Чим посієм і пожнем?

23 May, Розділ Техніка, переглядів 6 247

До весняних робіт на полях не так уже й далеко. І добрі господарі вже вирішують для себе не лише одвічне хліборобське питання «що посієш – те і пожнеш», а й те, якою технікою те все буде робитись.

Якими нині є перспективи на ринку техніки? Про це ми довідались у заступника директора Департаменту інженерно-технічного забезпечення та сільськогосподарського машинобудування Мінагрополітики України Павла Гринька.

Ні кроку назад: збіжжя має додаватись!

Впровадженнянових методів обробітку землі та механізації праці на селі нині набуло досить потужних темпів. Надійна і сучасна техніка дозволяє уміло орати та сіяти, бережливо та у стислі строки збирати урожаї зернових. Відтак додається збіжжя. Торік, як відомо, досягнуто рекордного показника за всі роки незалежності: валовий збір зернових і зернобобових культур в Україні склав 63 млн т (на 17 млн т більше, ніж у 2012 р.). Загальновідомо також, що середня урожайність зернових у 2013 р. становила 39,9 ц/га, тоді як у 2012 р. - 31,2 ц/га.

Та хлібороби країни мають можливість збільшити ці здобутки. Завдяки чому це має відбутись? Так, і завдяки прогресивній сільгосптехніці. Її ринок нині досить широкий. Машинобудівники нашої країни - де власними потугами, а де завдяки іноземним інвестиціям – теж намагаються додати своїх машин.

Пропонуються 350 кінських сил! «Залізних»...

- Хотілося б, звичайно, щоб той технічний стан, який нині маємо у сільському господарстві країни, був кращим, прогресивнішим, - каже Павло Гринько. - Це дозволить збільшити валове виробництво зерна і олійних культур. Техніку задля цього треба підбирати таким чином, щоб вона мала перспективу, надійність, довговічність. З певних причин в Україні за останні два десятиліття машинобудівництво помітно занепало. А потреба селян у новій техніці велика – в господарствах чимало її морально застарілої, зношеної. Таку треба змінювати на кращу. Тобто, покупець є. І на теренах України цілком можна повернутись до масового виробництва сільгосптехніки. Звичайно, за умови, якщо вона відповідатиме необхідним критеріям сьогодення.

Тому на рівні держави розглядався не один інвестпроект. Зокрема, визначено для інвестицій ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод», бо там збереглась база будівництва сільгоспмашин – відповідне обладнання, інфраструктура, кваліфіковані кадри. Отже, з «нуля» не треба починати. Сюди запросили поважного та прогресивного інвестора: четверту у світі за потужностями німецьку компанію з виробництва сільгосптехніки Claas. Ця компанія має заводи у Європі, Азії, Америці, спеціалізується на виробництві зерно- і кормозбиральних комбайнів, тракторів, прес-підбирачів, кормових машин, телескопічних навантажувачів.

Німці позитивно оцінили можливості виробництва зернозбиральних комбайнів на ТОВ НВП «Херсонмаш». Тож у 2014 р. планується випустити у Херсоні 800 комбайнів, а до 2017 р. - виробити їх близько 8 тисяч. Ця українсько-німецька техніка, як прогнозується, цілком може мати успішний попит не лише в Україні, а й у ряді інших країн СНД. Адже комбайн «Tucano-440» має пропускну здатність 12 кг зерна в секунду, тож буде доречним у сільгосппідприємствах, де врожайність зернових становить 50-60 ц/га.

- А що можете сказати про трактори?

- Їх у нас планують випускати спільно з білорусами. З конвейєрів у великій кількості направлятимуться до потенційних покупців найбільш затребувані трактори потужністю 80-100 к.с., бо саме такі в українських аграріїв десь на 80% зношені й вимагають заміни. На перспективу також планується обширне виробництво машин потужністю 35-63 к.с., у дещо меншій кількості – потужністю 180-200 к.с., а також 355 к.с.

Заплановано і виробництво тракторів потужністю від 25 до 350 к.с. на ПАТ «Ніжинсільмаш» (входить у структуру ТОВ «Укравтозапчастина») спільно з італійською компанією Landini SpA. Вона – досить відомий у світі виробник сільськогосподарських пропашних колісних і гусеничних тракторів.

- Зрештою, це не остання пропозиція на перспективу для аграріїв нашої країни у плані вибору сільгосптехніки. Та й перевірена часом (ті ж «Джон Діри») цілком багатьох влаштовує. І село давно вже не дивується суперсучасному «залізному коню» на полі, як це було колись.

- Так. А ще є ось яка новина: Українська асоціація аграрних інженерів ініціювала започаткувати в Україні державне свято – День інженера. Це хороша ініціатива. Підтримую її. Бо давно вже ні селу, ні місту – всьому народногосподарському комплексу країни - не обійтись без інженерів. Тож якщо є хліб на столах, то у нього закладено і їхню працю.

- Не можемо з цим не погодитись..

Олена СИДОРУК