- Весной картошка подорожает почти в два раза
- Виробникам зерна вигідно розбудовувати міжгосподарські елеватори
- Вартість борщового набору стабілізується для виробників та споживачів
- За 5 місяців від початку року експорт овочів зріс на 53%
- Станом на 3 грудня з України вивезено максимально допустимий обсяг пшениці - 5,5 млн т,
Уряд не може скупити зерно, залишивши без зарплати медиків і вчителів
Колишній науковець, а нині державний чиновник — про те, якою має бути аграрна економіка.
Прізвище Саблук в аграрному бізнесі відоме всім: Петро Саблук — визнаний вчений у галузі економіки, академік, заслужений діяч науки і техніки, Герой України. А от син Петра Трохимовича — Віталій Саблук високих регалій поки що не здобув, проте його також знають усі українські аграрії, оскільки він очолює Департамент економічного розвитку аграрного ринку Мінагрополітики. Як працюється науковцю на чиновницькій посаді і чого очікувати найближчим часом в економіці сільського господарства, про це та інше — в інтерв'ю директора Департаменту економічного розвитку аграрного ринку МінАПК Віталія Саблука кореспондентові «Пропозиції».
Останні кілька місяців в Інтернеті читаємо про те, що нині найбільшою проблемою для українських аграріїв, як це не парадоксально, стали рекордні врожаї. Так, деякі експерти вважають, що цього року через низьку ціну виробництво зернових чи не найзбитковіше за останні 10 років. Яким, на Вашу думку, може бути вихід із такої ситуації?
— Від економіки нікуди не подінешся: собівартість і ціна — взаємозворотні величини. Тому аграрії тривалий час ведуть дискусію на предмет, що краще: високі врожаї за низьких цін чи низькі врожаї за високих цін. Цього року в Україні зібрано на 30% більше пшениці, ніж минулого, відповідно, і ціна упала на стільки ж відсотків. Але, перемножуючи ці величини (обсяг на ціну) виробник у результаті має той самий дохід, що й раніше. Інша річ — подорожчали пально-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, а у деяких випадках зросла орендна плата за землю. За різними джерелами, подібна інфляція цього року в середньому становить 3,5%. Я розумію, що найкраща ситуація для національного виробника, це коли у нього вродило, а у світі — ні. Цьогоріч вродило у всіх, але якщо у світі прибавка врожайності зернових у середньому становить 9%, то у нас — 29%. Тобто американські фермери мають на 20 умовних відсотків доходу на гектар менше, ніж минулого року. Як бачите, у нас ситуація набагато ліпша. Також не слід забувати, що на ціноутворення впливає і поточна ситуація: хоча пропозиція і зростає, але ж попит залишається стабільним.
Нехай не у питанні ціноутворення, але ж влада повинна допомагати аграріям, адже вони також — платники податків. Як має проявлятися така підтримка?
- Сьогодні головне наше завдання — підтримка дрібних сільгоспвиробників. Недавно зустрічався з одним фермером, який має дві свиноматки і вирішив із базару перейти на організований ринок, тобто зареєструватися. Бідкається: «Два тижні бігаю, купу паперів зібрав, трьох кабанів уже роздав, а ще ж пожежна інспекція не приходила». Чоловік зібрався працювати легально, але... замість того, щоб отримати від держави якусь допомогу, він потрапляє під пресувальну машину чиновників та контролерів, яких на районному рівні часто більше, ніж власне сільгоспвиробників. Ось такі проблеми треба вирішувати передусім. Це частково відображено в ініціативі Мінагрополітики «Рідне село», із якою детальніше можна ознайомитися на сайті нашого міністерства. Звичайно, державна підтримка сільгоспвиробникам потрібна. Але випадки бувають: хтось справді прагне розвивати виробництво, а комусь не важливо, скільки сіяти, скільки зібрати, головне - взяти бюджетні гроші. Тому наша позиція - надавати підтримку лише реальним сільгоспвиробникам. Механізми можуть бути різними. Наприклад, підприємець узяв у банку кредит, виростив кабана, продав, прийшов і сказав: я взяв кредит на 1000 грн під 20%, продав кабана за 1200 грн, віддав кредит і прибутку - нуль. У такому разі йому належить повернути 10% — у «нуль» працювати нікому не вигідно. Але, вважаю, у жодному разі не можна розкидатися державними грошима під обіцянки. А то часто буває так: людина отримала кошти, у виробництво їх не вклала, а потім і сама виїхала на ПМЖ за кордон. Тому, чесно кажучи, не розумію заяв деяких фермерів, мовляв, не дасте грошей — не будемо вирощувати.
