БАЖАЮТЬ БУТИ ПОЧУТИМИ

28 January, Розділ Техніка, переглядів 4 755

Матеріал про підготовку до затвердження Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для АПК, оприлюднений в №2 нашого журналу під заголовком «Машинобудування перед поданням», не залишив байдужими багатьох виробників техніки. Ми почули від авторитетних виробників машин для села чимало цікавих думок. Дехто відверто був здивований зверхнім ставленням профільного міністерства до українських інженерів, яке вони відчули на нещодавній нараді в Мінагрополітики.

Виявляється, під час зустрічі, на яку запросили представників багатьох заводів, у т. ч. закордонних, чиновники не досить коректно говорили про власне вітчизняне машинобудування. І це при тому, що не лише виробники техніки винні, що агромашини саме нашого виробництва не завжди затребувані у аграріїв. Маючи чи не найпотужніший потенціал в аграрній сфері планети, ми десятки років пасемо задніх у виробництві техніки, бо державі є діло до ракето- і літакобудування, ядерної енергетики, нафтопереробного виробництва, металургійної промисловості… Тільки до комбайнів й інших машин, потрібних селу, руки не доходять.

Скільки їх було - програм, законів, заходів, спрямованих на розвиток і виробництво агротехніки? До скількох цікавих ідей інженерів прислухались на рівні держави? Де ті проекти, якими передбачалося створення спільних підприємств тощо? Не кажучи вже про Мінпромполітики, яке курувало галузь і чомусь кануло в Лету…

І знову, тепер вже в Мінагрополітики просять машинобудівників оприлюднити їхні пропозиції, які стануть основою стратегії й тактики розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування. Аби автори Державної програми ще до подання її на розгляд уряду (в березні 2013 р.) почули й врахували думки саме тих, задля кого розробляється перспективний документ.

Найпершими з цього приводу нам зателефонували з ТОВ «Краснянське СП «Агромаш» та ДП «ВО ПМЗ ім. О. А. Макарова».

Юрій Пономар, генеральний директор ТОВ «Краснянське СП «Агромаш»:

- Варто зобов’язати кожне машинобудівне підприємство власно організувати систему технічного обслуговування та сервісу техніки свого виробництва. А для досягнення цієї мети треба подбати про належну підготовку висококваліфікованих кадрів – сервісних інженерів.

По-друге, налагодити взаємовигідну плідну співпрацю між банками й виробниками вітчизняної техніки для АПК та аграріями. Нам дуже важко пробитися зі своїми проблемами й пропозиціями до фінустанов. Навпаки, іноземні машинобудівники чомусь «вхожі» в банки. А нам, виробникам вітчизняної сільгосптехніки, фінансова підтримка вкрай необхідна задля технічного переоснащення, оновлення обладнання, вдосконалення технологій. Найкращий шлях – забезпечення доступу до дешевих довгострокових пільгових кредитів. Ці позики можна було б залучати для поповнення обігових коштів для ефективного розвитку виробництва.

По-третє, забезпечити виробників української агротехніки високоякісним вітчизняним металопрокатом. Справа в тім, що українська залізна руда анічим не гірша, ніж хвалена шведська. І незрозуміло: чому наші металургійні гіганти не квапляться виготовляти з неї високоякісну сталь за найкращими світовими стандартами, з якої можна було б виготовляти надійні робочі органи для вітчизняної техніки?

Такі наші побажання робочій групі, яка завершує розробку Державної програми розвитку вітчизняного машинобудування для АПК. Сподіваюсь, що ці пропозиції врахують, щоби потім не відкладати важливий документ на «доопрацювання».

Олександр Куліков, технічний директор виробничого комплексу «Дніпропетровський тракторний завод» ДП «ВО ПМЗ ім. О. А. Макарова»:

Найбільше гальмує розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування відсутність належної державної підтримки вітчизняного виробника. На превеликий жаль, в Україні останнім часом створені умови для експансії на внутрішній ринок іноземної сільськогосподарської техніки з повною відсутністю будь-яких обмежень на її постачання, а також її реалізацію по держпрограмах з використанням бюджетних коштів. Іноземній сільгосптехніці вмикається зелене світло. Під виглядом спільних підприємств на наш ринок проводять машини, які мало чого спільного мають з вітчизняним виробництвом, бо практично цілком укомплектовані з імпортних деталей, та й зроблені не у нас. І хоча нова редакція Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК» передбачає рівень «локалізації» 60%, та ця межа не стосується складної техніки – тракторів, комбайнів. Для цих машин кількість іноземних комплектуючих визначає своїм рішенням Кабінет Міністрів. У такий спосіб наявність вітчизняних деталей у «спільному» тракторі можуть звести до мінімуму. Разом із тим, це не завадить авторам «новинки» подавати її як вітчизняну, претендуючи таким чином на преференції від держави. Новий закон, на нашу думку, буде і в подальшому сприяти розвитку білоруських та інших закордонних виробників сільгосптехніки.

Були часи, коли ми щороку виробляли понад 60 тисяч тракторів, задовольняючи не лише потреби сільгосппідприємств України, а й багатьох республік колишнього СРСР. Крім того, трактори ЮМЗ експортувались у 47 країн світу. Сьогодні важко говорити про повернення до втрачених позицій. Хоча попит українських господарств при належній підтримці держави ми у значній мірі можемо задовольнити.

Наприклад, ми, попри байдужість держави, не стоїмо на місці. Незважаючи на те, що Державна програма розвитку вітчизняного машинобудування на період до 2010 року припинила фінансування у 2009 році, до теперішнього часу не скорегована і таким чином не діє, «Південмаш» самотужки продовжує удосконалювати і підвищувати технічний рівень тракторів марки ЮМЗ. Зокрема, на міжнародній виставці «Агро-2012» нами був успішно продемонстрований новий трактор 10244-Н потужністю 100 к. с., оснащений силовими агрегатами (трансмісія, передній ведучий міст та ін.) провідних європейських виробників, який отримав чимало схвальних відгуків. На даний час трактор проходить випробування в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого. У поточному році трактор буде поставлений на виробництво. Спочатку реалізовуватимемо новинку сільгосппідприємствам
Дніпропетровщини, а надалі, сподіваюсь, вийдемо як на загальноукраїнський, так і на закордонні ринки.

Багато в чім наші сподівання пов’язані з підтримкою обласної Держадміністрації, яка традиційно допомагає сільгосппідприємствам з цільовою метою придбати вітчизняну техніку. Хотілося би, щоб українські машинобудівні підприємства користувалися такою державною опікою, як білоруські. Може, тоді б і ми залишались лідерами по виробництву сучасної агротехніки, як Мінський тракторний.