Наш технопарк. Бажане й дійсне

22 May, Розділ Техніка, переглядів 5 952

Роль техніки в успішному сільгоспвиробництві

Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для ефективного виробництва усіх основних видів сільгосппродукції. Проте вчені застерігають, що вони в останні роки змінюються не в кращий бік і умови виробництва продукції рослинництва ускладнюються. Подолання негативних явищ потребує застосування нових технологій і формування відповідної викликам природи матеріально-технічної бази галузі. Але наявний в аграрному секторі машинно-тракторний парк не відповідає навіть сьогоднішнім вимогам галузі. Це переважно морально застаріла, фізично і економічно зношена техніка.

Понад 80% основних технічних засобів експлуатується поза межами амортизаційного і економічно доцільного термінів, а понад 60% тракторів використовується більше 20 років.

Рівень забезпечення технологічної потреби в основних засобах не перевищує 65 відсотків. Низьким є і рівень енергетичного забезпечення, який сьогодні становить лише 3,2 к.с. на 1 га посівної площі проти 4,7 к.с./га в 1991 році.

В результаті зменшення кількісного складу тракторів і зернозбиральних комбайнів різко зросли навантаження на них, що призвело до розтягування строків використання польових робіт. Навантаження на один обліковий трактор в середньому по Україні досягло 147 га, а на зернозбиральний комбайн - 245 га ранніх зернових.

Так, наприклад, у 2008 році збирання зернових тривало понад 68 днів і можна лише уявити, скільки зерна перейшло з продовольчої категорії в фуражну і лише з цієї причини аграрники не дістають мільярди гривень виручки від реалізації продукції.

Ємність ринку і купівельна спроможність

За експертними оцінками, щорічна ємність ринку сільськогосподарської техніки оцінюється не менше, ніж у 30 млрд. гривень.

Купівельна спроможність аграріїв дозволяє їм витрачати на придбання техніки щорічно 5-7 млрд. грн., що покриває технологічну потребу в оновленні парку машин лише на 15-20%, а для більшості сільгосппідприємств придбання енергонасиченої техніки нині є практично недоступним.

Платоспроможний попит формується за рахунок власних коштів підприємств, банківських кредитів, лізингових механізмів і бюджетних програм, запроваджених за ініціативою Мінагрополітики: часткової компенсації вартості, фінансового лізингу техніки та пільгового кредитування.

Чи може вітчизняне машинобудування забезпечити потреби сільгоспвиробників?

Щорічна потреба в оновленні технічних засобів складає 5-7 тис. зернозбиральних комбайнів, 35-40 тис. тракторів, 60 тис. ґрунтообробних і посівних машин, ряду іншої техніки та обладнання.

В той же час вітчизняне сільгоспмашинобудування спроможне запропонувати зернозбиральних комбайнів 50-300 одиниць, тракторів - 4-5 тис. одиниць, або в 10 разів менше від потреби.

За два останніх роки придбано техніки на суму майже 18 млрд. грн., що більше, ніж за всю історію незалежної України.

В 2008 році сільгоспвиробниками придбано рекордну кількість техніки та обладнання - більше 200 тис. одиниць на майже 10 млрд. гривень, в тому числі за рахунок програм державної підтримки закуплено вітчизняної сільськогосподарської техніки на 2,5 млрд. гривень.

Про державну підтримку технічного забезпечення

За період дії програм часткової компенсації та фінансового лізингу використано 2,4 млрд. гривень, що дало змогу сільгоспвиробникам придбати понад 21 тис. од. техніки вітчизняного виробництва, що складає майже 80% від виробленої.

Вказані програми стимулюють не лише аграріїв, а, в першу чергу, підприємства машинобудування і є для них практично державним замовленням.

Держбюджетом на 2009 рік на програми оновлення техніки передбачено лише 153 млн. гривень на фінансовий лізинг і 300 млн. гривень на пільгове кредитування, з яких лише третина може бути спрямована на придбання техніки.

Про пільгове кредитування для закупівлі техніки

Зважаючи на значну потребу селян у новій техніці та складний стан вітчизняного сільгоспмашинобудування, Мінагрополітики передбачає за рахунок коштів Стабілізаційного фонду збільшити видатки на програми пільгового кредитування аграріїв на 700 млн. гривень, з яких до 50% планується спрямувати на підтримку закупівель техніки та 400 млн. гривень - на операції фінансового лізингу.

Удосконаленню немає меж

Структура ринку сільськогосподарської техніки по рівню технічної досконалості свідчить, що 80% пропозицій на ньому займають вітчизняні машини і обладнання 1 покоління (одноопераційні) - 60% та 20% відповідно.

Зовсім протилежний стан із пропозиціями щодо машин 2 покоління (модернізовані, комбіновані) та 3 покоління (складні, автоматизовані, універсальні, високопродуктивні). Якщо вітчизняні машини 2, 2-3 поколінь на ринку складають близько 20%, то вітчизняна техніка 3 покоління на ньому відсутня, тому не можна порівнювати машини за назвою без врахування технічного рівня.

Експертна оцінка технічного забезпечення АПК вітчизняними тракторами та збиральною технікою також свідчить про те, що на ринку вони представлені машинами 1 покоління. В той же час іноземні аналоги представлені машинами 2 та 3 поколінь.

За два останні роки значно збільшилась закупівля іноземної техніки потужними та середніми господарствами, що почали активно розвиватись, але навіть і вони були не в змозі витримати кредитне навантаження.

Техніка з-за кордону

Підтримка вітчизняного машинобудівника - справа патріотична. Але як придбати ті вкрай необхідні технічні засоби, що в Україні взагалі не виробляються? За погодженням з Мінпромполітики та Мінагрополітики, Уряд в 2007-2008 роках затверджував перелік іноземної техніки, яка в Україні не виготовляється для придбання за пільговими кредитами комерційних банків.

В 2008 році зі всієї придбаної техніки іноземного виробництва лише 20% було придбано із залученням пільгового кредитування.

Тенденція ввезення техніки в останні роки свідчить, що майже 80% - це нова техніка.

Зорієнтованість програм оновлення парку техніки АПК на придбання виключно вітчизняної техніки сприятиме використанню цих коштів здебільшого господарствами з обмеженими фінансовими можливостями та унеможливлює подальше користування пільговими довгостроковими кредитами, залученими селянами в минулі роки на придбання техніки і обладнання іноземного виробництва.

Структура поставок сільгосптехніки свідчить, що сьогодні 21% техніки і обладнання, які користуються попитом у сільгоспвиробників, не виробляється в Україні.

Тому питання затвердження переліку техніки і обладнання іноземного виробництва, аналоги якої в Україні не виробляються, для надання підтримки щодо її придбання через механізм здешевлення кредитів комерційних банків, залишається актуальним.

Володимир ШАПОВАЛОВ

(за матеріалами Департаменту

інженерно-технічного

забезпечення МінАП)