється дим від спалювання стерні та соломи. Більшість господарів, вдаючись до такого заходу, посилаються на те, що заорювання стерні та соломи – досить непростий агрозахід і, більш того, дорогий. Але навіть такі аргументи не виправдовують спалювання. Цей захід не просто акт безгосподарності і свідомого розтрачування корисної енергії, засвоєної природою. Це ще й знижує родючість ґрунтів. Тому науковцями НААН і «Центрдержродючість» розроблено «Методику підрахунків збитків від спалювання стерні та соломи».

    За відсутності рослинних решток, що спостерігають при спалюванні стерні і соломи, біота ґрунтів живиться безпосередньо стратегічним запасом ґрунтів – гумусом, що, поступово мінералізуючись, перетворюється на доступні для рослин запаси елементів живлення. Тому при відсутності соломи й органічних добрив міндобрива прискорюють процеси розпаду складних сполук гумусу до простих, і протягом певного часу врожаї зростають, а потім різко знижуються. До того ж значна частина елементів живлення при згорянні перетворюється на малодоступні для рослин сполуки, і щоб перетворити їх на легкозасвоювані, потрібен час.

    Не менш важливим джерелом накопичення органічної речовини і азоту є зелені добрива (сидерати), використання яких екологічно і економічно вигідно. До переваг сидератів відносять їхню властивість очищати поле від бур’янів та зменшувати кількість фітопатогенних мікроорганізмів, тобто вони відіграють значну фітосанітарну роль.

    Проте з кожним роком агровиробники цим добривам приділяють все меншу увагу, хоча практично заорювання сидератів є одним із дешевих і економічно вигідних заходів стабілізації родючості ґрунтів, покращення якості сільгосппродукції. Площа заорювання та обсяги внесення зеленої маси сидератів поступово зменшуються (крім 2010 р.) у всіх ґрунтово-кліматичних зонах. Наприклад, у 2004-му сільгоспвиробники приорали сидератів на 262,7 тис. га, 2005 – на 215,8, 2007 – на 197,4, а в 2010 році – на 292,4 тис. гектарів.

    Підсумовуючи значення гумусу у родючості ґрунтів, варто згадати слова не вченого, а письменника В. Бєлова (Журнал «Новый мир», №6, 1988): «Майже всю масу продовольства, яка необхідна людям, виробляє найтонший гумусовий шар. Гумус - явище дивне, можливо, єдине у Всесвіті. Але яка безжалісна сучасна технологія по відношенню до цього найціннішого чуда природи!

    Планета Земля ніби злегка лише припудрена гумусом, такий він тоненький і беззахисний. І незрозуміло, що ми будемо їсти, якщо його роздувають то пилові бурі, то розпльовують інші рукотворні моря та потоки. Переходити в харчуванні на океанські водорості ні фізіологічно, ні технічно ми не готові».

                                                                        Віталій СОФІЙЧЕНКО,

                                                                        Людмила ДАЦЬКО, к.с.-г.н.

                                                                        «Центрдержродючість»

     





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Комментарі


    [left][/left] laughing

    Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Фотозвіти
Новини техніки
Рослинництво
Тваринництво
Відео

Гумус і родючість ґрунтів


Початок теми читайте, будь ласка, в №21 нашої газети.

Гумус ще називають імунною системою ґрунту, бо завдяки йому зберігається і покращується структура останнього, підтримуються основні функції і забезпечується здоров’я ґрунтового середовища. Гумус активізує природний опір рослин захворюванням і шкідникам, запобігає масовому розвитку хвороботворних організмів. Завдяки оптимальному балансу гумусу в ґрунті підтримуються і покращуються його фільтруючі й сполучні властивості. Шкідливі речовини (залишкові кількості пестицидів, солі важких металів, радіонукліди та інші токсиканти) розкладаються, або у складі колоїдів дезактивуються і не представляють небезпеки для ґрунтової фауни і рослин.

Отже, гумус відіграє важливу екологічну роль для всього живого світу (для рослин, тварин і людини), він, наче губка, поглинає та зв’язує шкідливі речовини, і тому його можна назвати «буфером» планети.

Серед заходів, які направлені на забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, важливе значення мають пожнивно-кореневі рештки і органічні добрива. При цьому при підвищенні врожайності сільгоспкультур маса пожнивно-кореневих решток збільшується, а на одиницю врожайності, навпаки, - зменшується. Сільгоспкультури з огляду на накопичення гумусу в ґрунтах поділяють на три групи: багаторічні трави, зернові й зернобобові культури, однорічні просапні культури.

Для відтворення родючості ґрунтів, а саме підвищення вмісту гумусу, у кризових умовах потрібно застосовувати новітні технології та нормативи застосування органічних добрив, які розроблені науковцями НДІ НААН. Складовими таких технологій є система агротехнічних заходів, яка передбачає: зменшення у польових сівозмінах частки просапних культур; можливість застосування мінімізації обробітку; внесення, як органічних добрив, побічної продукції вирощуваних агрокультур; вирощування сидератів з подальшим їх приорюванням; підвищення ефективності дії гною як добрива та гумусоутворювача.

Щороку аграрії, згідно даних регіональних центрів «Облдержродючість», приорюють солому на понад 5,5 млн. гектарів. З цієї соломи додатково утворюється приблизно 2 млн. т органічної речовини. Це додатковий резерв не тільки поживних речовин, а й їжі для ґрунтової мікробіоти та мезофауни. Проте цей захід можна впроваджувати і на більшій площі зернових культур, а це загалом понад 10 млн. гектарів.

На жаль, щорічно після збирання зернових культур у небі України з’являється дим від спалювання стерні та соломи. Більшість господарів, вдаючись до такого заходу, посилаються на те, що заорювання стерні та соломи – досить непростий агрозахід і, більш того, дорогий. Але навіть такі аргументи не виправдовують спалювання. Цей захід не просто акт безгосподарності і свідомого розтрачування корисної енергії, засвоєної природою. Це ще й знижує родючість ґрунтів. Тому науковцями НААН і «Центрдержродючість» розроблено «Методику підрахунків збитків від спалювання стерні та соломи».

За відсутності рослинних решток, що спостерігають при спалюванні стерні і соломи, біота ґрунтів живиться безпосередньо стратегічним запасом ґрунтів – гумусом, що, поступово мінералізуючись, перетворюється на доступні для рослин запаси елементів живлення. Тому при відсутності соломи й органічних добрив міндобрива прискорюють процеси розпаду складних сполук гумусу до простих, і протягом певного часу врожаї зростають, а потім різко знижуються. До того ж значна частина елементів живлення при згорянні перетворюється на малодоступні для рослин сполуки, і щоб перетворити їх на легкозасвоювані, потрібен час.

Не менш важливим джерелом накопичення органічної речовини і азоту є зелені добрива (сидерати), використання яких екологічно і економічно вигідно. До переваг сидератів відносять їхню властивість очищати поле від бур’янів та зменшувати кількість фітопатогенних мікроорганізмів, тобто вони відіграють значну фітосанітарну роль.

Проте з кожним роком агровиробники цим добривам приділяють все меншу увагу, хоча практично заорювання сидератів є одним із дешевих і економічно вигідних заходів стабілізації родючості ґрунтів, покращення якості сільгосппродукції. Площа заорювання та обсяги внесення зеленої маси сидератів поступово зменшуються (крім 2010 р.) у всіх ґрунтово-кліматичних зонах. Наприклад, у 2004-му сільгоспвиробники приорали сидератів на 262,7 тис. га, 2005 – на 215,8, 2007 – на 197,4, а в 2010 році – на 292,4 тис. гектарів.

Підсумовуючи значення гумусу у родючості ґрунтів, варто згадати слова не вченого, а письменника В. Бєлова (Журнал «Новый мир», №6, 1988): «Майже всю масу продовольства, яка необхідна людям, виробляє найтонший гумусовий шар. Гумус - явище дивне, можливо, єдине у Всесвіті. Але яка безжалісна сучасна технологія по відношенню до цього найціннішого чуда природи!

Планета Земля ніби злегка лише припудрена гумусом, такий він тоненький і беззахисний. І незрозуміло, що ми будемо їсти, якщо його роздувають то пилові бурі, то розпльовують інші рукотворні моря та потоки. Переходити в харчуванні на океанські водорості ні фізіологічно, ні технічно ми не готові».

                                                                    Віталій СОФІЙЧЕНКО,

                                                                    Людмила ДАЦЬКО, к.с.-г.н.

                                                                    «Центрдержродючість»

 





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Комментарі


    [left][/left] laughing

    Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.