Аграрії Прилуччини покладаються на свого «Гетьмана»

17 October, Розділ Новини, переглядів 2 259

Кредитній спілці «Гетьман» виповнилося 10 років. На ринку фінансових послуг вона працює з травня 2003 року. За цей час зажила доброї слави не лише на Чернігівщині, але й далеко за її межами.
Про успішність роботи кредитної спілки свідчать такі дані: лише за 8 місяців поточного року вона надала 764 кредити на загальну суму 8,6 млн. грн. Значна її частка була спрямована на розвиток дрібного та середнього сільгоспвиробництва.
Про тісну співпрацю з аграріями та обопільну вигоду від неї розповідає голова правління кредитної спілки «Гетьман» Світлана ХАРЧЕНКО.

- Як давно ви кредитуєте сільгоспвиробників?
- Сільгоспвиробників ми кредитуємо з першого дня своєї роботи. Спочатку більше працювали з селянами-одноосібниками. Не тому, що були більш прихильними до них. Просто вони частіше зверталися до нас за фінансовою допомогою. І, звісно, ми мали реагувати на їх запити.
Переважно позики надавали для поповнення обігових коштів, придбання пально-мастильних матеріалів, міндобрив, обробітку земельних ділянок, купівлі високопродуктивної великої рогатої худоби.
А в 2007 році в роботу включилися фермери. З 2010 року наша кредитівка надала одноосібникам і фермерам 223 кредити. Загальна їх сума перевищила 3,7 млн. грн.

- Що саме підштовхнуло вас до необхідності кредитувати аграріїв?
- Чернігівська область переважно спеціалізується на сільському господарстві. Ми маємо хороші землі. Кліматичні умови також сприяють розвитку рослинництва та тваринництва. Переважно у нас вирощують зернові та технічні культури.
Наш Прилуцький район не становить винятку. І, не зважаючи на те, що до 80% сільгоспугідь обробляють великі господарства, ми вважали за потрібне підтримати дрібне та середнє сільгоспвиробництво. А воно, як відомо, потребує значних фінансових ресурсів.
Банки на особисті селянські та фермерські господарства не надто зважають. Вони керуються винятково бізнесовими інтересами.
Банки переважно розташовані у великих містах. Тому їм ситуація, що складається в сільській місцевості, не надто болить. А ми сусідуємо з селами. Бачимо, як вони виживають в умовах відсутності розвиненої інфраструктури, браку робочих місць. Тому наша допомога аграріям – це своєрідна інвестиція у розвиток сільської місцевості.

- Хто нині найчастіше звертається до вас за кредитами – одноосібники чи фермери?
- На початку нашої діяльності, як я вже говорила, передували селяни-одноосібники. Пропорція була такою – 87% наших агрокредитів припадали на них, а 13% - на фермерів.
Нині ситуація виглядає інакше. Так, у поточному році ми вдвічі більше видали кредитів фермерам, ніж одноосібникам. І нічого дивного у цьому немає. Фермери обробляють більші площі земель, обслуговують потужну техніку, яка коштує дорого. У них більші потреби в мінеральних добривах, гербіцидах, пально-мастильних матеріалах. Тому у «позичковому» змаганні вони і вийшли вперед.
Але ми не забуваємо й про селян-одноосібників. Незважаючи на те, що вони беруть значно менші за розмірами кредити, вони все одно залишаються нашими поважними клієнтами. Бо є розуміння нашої взаємозалежності: до тих пір, поки ефективно працюватимуть дрібні та середні сільгоспвиробники, і ми як кредитна спілка будемо ефективно функціонувати. Ми потрібні один одному.
Загалом у 2013 році ми видали аграріям кредитів на загальну суму в 1,45 млн. грн. З них 910 тис. грн. отримали фермери, а одноосібникам дісталося 540 тис. грн.

- Чи всі кредити вчасно і в повному обсязі повертають вам сільгоспвиробники?
- До сільськогосподарських виробників ми не маємо претензій. За весь час нашої співпраці простроченої заборгованості не було. Навпаки, до них ми маємо абсолютну довіру. Ще у 2010 році для сільгоспвиробників розробили спеціальну програму. Вона передбачає пільгове кредитування. Зокрема, у 2011 році суттєво зменшили відсоток річних – на 25 % річної відсоткової ставки.

- Доволі часто можна почути, що аграріїв не дуже вигідно кредитувати, бо вони мають сезонний характер роботи, працюють під відкритим небом і тому їх виробництво належить до числа надто ризикованих. Що ви з цього приводу думаєте?
- Так, переважно селяни працюють під відкритим небом. Сьогодні вони з врожаєм, а завтра… Ризик є і ризик значний.
Якщо виходити з економічних міркувань, то за таких обставин сільгоспвиробництво варто було б обходити десятою дорогою. Особливо, якщо це мале або середнє сільгоспвиробництво. Бо тут заставного майна обмаль. Саме тому комерційні банки намагаються не помічати фермерів та особисті селянські господарства. А в кредитних спілках працює принцип – «свій до свого по своє». Ми допомагаємо один одному, намагаємося діяти так, аби зиск мала не лише наша спілка, а й всі, хто входить до її складу. Інакше і бути не може.

- Ви увійшли до групи кредитних спілок, з якими тісно співпрацює Проект USAID «АгроІнвест». Що вам дає така співпраця?
- Проект USAID «АгроІнвест», як на мене, сповідує дуже важливу для нашого сегмента ринку ідею. Він виступає за урізноманітнення кредитних продуктів. Робиться все для того, аби бажаючі могли підібрати потрібні саме їм. Вже пропонуються кредитні продукти, які мають стосунок до зеленого туризму, бджільництва, придбання доїльних апаратів, налагодження виробництва сухофруктів. А головне – вони сприяють розвитку на селі малого підприємництва.
Наша кредитівка не може вже зараз запропонувати всі ці кредитні продукти. Все залежить від того, який на них буде попит. Але це не виключає підтримку того ж бджільництва або виробництва сухофруктів. Наприклад, ми вже надали позику на купівлю доїльних апаратів.
Одна проблема – куди збувати додатково вироблену сільськогосподарську продукцію, бо ми маємо її перевиробництво. А дрібним та навіть середнім сільгоспвиробникам доволі важко вийти на ринки і, тим паче, – закріпитися на них. Тож виникає потреба не лише в нових кредитних продуктах, а й в створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, здатних організувати реалізацію сільськогосподарської продукції. Як бачимо, одне тягне за собою інше, але все починається з нас – з кредитних спілок, які живлять сільгоспвиробництво своїми кредитами.

- Чинний закон «Про кредитні спілки», ухвалений ще в 2001 році, потребує суттєвого оновлення. На вашу думку, яких змін він має зазнати?
- До закону я додала б статтю, яка дозволила б кредитним спілкам працювати не лише з фермерами, а й з фермерськими господарствами. Різницю відчуваєте?
Дотепер ми працюємо з фермерами як з фізичними особами. І це добре. Але цього замало. Сьогодні виникає потреба працювати і з фермерськими господарствами як юридичними особами. Це значно спростить відносини між нами. Ми можемо перераховувати кредитні кошти на їх банківські рахунки, а не видавати на руки. І все буде виглядати прозоро.
Зрештою, фермери здебільшого беруть кредити не для особистих потреб. Отримані від нас гроші вони запускають у розвиток своїх господарств. І всі це розуміють, але закривають на ситуацію очі. Тож варто узаконити співпрацю з фермерськими господарствами, яка вже давно встановилася.
Сьогодні багато говорять про потребу створення на базі кредитних спілок, які мають справу з депозитами населення, кооперативних банків. Маю сказати, що така ідея в Україні масово не спрацює. Як, до речі, вона не спрацювала в попередні роки. Хто хоче йти в банківський сектор, той нехай туди прямує. Кожен мусить ухвалювати свідомі рішення, але адміністративного примусу тут не повинно бути.
Учасники руху кредитних спілок усвідомлюють, що кредитні спілки працюють в усьому світі і постійно підтверджують свою спроможність надавати фінансову допомогу для підвищення добробуту суспільства. І вони дійсно життєво необхідні для малого і середнього бізнесу. Розробникам доповнень до чинного закону «Про кредитні спілки» та законодавцям це треба розуміти.

Михайло ВЕРНИГОРА,
Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань