Інженерно-технічне забезпечення села: стан – критичний

23 October, Розділ Техніка, переглядів 5 335

Професіонали, громадськість не раз били на сполох через ситуацію, що складається із реформуванням інженерно-технічного обслуговування агросектору України. Тим часом без відповіді залишаються їхні звернення до Верховної Ради, Кабінету Міністрів і профільного міністерства.

А факти недалекої історії свідчать: основою інтенсифікації сільгоспвиробництва, яке бере початок з 60-70 років минулого століття, було широке впровадження комплексної механізації та передових індустріальних технологій в сільському господарстві. І це давало відчутні результати. На кожного жителя України вироблялось по 1 тонні зерна (як у США), країна лідирувала у виробництві цукру – 5,9 млн. т на рік, виробництво м'яса досягло 6,4 млн. т, молока – 24,5 млн. т, яєць – 16,3 млрд. штук.

Сьогодні інженерна служба села переживає не найкращі часи. Нині вкрай розбалансовані системи технічного сервісу та сільськогосподарського машинобудування.

Відродження Департаменту інженерно-технічного забезпечення в Міністерстві аграрної політики та продовольства України та створення в складі цього департаменту відділу координації та розвитку сільськогосподарського машинобудування автоматично не покращило стан інженерно-технічного забезпечення села. В обласних управліннях агропромислового розвитку інженерна служба не створена, вертикаль її не відновлена. А інспекцію «Держтехнагляду», яка ще зберігала чітку структуру і доходила до районів та господарств, в більшості областей відірвано від основної інженерної групи і передано до складу новоствореної Держсільгоспінспекції України. Як наслідок, в деяких областях припинено реєстрацію та зняття з обліку сільгосптехніки, підготовку механізаторів тощо.

Українська асоціація аграрних інженерів (УААІ) вважає, що новоствореному Департаменту інженерно-технічного забезпечення та сільгоспмашинобудування Мінагропроду потрібно повернутися до питання відновлення вертикалі управління інженерною службою та ще поборотися за «Держтехнагляд», повернувши його до складу департаменту, як це було раніше.

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, основні зусилля аграріїв спрямовані на збільшення валового виробництва зерна впродовж найближчих п’яти років до 80 млн. тонн, технічних культур – до 15 млн. т, м’яса – до 4 млн. т, підвищення конкурентоспроможності агропродукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. На чому ж ґрунтується така оптимістична заява? Чим вона підтримана? Чим будемо збирати такий врожай?

2011 року в Україні придбано сільгосптехніки на 4,5 млрд. грн. і водночас 3,1 млрд. грн. витрачено на закупівлю імпортної техніки. Порівняно із 1990-м кількість зернозбиральних комбайнів зменшилася у 2,7 рази. З наявного парку комбайнів 44,8% мають вік понад 20 років, лише 18% – до 10. Навантаження на один умовний зернозбиральний комбайн складає 300 га, тоді як у Німеччині – 48,4 га, США – 38,7 га, Польщі – 64,4 гектарів.

За оцінками Мінагропроду, середні щорічні втрати зерна через недоотримання оптимальних термінів його збирання (тобто недостатньої кількості комбайнів) сягають майже 6 млн. тонн. Щорічна технологічна потреба в зернозбиральних комбайнах становить 6,5 тис. одиниць.

Торік в Україну завезли 2619 імпортних зернозбиральних комбайнів. А вітчизняних, на умовах фінансового лізингу, було поставлено лише 92 одиниці. Ці дані вказують на нагальну потребу у вітчизняному зернозбиральному комбайні, який зміг би конкурувати з іноземною технікою.

Державна підтримка технічного переоснащення агрогосподарств звелася до поставки техніки через механізм фінансового лізингу. Забуті програми 30% компенсації за придбану техніку, коротко- та довгострокових кредитів. Та й фінансування лізингових програм зменшилося з 369,3 млн. грн. у 2011 році до лише 80 млн. грн. у 2012-му. І це в той час, коли на 2012 рік аграрії замовили техніки в лізинг на 870 млн. гривень.

Немає сумнівів, що без додаткових інвестицій в оновлення основних фондів значна кількість агропідприємств найближчими роками може припинити товарне виробництво. А це вже реальна загроза продовольчій безпеці країни. Ми стаємо свідками поступової деіндустріалізації сільського господарства, бо заходи протидії негативним процесам з боку держави недостатні й надалі зменшуються.

Особливо страждають господарства, які мають посівні площі до 1000 гектарів. Їх питома вага у загальній кількості суб’єктів господарювання на селі сягає 75%. Саме такі господарства, насамперед, потребують держпідтримки в технічному переоснащенні за рахунок активних бюджетних програм. Досвід майже двохсотлітнього розвитку фермерських господарств у США показав: навіть за сприятливих кліматичних умов господарства потребують постійної державної фінансової підтримки.

УААІ в усіх підготовлених проектах законів, постанов уряду, зверненнях до урядових інстанцій наголошує на доцільності придбавати не готову техніку іноземного виробництва, а освоювати технології. Необхідно шукати іноземних інвесторів-виробників агротехніки, які б налагоджували своє виробництво в Україні. Такий напрямок мав би отримати суттєву підтримку на державному рівні. Тоді отримаємо конкурентоздатну, високопродуктивну сучасну вітчизняну техніку, а разом із тим – додаткові робочі місця.

Викликає серйозне занепокоєння забезпечення села висококваліфікованими інженерними кадрами. Рідко який агровиробник не скаржиться на брак хороших спеціалістів. Ринок реформується дуже швидко, стрімко оновлюються технології і техніка, яка їх забезпечує. За таких динамічних умов без вправних інженерних фахівців ніяк не встигнеш за прогресом.

Сьогодні в Україні - ступенева освіта. Після 4-х років навчання студенти отримують ступінь бакалавра. Фактично, у них є освіта, та немає належної інженерної кваліфікації. Ринок праці не пропонує роботу для людини без кваліфікації. Наші ж 14 ВНЗ ІІІ, ІV рівня акредитації, які готують аграрних інженерів, поки що кидають своїх випускників напризволяще.

Для вирішення згаданих проблем Українська асоціація аграрних інженерів пропонує Міністерству аграрної політики і продовольства створити акредитаційну раду, до складу якої повинні увійти і представники асоціації. Така рада, яку пропонують ректори технічних ВНЗ МОН України, присвоювала б звання «Дипломований аграрний інженер» магістрам після їхньої дворічної практичної роботи з врученням відповідного сертифікату на основі відпрацьованого і затвердженого міністерством Положення. У молодих спеціалістів повинен бути стимул, матеріальне заохочення для одержання такого сертифікату. Тому потрібне рішення уряду, яке зобов’язувало б роботодавців платити як мінімум на 20-25% більшу заробітну плату саме сертифікованим інженерам.

Розв'язанню проблеми забезпечення АПК інженерно-технічними кадрами допомогло б:

– забезпечити вертикаль управління на базі Департаменту інженерно-технічного забезпечення та сільськогосподарського машинобудування Мінагропроду України, окремі структурні підрозділи з питань інженерно-технічного забезпечення та промислової політики на базі Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій, підрозділи районних аграрних управлінь, агрогосподарства, підприємства сільгоспмашинобудування, лізингові компанії, сервісні центри, РТП, асоціації та громадські організації системи АПК;

– впровадити нові освітні програми на базі вищих навчальних і наукових закладів з використанням сучасної системи підготовки і перепідготовки кадрів;

– розширити мережу навчальних центрів та забезпечення їх сучасною агротехнікою та обладнанням;

– навчанню та стажуванню в агропідприємствах, де впроваджені сучасні технології виробництва сільгосппродукції.

На наш погляд, для подолання негативних тенденцій у процесі модернізації матеріально-технічної бази вітчизняного агровиробництва, впровадження сучасних енергоощадних агротехнологій та зменшення собівартості сільгосппродукції необхідно, по-перше, надати державну підтримку освоєнню виробництва нової сільгосптехніки, яка не виробляється в Україні, а саме:

- тракторів підвищеної потужності;

- потужних зернозбиральних комбайнів;

- бурякозбиральних комбайнів;

- кормозбиральної техніки;

- сучасного високопродуктивного тваринницького обладнання;

- багатофункціональних посівних комплексів;

- високопродуктивних машин для багатоопераційного обробітку ґрунту з одночасним внесенням безводного аміаку, аміачної води, карбамідо-аміачної суміші (КАС) та рідких мінеральних і органічних добрив.

А по-друге, розширити номенклатуру агротехніки і обладнання, яка передається Національною акціонерною компанією «Украгролізинг» на умовах фінансового лізингу, зокрема:

- повнокомплектних комплексів машин і механізмів для впровадження сучасних технологій у рослинництві;

- механізованих тваринницьких комплексів, елеваторів, овоче- та фруктосховищ, дрібнооптових агроринків у стадії готовності «під ключ»;

- універсальної агротехніки для фермерських і індивідуальних господарств.

Як основний спосіб реалізації машин і обладнання для АПК і надалі рекомендується механізм фінансового лізингу. На це варто передбачити кошти у держбюджеті на 2013 рік. За нашими розрахунками, обсяг реалізації лізингових програм може бути в межах 1 млрд. гривень.

Вирішення саме цих питань доведе: держава не на словах, а на ділі визнає пріоритетним розвиток аграрного виробництва.

Володимир КУЛЬГАВИЙ,

генеральний виконавчий

директор Української асоціації аграрних інженерів